5. Ускладнення остеосинтезу
Незрощення перелому може бути пов'язано з недостатнім кровообігом в області перелому, неточним зіставленням відламків і неспроможністю остеосинтезу. Остання може бути пов'язана з використанням застарілих методів, що не забезпечують стабільної фіксації відламків, помилками при виконанні остеосинтезу, низькою щільністю кісткової тканини, яка не дозволяє стабільно фіксувати відламки. Зрозуміло, що при загибелі кісткової тканини головки зрощення перелому наступити не може в принципі.
Точне зіставлення відламків (репозиція перелому) і надійна фіксація знижують ризик незрощення перелому до прийнятного рівня. У середньому частота незрощення перелому становить приблизно 8.9%. Переломи зі зміщенням, що вимагають відкритої репозиції супроводжуються частотою незрощень в 11,2%. Якщо вдається виконати репозицію закрито, частота знижується до 4,7%. При переломах без зміщення ця частота складає всього 0,9%.
Точно встановити незрощення перелому шийки стегна можна через рік після перелому.
При незрощенні перелому можуть бути використані наступні методи лікування:
1) повторний остеосинтез (реостеосінтез)
2) підвертельная остеотомія - перетин стегнової кістки нижче її вертелів для зміни її геометрії та перерозподілу навантажень
3) ендопротезування кульшового суглоба - тотальне або тільки головки стегнової кістки
4) виконання артродеза кульшового суглоба - операція щодо його усунення, спрямована на зрощення стегнової кістки і тазу.
Аваскулярний остеонекроз (загибель кісткової тканини голівки).
Як і незрощення перелому остеонекроз пов'язаний зі ступенем первісної травми і ступенем зміщення відламків. Остеонекроз спостерігається в 11-19% випадків при переломах зі зміщенням. Саме тому при переломах зі зміщенням репозиція перелому повинна бути виконана в найкоротші терміни, акуратно, і завершена надійною фіксацією відламків, особливо у молодих пацієнтів.
Інфекційні ускладнення після остеосинтезу переломів шийки стегна зазвичай призводять до значного порушення функції кульшового суглоба. Частота цього ускладнення становить менше 1%. Ризик залежить від багатьох факторів, в основному від супутніх захворювань (цукровий діабет), шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем).
6.Фізична реабілітація при переломі шийки стегна
Реабілітація після перелому шийки стегна являє собою комплекс заходів, спрямованих на відновлення не тільки втрачених функцій хворого суглоба, але й відновлення організму в цілому. Після перелому шийки стегна реабілітація починається вже на наступний день, тому що пацієнт змушений лежати в ліжку більше двох - трьох місяців, а при уповільненому відновленні кісткової тканини - значно довше.
Для людей похилого віку відновлення після перелому стегна стає ще більш серйозною проблемою, адже тривале перебування у вимушеному положенні може ускладнитися запаленням легенів через застійні явища в них, викликати зміни в роботі серцево-судинної системи в силу недостатності кровопостачання тканин з виникненням трофічних порушень і, як наслідок цього, - пролежнів.
Бажано над ліжком або за спинкою ліжка протягнути широкий ремінь, щоб можливо було підтягуватися і сідати в ліжку. Заняття лікувальною фізичною культурою (ЛФК) при переломі стегна бажано починати якомога раніше, вже на наступний день потрібно виконувати дихальну гімнастику, наприклад надування повітряної кульки, щодня збільшуючи кількість вправ. На другий-третій день після травми проводимо дихальні вправи по кілька разів на день з енергійними рухами рук, активними рухами тулуба і простими вправами для ніг.
Лікувальна фізкультура (ЛФК) при переломі шийки стегна розробляється реабілітологом індивідуально з урахуванням загального стану та віку пацієнта, а також особливостей і складності перелому. У програму відновлення після перелому шийки стегна входять і фізіопроцедури, необхідні для повного зрощення кістки і відновлення анатомічної структури пошкодженого суглоба.
Основні завдання гімнастики і масажу при реабілітації після перелому стегна:
• поліпшити кровообіг в області перелому, попереджаючи виникнення ускладнень при тривалому постільному режимі;
• зміцнити м'язи тулуба, попереджаючи ускладнення, у зв'язку з вимушеною гіподинамією;
• зміцнити м'язи тазового поясу і кінцівок, призупинивши розвиток контрактур і м'язових атрофий;
• знизити ригідність в суглобах;
• відновити опорну функцію нижніх кінцівок;
• відновити навички постави і ходьби;
• максимально відновити працездатність пацієнта, адаптувавши його до побутових навантажень.
Вправи гімнастики при переломі шийки стегна, що готують до відновлення навичок ходьби:
• лежачи на спині в повільному темпі 8-10 разів виконувати напруження і розслаблення м'язів стегна;
• лежачи на спині, тримаючись обома руками за край ліжка в повільному темпі 8-10 разів натискати стопою на руку інструктора або спеціально призначений для вправи предмет;
• за допомогою інструктора-методиста лежачи на спині повільно повертатися на живіт і назад;
• лежачи на спині, спираючись здоровою ногою, зігнутою в колінному суглобі з упором на стопу, виконуємо в повільному темпі піднімання хворої ноги 2-5 разів.
З 12-14го дня після перелому стегна, реабілітація доповнюється рухами в колінному суглобі, за дозволом лікаря і за допомогою реабілітолога. Поступово хворий починає робити рухи самостійно.
• лежачи на спині, спираючись на руки, в повільному темпі опускаємо хвору ногу на край ліжка, намагаючись сісти 3-5 разів. Через 1,5-2 місяці навантаження поступово збільшують;
• стоячи, тримаючись однією рукою за спинку ліжка, в повільному темпі виконуємо нахили тулуба вперед, згинаючи здорову ногу і відставляючи хвору назад на носок 3-4 рази;
• стоячи на здоровій нозі, хвору ногу вільно опускаємо і розгойдуємо в довільному темпі 12-16 рухів;
• в тому ж в.п. описуємо вісімки хворою ногою 4-6 разів.
До кінця третього місяця пацієнту дозволяють ходити на милицях, в залежності від загального стану пацієнта і формування кісткової мозолі, не спираючись на хвору ногу, але злегка приступаючи на неї.
Всі вправи робляться в повільному темпі з паузами між ними.
Збільшення навантаження має бути поступовим і контролюватися лікарем, а також рентгенівськими знімками.
Повністю переносити вагу тіла на нижню кінцівку при реабілітації після перелому шийки стегна дозволяється не раніше ніж через 5-6 місяців після отриманого перелому.