3.5. Улаштування плиткового облицювання вертикальних поверхонь усередині приміщень.

На поверхні стіни можна виділити такі архітектурні елементи облицювання: карниз, фриз, поле облицювання і цоколь.

Їх не обов'язково виконувати всі разом під час облицювання, можуть бути лише певні елементи і в певній комбінації.

Карниз - це верхній ряд плиткового облицювання, який укладають зі спеціальних фасонних плиток більшої товщини.

Фриз - це смуга, яку найчастіше виконують із плиток, що різняться від плиток поля облицювання за кольором (темніші), розміром або за тим і іншим одночасно. Виконують фриз в один або декілька рядів.

Поле облицювання - це безпосереднє облицювання з одноколірних плиток однакових розміру і конфігурації.

Цоколь - це нижній ряд плиток, виконаний зі спеціальних фасонних плиток або плиток, які різняться від звичайних за товщиною або кольором. Усередині приміщення цоколем вважають звичайну неповну плитку.

Укладати плитки на поверхні можна трьома способами: шов у шов, у розгін та за діагоналлю. Найбільш поширений і найпростіший у виконанні спосіб шов у шов.

Сучасна техніка і послідовність плиткового облицювання на клейових сумішах різниться від традиційного облицювання на цементно-піщаній розчиновій суміші.

Оскільки плитки закріплюють на основі на тонкому клейовому шарі, поверхня під облицювання має бути ідеальною рівною та ретельно підготовленою.

Розглянемо техніку облицювання поверхні прямокутної стіни всередині приміщення керамічною плиткою способом, шов у шов. Спочатку рівну і належним чином підготовлену поверхню стіни розділяють по ширині на дві частини. Вгорі посередині стіни забивають цвях і опускають висок, під ним забивають другий цвях. Між цвяхами натягують вертикальний шнур або олівцем креслять лінію.

Орієнтуючись на цей шнур чи лінію, плитки потрібно укладати, починаючи від нього (неї) спочатку вліво, потім - вправо. Їх вертикальність вивіряють по цьому шнуру (лінії).

Якщо довжина стіни понад 4 м, по накресленій вертикальній лінії можна встановити вертикальний маячний ряд із плиток так, щоб лінія розділяла плитку навпіл. У подальшому на нього спиратиметься тримач горизонтального шнура. Якщо висота облицювання плитками не визначена, роботу починають знизу вгору цілими плитками. За маячний ряд беруть перший горизонтальний ряд облицювання. Перший маячний ряд укладають спочатку насухо від середини до кутів вздовж горизонтальної лінії, яка знаходиться на рівні чистої підлоги і накреслена олівцем по поверхні стіни за допомогою рихтувальної лінійки і рівня. Визначивши потрібну кількість повних плиток, їх укладають на розчинову суміш. Після укладання першого ряду плиток за допомогою виска натягують вертикальний шнур вздовж бічної сторони крайніх нижніх маячних плиток з боку суміжних стін і встановлюють крайні верхні маячні плитки. Місце розташування цих плиток по висоті не має істотного значення але їх бічна кромка має збігатися зі шнуром і знаходитись від суміжної стіни на відстані, що дорівнює ширині плитки або менша ніж ціла плитка, але не менша за половину ширини плитки.

Другий і наступні ряди починають з установлення крайніх цілих маячних плиток, на які спиратиметься напрямлений шнур, закріплений на поверхні за допомогою тримача.

Вертикальність крайніх плиток другого і наступних рядів пере­віряють по натягнутому шнуру або по нижній плитці.

За довжини стіни понад 4м другий і наступні ряди укладають так само, як описано вище, але шнур із тримачем спиратиметься вже на крайню маячну плитку і плитку вертикального маячного ряду.

У цьому разі немає потреби встановлювати верхні кутові маячні плитки.

Якщо висота облицювання плитками визначена, облицювання починають зверху вниз цілими плитками і закінчують за потреби відрізаними плитками. В цьому разі перший верхній горизонтальний ряд також укладають по лінії, накресленій за допомогою олівця та рівня на потрібній висоті.

Після укладання верхнього ряду плиток шнур переставляють униз на нижній ряд і спирають тримач шнура на обидві крайні маячні плитки (за довжини стіни до 4м) або на плитку вертикального маячного ряду і крайню маячну плитку (за довжини стіни понад 4м). Знову вкладають ряд плитки. Такі операції повторюють до рівня чистої підлоги. Якщо в останній ряд по висоті цілі плитки не вміщуються, їх зрізають до потрібного розміру і вкладають у ряд.

