2. Дослідження запиленості та загазованості виробничих приміщень

Повітря в сільськогосподарському виробництві часто забруднюється різноманітними шкідливими речовинами (отрутами), які є природними супутниками багатьох технологічних процесів.

Згідно з ГОСТ 12.1.007-76 шкідливими називаються речовини, які при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки можуть спричинити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я.

У санітарно-гігієнічній практиці шкідливі речовини прийнято розділяти на хімічні шкідливі речовини і виробничий пил.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003–74 хімічні шкідливі речовин за характером дії на організм людини поділяються на групи:

• токсичні – здатні спричиняти отруєння;

• подразнюючі – подразнюють шкіру і слизові оболонки;

• сенсибілізуючі – викликають підвищену чутливість організму до дії шкідливих речовин;

• канцерогенні – здатні провокувати появу злоякісних пухлин;

• мутагенні – діють на генетичний апарат клітин і можуть викликати певні зміни в організмі майбутніх поколінь;

• речовини, що впливають на репродуктивну функцію організму.

Шкідливі речовини, які потрапляють в організм людини, призводять до порушення здоров’я тільки в тому випадку, якщо їх концентрація в повітрі перевищує відповідну для кожної речовини величину. Тому важливим завданням є встановлення гранично допустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі.

Гранично-допустима концентрація шкідливих речовин – це така концентрація, яка впродовж усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здоров’я у процесі праці або у віддалені строки життя сучасного і майбутнього поколінь

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють залежно від їхньої ГДК у повітрі.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007–76):

• 1-й клас – надзвичайно небезпечні речовини – ГДК до 0,1 мг/м³ (ртуть, свинець, фосген, хлорпікрин і ін.);

• 2-й клас – високонебезпечні речовини – ГДК від 0,1 до 1 мг/м³ (марганець, мідь, сірководень, хлор, дихлоретан і ін.);

• 3-й клас – помірно небезпечні речовини – ГДК від 1,1 до 10 мг/м³ (ацетон, формалін, купорос, хлорофос і ін.);

• 4-й клас – малонебезпечні речовини –ГДК більше 10 мг/м³ (аміак, бензин, скипидар, сірка та ін.).

Характеристика газоаналізатора УГ-2

Універсальний переносний газоаналізатор УГ-2 призначений для визначення в повітрі концентрації 14 шкідливих газів (парів).

Принцип роботи газоаналізатора: через індикаторну трубку протягують певний об’єм повітря, і, якщо є газ, він вступає в хімічну реакцію з порошком індикаторної трубки, який змінює колір. Довжина зафарбованого стовпчика індикаторного порошку в трубці пропорційна концентрації аналізованого газу в повітрі і вимірюється за спеціальною шкалою, проградуйованою в мг/м³.

Повітря робочої зони в умовах сільськогосподарського виробництва забруднюється найчастіше пилом. Найбільш інтенсивно він створюється при комбайновому збиранні різних культур, очистці зерна, обробці ґрунту, приготуванні кормів, догляді за тваринами, запиленні рослин і т. д.

Для визначення концентрації пилу в повітряному середовищі існує кілька методів: ваговий, розрахунковий, електричний, фотоелектричний. Найбільш простим з них вважається ваговий метод. Ваговий метод заснований на принципі отримання додаткової ваги фільтру при пропусканні через нього певного об’єму досліджуваного повітря. Для визначення концентрації пилу використовується прилад «Електроаспіратор».