4. Система принципів практичної психології

Принцип як специфічний умовивід характеризує предмет, метод та основні теоретичні засади, на яких будується та чи інша теорія. Він встановлює межі та основні підходи до верифікації досліджуваних явищ. Принципи повинні складати певну систему. Тобто принципи слід розуміти у взаємозв’язку, коли кожен із них обумовлює існування наступного, коли без конкретного принципу стає неможливий адекватний опис предмета практичної психології.

Центральним принципом можна вважати принцип детермінізму. Вихідною одиницею аналізу тут обрано взаємодію суб’єкта з оточуючим його природним і соціальним середовищем. Ключовим питанням є визначення природи детермінації: чи зовнішнє визначає внутрішнє, чи внутрішнє визначає зовнішнє? Для практичного психолога, що дистанціюється від теоретичної полеміки, важливо навчитися встановлювати дійсні причини виникнення психологічних проблем, а саме: які обставини та люди спричинюють незадовільний психологічний стан суб’єкта?

Принцип суб’єктної активності. Він вказує на те, що практичний психолог має справу з людиною, яка перебуває у конкретних життєвих обставинах, які частково випали на її долю, а частково створені нею самою, і котра, ставлячи перед собою власні цілі, на основі власних можливостей вибудовує свою поведінку.

Цей принцип, очевидно, є основним для процесу психокорекції. Лише визнаючи за собою відповідальність за свою долю, людина здатна змінюватись, ставлячи перед собою адекватні життєві цілі.

Принцип розвитку. Детермінація поведінки, зв’язок свідомості і діяльності об’єктивно виявляється і реалізується в процесі розвитку психічних явищ. Він вимагає розглядати особистість і ситуацію, в якій вона діє, як системи, що розвиваються, та враховувати ступінь розвитку людини і соціальної групи.

Маємо тримати на думці, що психологічно складна ситуація є одномоментною щодо особистісного розвитку. Слід відрізняти особистісні кризи, яким неможливо запобігти і які минають на вищому ступіні розвитку індивіда, та серйозні психологічні проблеми (неврози, психози), що є результатом невдалого (неадекватного) психічного розвитку індивіда (дезадаптації, дезінтеграції).

Принцип індивідуального підходу. Кожна особистість неповторна, індивідуальна. Якщо для академічної психології важлива типологія, статистична значущість, то для практики – індивідуальність, унікальність. Тобто типології носить орієнтовний характер для практичної психології. Практичний психолог повинен щоразу теоретично відтворювати структуру індивідуальності, уявляти її не статично, а функціонально. У ТА, наприклад, розрізняють структурну і функціональну модель особистості.

5. Функції та завдання психологічної практики

Очевидно, що вихідною категорією психологічної практики є «психологічна проблема» (В. Панок), або «особистісна проблема» (Т. Яценко). Саме існування психологічної проблеми породжує запит, що є підставою для застосування психологічних методів практичної роботи. Отже, основна функція психологічної практики – надання психологічної допомоги з метою усунення (нівелювання) особистісних (психологічних) проблем.

Психологічна проблема – це стан невизначеності, що виникає у процесі життєдіяльності індивіда між його намірами, мотивами й цілями поведінки, з одного боку, та об’єктивними й суб’єктивними умовами її реалізації – з іншої; як протиріччя між очікуваними та реальними результатами дій людини. Коротко кажучи, психолог дає відповідь на питання, чому трапляється не так як запланував.

Дати класифікацію особистісних проблем доволі складно. В. Панок для прикладу наводить такі:

1. Проблеми спілкування та міжособистісних взаємин. Функція: надання допомоги у встановленні адекватного рівня комунікації.

2. Проблеми саморозвитку і самоідентифікації. Функція: навчання рефлексії і допомога у самореалізації.

Практична психологія має розгалужене застосування: політика, економіка, бізнес, освіта, сім’я, юриспруденція, спорт тощо.

Політична психологія забезпечує функції психологічного забезпечення політичних процесів, агітації та реклами. Основне завдання – формування громадської думки засобами практичної психології (засобами масової комунікації). Наприклад, під час передвиборної компанії.

Практична психологія економіки та бізнесу пов’язана з виконанням робіт з підбору та управління кадрами, забезпечення рекламної діяльності, вивчення ринку товарів та послуг, ведення переговорів, соціально-психологічного тренінгу персоналу фірм.

Практична психологія освіти розв’язує проблеми виховання і навчання. Зокрема, вирішуються проблеми підвищення якості навчання, результативності, розробка та оцінка педагогічних інновацій, профорієнтаційні заходи.

Психологія сім’ї та соціально-психологічного захисту населення. Консультативні служби забезпечують регуляцію подружніх стосунків та надають допомогу у вихованні дітей. Головні проблеми терапії міжособових взаємин.

Клінічна психологія основним завданням має реабілітацію людей, що перенесли захворювання, зазнали психічної травми або хворіють на хронічні захворювання. Лікування, як правило, відбувається у клініках, реабілітаційних центрах, санаторіях, центрах психічного здоров’я. завдання: формування здорового способу життя та психологічна корекція особистості у зв’язку із перенесеним захворюванням або іншими життєвими негараздами.

Військова та спортивна психологія. Центральна проблема – проблема протиборства, змагальності. Психолог забезпечує досягнення мети, підготовку до активної діяльності військових або спортсменів, терапію психічних травм.

Юридична психологія. Психодіагностика та здійснення психологічної експертизи. Специфічна робота: побудова психологічний портрету злочинця, розробити опис поведінки та звичок, а також перевиховання, виправлення особистості засудженого.

Екологічна психологія. Віднайдення психологічних можливостей зміни способу життя людей у нових умовах проживання. Прикладом такої діяльності є Чорнобильська катастрофа.