Розділ останній,
у якому історія наша за добрим звичаєм старих класичних романів закінчується весіллям.
На другий день усе село облетіла звістка про те, що наша вчителька, наш класний керівник Галина Сидорівна Герасименко виходить заміж за старшого лейтенанта Рева за Пайчадзе.
… Наче серця наші були з’єднані між собою тоненькими невидимими дротинками і по тих дротинках враз пустили струм — щемливий струм суму.
— Знаєте, — тихо мовив Павлуша. — Треба попрощатися з нею. І так, щоб вона запам’ятала це на все життя.
У лісі біля дота було тихо й урочисто. І якось не хотілося порушувати цю тишу. Мимоволі ми намагалися ступати безшумно.
Павлуша засунув руку в розколину над амбразурою і витягнув згорток: у прозору поліетиленову торбинку було загорнуто якийсь папір.
Павлуша розгорнув, і я зразу пізнав почерк — чіткий з нахилом у лівій бік, кожна буквочка окремо (почерк старшого лейтенанта Пайчадзе).
Ми сіли на холодну замшілу кам’яну брилу, я обняв Павлушу за плечі, притулився головою до його голови, і ми почали мовчки читати.
«Дорогі друзі! Яво і Павлушо! — писалося там. — Це дуже — дуже добре, що ви помирилися. Наша таємниця тепер не потрібна. Бо все це придумувалося для того, щоб вас помирити. І ми сподіваємося, що ви не образитесь на нас за це. Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… І проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по-справжньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Пам’ятайте про це, хлопці!
…І хай ваша дружба буде міцна, як ці кам’яні брили доту, що є пам’ятником справжньої солдатської дружби, дружби до останньої краплі крові… Г. П. Г.» Ми вже давно прочитали цього листа, але все ще сиділи не рухаючись і мовчали.
І так, як тоді, на горищі в баби Мокрини, коли Павлуша витягнув мене з води, я раптом відчув шалену, гарячу радість від того, що він поруч, що він мій друг, що ми помирилися.
Невже я міг бути з ним у сварці?! І не розмовляти?! І проходити повз нього, наче незнайомий!
Безглуздя якесь!
Невідь що!
Але… невже ж оце Гребенючка писала цього листа?!
Не вкладалося в голові! Хоч убий!
Вибачайте, але я ще не міг звикнути до думки, що Гребенючка і — раптом — хороша, цяця!
…І я подумав: «Цікаво, мабуть, було б намалювати таку картину: сидять троє після того, як загасили пожежу, — обідрані, брудні, закіптюжені, але щасливі, як солдати-переможці…» І ще я подумав, що, мабуть, і Гребенючка, і Павлуша стануть — таки художниками. Ну, що ж. Хай! А чого, як є здібності? Бач, якого ж змія розмалював Павлуша. Красота, а не змій був.
І раптом у мене виникла несподівана думка: хоч би ким ми стали в житті, а солдатами ми станемо обов’язково. Це точно. Кінчимо школу і підемо в армію. І, може, навіть попадемо в ці табори, що в нашому лісі. До полковника Соболя.
Ото було б здорово!
І будемо ми з Павлушею дружити найміцнішою, найвірнішою солдатською дружбою — до останньої краплі крові.
Ну, а… Ганька? Гребенючка?
Ну, що ж, хай буде й Ганька!
Хай буде Ганька-кулеметниця! Як у «Чапаєві».
Хай!
Запам’ятайте!
Тореадор – основний учасник бою биків.
Клуня – будівля для зберігання сіна.
Почовгав – пішов.
Халепа – неприємність.
Плескачів надавати – побити.
Залопотіти п'ятами – втекти.
Бугай – великий бик.
Нафталін – таблетки для відлякування молі.
Калабаня – невелике озерце.
Заклякли – застигли.
Плоскодонка – різновид човна.
Цеберко – відро
П’ятипудова свиня (1 пуд дорівнює 16 кг) - 80 кг.
Пригадайте!
Хто є героями твору?
Якими ви їх уявили?
Яка мрія була у хлопців?
Чому уривок, який ви щойно переглянули, викликав у вас посмішки?
Чому Павлуша так незвично називає свого друга Явою?
Згадайте, які пригоди трапляються з хлопцями?
Чи можна назвати Яву та Павлушу справжніми друзями?
Які риси характеру мають бути притаманними справжнім друзям?
1.Заповніть анкети щодо літературних героїв.
Ява Рень |
Павло Завгородній |
Ім’я |
Ім’я |
Освіта |
Місце проживання |
Батько |
Навчання |
Мати |
Друзі |
Дід |
Справжній друг |
Захоплення |
Чим вимірюється справжня дружба |
Кращий друг |
Мрія |
Дружба – це… |
|