При опорядженні пілястр та інших поверхонь, які закінчуються виступними кутами, облицювання починають із зовнішнього краю цілими плитками і закінчують по кутах розрізаними, якщо не вміщується ціла плитка.

У нішах цілі плитки укладають від внутрішніх кутів до середини. Якщо в середній ряд ціла плитка не вміщується, її зрізують до потрібної ширини і вкладають у ряд.

Укладання плитки на поверхню. Приготовлену клейову розчинову суміш за допомогою кельми накладають на зубчастий шпатель і ним наносять на поверхню стіни. Розчинову суміш можна також наносити спочатку кельмою на суху ґрунтовку і розподіляти її рівномірно по основі до отримання рівної поверхні, а потім вже прочісувати зубчастим шпателем. Саме так утворюється гребіньчаста основа фактури. При цьому вершина зубців шпателя має доторкатися до основи, а сам шпатель слід тримати під однаковим кутом. Цим забезпечується рівномірний розподіл розчинової суміші по поверхні. За правильного добору консистенції розчинової суміші і розміру зубців шпателя вона вкриває поверхню плитки не менш ніж на 65%. У цьому разі плитка не сповзає з вертикальної поверхні. Якщо це не дотримується, слід використовувати шпатель з більшим розміром зубців.

Плитки перед облицюванням не можна змочувати водою!

У разі облицювання зовнішніх поверхонь будівлі, а також поверхонь у вологих умовах клейові розчинові суміші наносять не тільки на основу, а й на плитку. Товщина шару розчи­ну при цьому має бути до 1мм.

Такий метод слід застосовувати завжди при укладанні плиток із мармуру та інших грубокристалічних порід.

Плитки можна укладати доти, доки клейова розчинова суміш липне до рук.

Плиточник має сильно втиснути першу плитку у шар клею, потім зняти свіжоукладену плитку і перевірити, на скільки відсотків вона вкрита клеєм зі зворотного боку, щоб надалі знати, яку силу треба прикладати, щоб плитка добре трималась. У міру набування практичного досвіду потреба в цьому відпадає. Кожну наступну плитку прикладають до попередньої, притискують і пересувають її на ширину шва.

Для створення рівномірних швів певних розмірів між плитками встановлюють пластмасові хрестоподібні обмежувачі відповідних розмірів, які разом із зайвим розчином між плитками перед повним його затвердненням видаляють.

Заповнення та оброблення швів. Після укладання певної кількості плиток приступають до затирання швів між ними. Це можна виконувати, лише впевнившись, що клей під плиткою застиг. Тривалість тверднення клейових сумішей різних марок, після чого можна приступати до заповнення міжплиткових швів різна.

Перш ніж приступити до заповнення швів кольоровими затиральними сумішами слід перевірити, чи легко видаляється пігментована маса з поверхні плитки. Якщо затиральна суміш проникає у нещільну структуру поверхні плитки і не видаляється (наприклад, у плитки без поливи або полірованої типу фриз), поверхню слід захищати концентрованою ґрунтовкою, яку після її затверднення видаляють за допомогою ацетону.

До розшивання швів можна приступати через певний час, зазначений в інструкції на матеріал, яким була прикріплена плитка. Розчин у швах має бути висохлим і міцним. Насамперед потрібно видалити рештки клею з плитки. Якщо клейовий розчин на цементній основі, то поверхню плиток потрібно зволожити змоченою у воді губкою. У разі застосування інших клейових розчинів поверхня плиток має бути сухою.

Суміші для заповнення швів із цементним зв'язником висипають у посудину з потрібним об'ємом.

Для запобігання забрудненню перед шприцюванням сантехнічним силіконовим герметиком кромки швів спочатку слід заклеїти самоклеючою стрічкою. Після цього шов заповнюють сантехнічним силіконовим герметиком за допомогою шприца).

У разі застосування мармурових плит ще до утворення плівки укладений у шов матеріал потрібно розрівняти. Для цього використовують пластмасові палички, які періодично змочують мильною водою, і відразу ж видаляють самоклеючу стрічку. Тривалість висихання швів близько 6-8 діб.