24

ДИСЦИПЛІНА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Лекційне заняття № 6

( теоретичне заняття - 2 години, самостійне вивчення – 2 години )

ТЕМА № 6 . Цивільна юрисдикція і підсудність цивільних справ.

Мета: дати студентам чітке поняття цивільної юрисдикції. Студенти повинні знати загальні правила визначення підвідомчості. Студенти повинні орієнтуватися в поняттях і видах підсудності. Студенти повинні знатиі інстанційну систему цивільних судів та їх функціональна компетенція.

План заняття:

1. Цивільна юрисдикція: поняття та види.

2. Загальні правила визначення підвідомчості.

3. Поняття і види підсудності.

4. Інстанційна система цивільних судів та їх функціональна компетенція.

Питання для самостійного вивчення:

1. Наслідки порушення правил підсудності.

2. Порядок передачі справи до іншого суду.

Рекомендована література до теми:

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%d0%ba/96-%d0 %b2 %d1%80.

2. Цивільний процесуальний кодекс України : Кодекс, Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.

3. Цивільний кодекс України : Кодекс, Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. [Електронний ресурс]. Режим доступу :  http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.

4. Сімейний кодекс України : Кодекс, Закон України від 10.01.2002 р. № 2947-III.[Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/ show/ 2947-14.

5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України 05.07.2012 р. №5076-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/ 5076-17.

6. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. №2121-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :\http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show / 2121-14.

7. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 р. №3460-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/ 3460-17.

8. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон України від 08.07.2011 р. № 3671-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3671-17.

9. Про виконавче провадження : Закон України, Перелік від 21.04.1999 р. № 606-XIV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/606-14.

10. Про доступ до судових рішень : Закон України від 22.12.2005 р. № 3262-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/3262-15.

11. Про державну таємницю : Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/ 3855-12.

12. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя насе­лення : Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4004-12.

13. Про засади державної мовної політики : Закон України від 03.07.2012 р.№5029-VI. [Електронний ресурс].  Режим доступу :http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/5029-17.

14. Про захист населення від інфекційних хвороб : Закон України від 06.04.2000 р.  № 1645-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1645-14.

15. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р.  № 2657-XII. [Елек­трон­ний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

16. Про міжнародне цивільне право: Закон України від 23.06.2005 р. №2709-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2709-15.

17. Про міжнародний комерційний арбітраж : Закон України, Положення від 24.02.1994 р.  № 4002-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4002-12.

18. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 07.07.2010 р. №2453-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/2453-17.

19. Про судову експертизу : Закон України від 25.02.1994 № 4038-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/ 4038-12.

20. Про судовий збір : Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/ 3674-17.

21. Про правонаступництво України : Закон України від 12.09.1991 р. №1543-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1543-12.

22. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України від 22.09.2011 р. № 3773-VI.  – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/3773-17.

23. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22.02.2000 р. № 1489-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/ 1489-14.

24. Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.

25. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 № 1701-IV. [Електрон­ний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1701-15.

26. Про державну службу : Закон України від 17.11.2011 р. № 4050-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/ 4050-17.

27. Конвенція з питань цивільного процесу : Гаага, 1954 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. (11.02.2005). – Стор.379, стаття 264, код акту 31514/2005.

28. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних [...] [Текст] : Офіційний вісник України. – від 20.08.2004 р., 2004, № 31, стор. 474, стаття 2124, код акту 29712/2004.

Навчальні посібники

29. Васильєв С.В. Цивільний процес України : навч. посіб. /С.В. Васильєв. – Київ : Центр учбової літератури, 2013.– 343 с.

30. Кілічава Т.М. Цивільне процесуальне право : навч. посіб. / Т.М. Кілі­чава; Мін-во освіти і науки України. – Київ : Центр учбової літератури, 2007. – 351 с.

31. Фурса С. Я. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи : наук.-практ. посіб. / С. Фурса, С. Щербак, О. І. Євтушенко; Центр правових досліджень Фурси. – Київ : Видавець С.Я.Фурса: КНТ, 2006. – 446 с.

32. Цивільний процес : навч. посіб. /А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Н.Л. Бон­да­ренко; За ред. Ю.В.Білоусова; М-во освіти і науки України. – Київ : Прецедент, 2005. – 293 с.

