Лекція № 4 Тема: Моделі документно-інформаційної комунікації

План

1. Структура комунікаційного процесу.

2. Природа комунікаційного процесу.

3. Структура, характер, система комунікативного процесу.

4. Види комунікації.

5. Різновиди моделей комунікації.

Література

1. Гуманітарні технології: Конспект лекцій / За ред. В. В. Різуна.− К.: Видавничий дім «КМ Academia», 1994.- 60 с. 

2. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун.- К.: Ли-бідь, 1997.- 216 с. 

3. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. − К., 1999.− 634 с. 

4. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації.- К.: Видавничий центр "Київський університет", 1999.- 308 с. 

5. Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФО-ТАСС / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К., 1992.− 96 с.

1.Структура комунікаційного процесу

Комунікативний процес є основою спілкування, організація якого залежить від розуміння системи й структури процесу, а також природи комунікативного акту.

Комунікація є важливим чинником існування суспільства. Суспільства без спілкування немає. Воно є тим процесом, який і забезпечує утворення суспільства (общение - общество; communication - community; спілкування - спільнота). «Ми живемо в світі комунікації,− пише Г. Г. Почепцов у книзі «Терія і практика комунікації, − 70% свого часу людина витрачає на спілкування. Без ефективної комунікації зупинилося б багато виробничих процесів». Тому питання організації процесу спілкування (комунікативного процесу) є важливим для творення суспільства.

Але правильна організація будь-якого процесу неможлива без з’ясування його природи, побудови моделі процесу, що пов’язано з вивченням структури, факторів, які впливають на цей процес, системи актів, що становлять його основу.

На минулій лекції ми розглянули спілкування й дали визначення цього явища. Власне, це визначення уже відбиває природу комунікації та є його словесною теоретичною моделлю. Схематично і в найпростішому вигляді цю модель можна представити так (рис. 1):

Рис. 1. Модель комунікації

(Пояснення схеми. Комунікант (1) ініціює процес встановлення або підтримання контакту з комунікатом (2). Цей процес зумовлено ситуацією й соціально-психологічними особливостями комунікаторів (а), а також духовним і професійним єднанням учасників комунікації (б)).

Більш ускладнена схематична модель комунікації буде такою:

Рис. 2. Складна схема комунікації

На рис. 2 відтворена комунікація як широкий спектр стосунків між комунікаторами (1-2, 2-1, 1-3, 3-4, 4-3 і т. д.); показана необмежена кількість комунікаторів тощо.

Розглядаючи комунікацію як явище, ми можемо виділити такі складники комунікації: 

1. суб’єкт комунікації;

2. предмет комунікації;

3. комунікативні засоби;

4. комунікативний процес тощо. 

Отже, комунікація є явище системне, структурне, соціальне, історичне, психологічне тощо. Нас має цікавити виключно  взаємодія між суб’єктом і предметом комунікації, її характер, структура, спрямованість тощо. Так, предметом цієї взаємодії (предметом комунікації) є комунікат. Комунікативними засобами можуть бути знакові системи, засоби комунікації тощо. Комунікативний же процес є, власне, суттю спілкування.