Лекція 7 Основні відомості про вентиляцію. Природна та примусова вентиляція 2 год

План 1. Класифікація систем вентиляції

2. Природна вентиляція

3. Конструктивні елементи примусової вентиляції

Вентиляція – це сукупність заходів і обладнання, які спрямовані на організацію такого середовища в приміщенні, яке б забезпечувало нормальне перебування в ньому людей та нормальний технологічний процес.

1. Класифікація систем вентиляції:

І. За призначенням

1.Витяжна.

2.Припливна

3.Припливно-витяжна

Витяжна - служить для видалення забрудненого повітря з приміщень в атмосферу.

Припливна – служить для подачі в приміщення чистого повітря.

Інколи виконують тільки витяжну систему, наприклад в ванних, кухнях, в цьому випадку видаляєме повітря поновлюється за рахунок нещільності зовнішніх огороджень, вікон, дверей.

ІІ. За способом переміщення повітря

1.Природна вентиляція

2.Механічна або примусова

При природній – рух повітря здійснюється за рахунок різниці об‘ємної ваги холодного зовнішнього повітря і теплого внутрішнього без витрат електроенергії.

При примусовій – повітря переміщується вентиляторами з затратами електроенергії. Вентиляційні установки обладнують вентиляторами, калориферами, електродвигунами та очисними або зволожуючими фільтрами.

Радіус дії вентиляторних установок залежить від потужності вентилятора і приймається в межах 30-50 м. Радіус дії природної вентиляції не перевищує 8 м.

ІІІ. Вентиляційні системи можуть бути:

1.Загальнообмінними

2.Місцевими

3.Змішаними.

Загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція дозволяє вентилювати все приміщення. Вона застосовується тоді, коли в приміщенні виділяється невелика кількість вологи, тепла, газу або пилу і коли вони утворюються одночасно в багатьох місцях. В громадських будівлях, як правило, виконується загальнообмінна вентиляція.

Місцева система вентиляції може бути витяжною і припливною.

Місцева витяжна видаляє забруднене повітря безпосередньо від місць утворення шкідливих забруднень. Вона має вигляд шаф, парасольок.

Місцева припливна влаштовується, як правило, з примусовою дією. Повітря через приточні отвори в трубах потрапляє до робочих місць, які знаходяться в зоні інтенсивного теплового випромінення.

2. Природна вентиляція

Однією з властивостей будівельних матеріалів є здатність пропускати деяку кількість повітря через пори. Тому через огороджуючі конструкції, нещільності в дверях, рамах при різниці теплового тиску навколишнього та внутрішнього середовищ здійснюється повітряний обмін шляхом інфільтрації, або інакше природної неорганізованої вентиляції. Така вентиляція в адміністративних та житлових будівлях дає від 0,5 до 1 кратності повітряного обміну по відношенню до кубатури приміщення, а на промислових підприємствах до 1,5 кратності повітряного обміну.

Кратність повітряного обміну це відношення об‘єму вентиляційного повітря до кубатури приміщення. Знак кратності (+) означає кратність при притоці повітря, а (-) – при витяжці.

Наприклад, кратність (+1) означає, що в приміщенні за 1 год подається однократний об‘єм по відношенню до кубатури приміщення. Таким чином, кількість вентиляційного повітря

L=nV,

V- кубатура;

n- кратність повного обміну.

Недоліки природної вентиляції – це періодичність її дії, тобто залежність її від сили вітру та різниці температури зовнішнього і внутрішнього середовища.

Природна вентиляція є:

1.Витяжною без організованого припливу повітря (канальна система)

2.Припливно-витяжною з організованим припливом повітря (канальна система)

Канальна система вентиляції – застосовується переважно в житлових та громадських приміщеннях і забезпечує не більше 1-кратного повітряного обміну за годину. Приплив повітря здійснюється через щілини в огроджувальних конструкціях та через фрамуги. Вентиляційне повітря відводиться по вентиляційним каналам, які прокладають в товщі стіни, в бороздах стін, або виготовляють приставними, підвісними і збірними - на горищі. Канали, які прокладаються в стіні, мають мінімальний розмір- 1/2х1/2 цегли.

Для того, щоб запобігти конденсації водяної пари на внутрішній поверхні стіни ( точка роси), не дозволяють виконувати витяжні канали в зовнішніх стінах.

З кожного поверху 5 поверхових і нижче житлових та громадських будівель виводиться окремий канал з метою запобігання розповсюдження пожежі. В будинках вище 5 поверхів дозволяється об‘єднувати канали, які з‘єднують поверхи 3 з 5-м, 4 з 6-м.

В схему канальної витяжної вентиляції без організованого припливу повітря входять жалюзійні решітки, через які проходить повітря, канали, по яким повітря транспорується до збірних шлакогіпсових коробів, що встановлюються на горищі та витяжних шахт, через які повітря викидається в атмосферу. Повітря переміщується по каналам під дією різниці теплового тиску всередині та зовні приміщення.

Мал. 1. Канальна система вентиляції

Мал. 2. Канальна система вентиляції

Мал.3. Схема витяжної вентиляції без організованого припливу повітря (канальна система)

.

Мал. 6. Схема витяжної вентиляції без організованого припливу повітря (канальна система) 1, 6 – вентиляційні канали; 2,3,4 – збірні вентиляційні короба, що встановлені на горищі і служать для збирання відпрацьованого повітря ; 5 – вентиляційна шахта через яку повітря видаляється в атмосферу

Схема витяжної вентиляції з організованим припливом повітря

В схему канальної витяжної вентиляції з організованим припливом повітря входять жалюзійні решітки, через які повітря потрапляє в підвальне приміщення. Повітря можна підігріти калорифером (1) в холодну пору року. Далі через припливні канали (2,3) повітря поступає в приміщення, а відводиться з нього через витяжні канали (4) по тій же схемі, як і в природній вентиляції без організованого припливу повітря. 5 – витяжна шахта.

Мал. 7. Схема витяжної вентиляції з організованим припливом повітря