33. Цивільний процес України : академічний курс : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Світлана Фурса [та ін.]; за ред. С.Я. Фурси; Центр правових досліджень Фурси. – Київ : Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2009. – 846 с.

34. Цивільне процесуальне право України : навч. посіб. / І.О. Безлюдько, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик; За заг. ред. С.С. Бичкової. – Київ : Атіка, 2006. – 383 с.

35. Цивільне процесуальне право України : навч. посіб. для підготовки до іспитів / укл.: І.В.Тетарчук, Т.Є. Дяків. – Київ : Центр учбової літератури, 2012 – 206 с.

36. Цивільне процесуальне право України : підручник /С.Бичкова, І. Бірюков, В. Бобрик та ін.; за заг. ред. С.С. Бичкової; М-во освіти і науки України. – Київ : Атіка, 2009. – 759 с.

37. Чорнооченко С. І. Цивільний процес : навч. посіб. / С. Чорнооченко; М-во внутрішніх справ України, Нац. акад. внутрішніх справ України. – 3-е вид., перероб. і доп. – Київ : Центр учбової літератури, 2014.– 415 с.

38. Штефан О. О. Цивільне процесуальне право України : навч. посіб. / О. Штефан; М-во освіти і науки України. – Київ : Юрінком Інтер, 2009. – 358 с.

15. Інформаційні ресурси.

1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.

2. Національна парламентська бібліотека України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.nplu.org.

3. Электронная юридическая библиотека Ilex [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://lexlibrary.org.

4. Электронные библиотеки Украины [Электронный ресурс] : (краткий кат.). – 5. Режим доступа : http://iesu.nau.edu.ua/ukr/info/student/library.htm.

5. Юридическая научная библиотека издательства “Спарк” [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://lawlibrary.ru.

6. Конспект лекцій.

7. Джерела Internet.

8. Wikipedia.org

9. portal.rada.gov.ua.

10. static.rada.gov.u

11. golos.com.ua.

ЛЕКЦІЯ

1. Цивільна юрисдикція: поняття та види.

Зміст та спрямованість діяльності судової влади визначаються головним обов'язком правової держави, який полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини (ст. 3 Конституції).

Захист суб'єктивних громадських прав та охоронюваних інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів та способів захисту. Під формою захисту слід розуміти комплекс внутрішніх узгоджувальних організаційних заходів із захисту суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів. У правовій літературі виділяють 2 основні форми захисту — юрисдикційну та неюрисдикційну.

Юрисдикційна форма захисту — це діяльність уповноважених державою органів із захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних прав. Її суть полягає в тому, що особа, права та законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державних чи інших органів (суду, третейського суду, вищестоячої інстанції), які уповноважені вживати необхідних заходів для відновлення порушеного права та покарання правопорушника. Одночасно слід пам'ятати, що ідея гарантованого здійснення прав, можливість їхнього відновлення саме за допомогою судового захисту додає праву судового захисту пріоритету порівняно з іншими формами захисту, які були розвинуті і закріплені в ЦК (ст.ст. 15, 16), інших законах України.

За загальною теорією права під юрисдикцією розуміється передбачена законом прерогатива державного органу (посадової особи) шляхом вирішення конкретних справ давати оцінку вчинків учасників цих справ і застосовувати заходи державного примусу. В межах юрисдикційної форми захисту в свою чергу виокремлюють загальний та спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у судовому порядку. Відповідно до ст. З Закону "Про судоустрій і статус суддів" судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Захист цивільних прав та охоронюваних інтересів здійснюється у судовому порядку судами загальної юрисдикції, які в свою чергу спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ст. 18 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

Засобом судового захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду вимога про відправлення правосуддя, з одного боку, та звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього зобов'язання або визнання наявності чи відсутності правовідносин - з іншого. Судовий порядок захисту застосовується майже в усіх випадках, крім тих, які зазначені у законі.

Спеціальним порядком захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів слід визнати адміністративний, який можуть здійснювати Президент України, органи державної влади, органи державної влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дію осіб із захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, які здійснюються самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, зокрема дії особи із самозахисту (ст. 20 ЦК), у стані необхідної оборони (ст. 1169 ЦК) та крайньої необхідності (ст. 1171 ЦК).

В межах визначення питань цивільної юрисдикції та підсудності розглянемо юрисдикційну форму захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів осіб. Конституція містить основні положення щодо визначення сфери судової влади та гарантує кожному судовий захист його прав і свобод, активна діяльність Конституційного Суду України, який усуває з законодавства норми, що суперечать цьому принципу, закріпила визначені Основним законом тенденції із надання судового захисту усім без винятку правам (ст.ст. 8, 29, 30—34, 55, 124 Конституції).

Відповідно до ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Ця конституційна норма отримала своє розкриття та тлумачення в декількох рішеннях Конституційного суду України.

Так, в Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 р. № 9-зп у справі за зверненнями жителів міста Жовті Води Конституційний Суд роз'яснив, що ч. 2 ст. 124 Конституції необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. В п. З Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголошувалось, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Конституції, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує1.

Судова юрисдикція характеризується структурно-функціональним характером судової влади і диференціює компетенцію її органів у межах їх діяльності та існуючої судової системи. Структурний характер судової влади проводиться за поділом на інстанції — першу, апеляційну та касаційну інстанції. Функціональний характер судової влади характеризується її побудовою за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ст. 17 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

При цьому із створенням адміністративних судів нагальною є проблема розмежування компетенції між судами цивільної, господарської та, відповідно, адміністративної юрисдикції. Розглянемо лише деякі принципові положення, на які слід звертати увагу при віднесенні справ до тієї чи іншої юрисдикції.

Згідно зі ст. 15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із Законом від 3 лютого 2011 р. ст. 15 ЦПК доповнено ч. 4 наступного змісту: суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Рішення окремих питань розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами було запропоновано Верховним Судом України в інформаційному листі від 26 грудня 2005 р. № 3.2.-2005 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами", а також Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 7 лютого 2006 р. № 01-8/301 "Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів".

До прийняття Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) всі цивільно-правові спори за участю суб'єктів владних повноважень (крім скарг на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які хоча і розглядались за правилами ЦПК 1963 р., проте щодо яких були установлені спеціальні правила в його главі 31-А) розглядалися в порядку цивільного судочинства. При цьому з точки зору теорії цивільного права, яка знайшла своє законодавче закріплення в ст.ст. 1, 2 ЦК, участь держави, територіальної громади ніколи не змінювали природу відносин, тобто якщо спірні правовідносини були цивільно-правовими, то участь суб'єктів публічного права не може змінювати їх природу та сферу виникнення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦПК в цивільному процесі здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 2 ст. 1 ЦК виключає з кола регулювання відносини саме адміністративні, в яких громадянин знаходиться у відносинах підпорядкування певному органу влади. Необхідно враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Аналізуючи судову практику, що склалась, слід зробити висновок, що в окремих випадках суддями помилково здійснюється поділ цивільно-правових спорів на цивільно-правові справи та справи адміністративної юрисдикції, або здійснюється віднесення цивільно-правових спорів до адміністративної юрисдикції. Наприклад, в справах про визнання недійсним розпорядження районної адміністрації (органа опіки та піклування) про видачу дозволу на відчуження майна, що належить неповнолітньому, визнання недійсним правочинів, які були вчинені після видання цього розпорядження, документів на майно виникає питання про віднесення до публічно-правової сфери такого роду спорів. На нашу думку, на підставі системного аналізу ст.ст. 2, 3, 17 КАС, а також листа Верховного Суду України "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами", ст.ст. 1, 2, 15 ЦПК необхідно виходити з характеру самого спору, і у разі виявлення спору про право цивільне права особи підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.

При цьому, якщо адміністративний акт породив суб'єктивні цивільні права та обов'язки (наприклад, право власності), то визнання його недійсним повинно відбуватися на підставі ст.ст. 16, 2! ЦК за правилами ЦПК в суді цивільної юрисдикції. У разі, якщо рішення суб'єкта владних повноважень цивільних прав не породило, адміністративний акт є предметом оспорення заінтересованої особи в межах адміністративної юрисдикції. Така позиція не тільки не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 р. № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але й навпаки, дозволить упорядкувати судову практику, не створюючи штучних спорів між юрисдикційними органами.

Суди розглядають цивільні справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно зі ст. 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні суду загальної юрисдикції. Підсудність справ, які пов'язані між собою, має місце у випадку їх тісного взаємозв'язку, наявність якого дозволяє розглянути усі вимоги в одному процесі.