Питання для самостійної роботи

1.Європейські буржуазні революції 1848 - 1849 рр. і суспільний рух у Росії.

2. М. В. Буташевич- Петрашевський та його погляди.

Приклади тестів

1. Й рівень

1) У якому університеті діяв гурток, який очолював Микола Станкевич

а )Московський

б)Петербурзький

в)Київський

г)Харківський

2) Дата опублікування першого" Філософічного листа" П. Я. Чаадаєва

а)1832

б)1829

в)1830

г)1835

3)До якої течії суспільної думки треба віднести Т. Грановського

а)слов'янофіли

б) західники

в) ліберали

г) народники

4) Хто очолював ІІІ відділення канцелярії Миколи І

а) О. Бекендорф

б) С. Уваров

в) П. Кляйнміхель

г) П. Валуєв

2-й рівень

1. До слов'янофілів належали:

1) О.С. Хом'яков та брати Киреєвські; 2) О.С. Хом'яков, В. П. Боткін; 3) П. В. Анненков, Б.М. Чичерін; 4) брати Киреєвські, Т.М. Грановський

2. До західників належали :

1) К. Д. Кавелін, К. Аксаков; 2) І. Аксаков, В.П. Боткін; 3) К.Д. Кавелін, В.П. Боткін;

4) К. та І. Аксакови.

Список рекомендованих джерел та літератури до теми

Історія Росії XIX - початку XX століття : навчальний посібник / Тамара Полещук . – Львів : ПАІС, 2008 – 399 с.

Федосов И.А. Революционное движение в России во второй четверти ХІХ в. (Революционные организации и кружки). - М.: Соцэкгиз, 1958. - 415 с.

Пам'ятки “суспільної думки України (ХХст. перша половина ХІХ ст.) Упор. А.Г. Болебрух. - Д.: ДДУ, 1995.

Тема 3. Падіння кріпосного права в Російській імперії.

Буржуазні реформи 60-х - 70-х рр. ХІХ ст.

План семінарського зайняття

1. Поглиблення кризи кріпосного ладу наприкінці 50-х рр, ХІХ ст.

2. Підготовка селянської реформи і боротьба навколо неї.

3. Основні положення та зміст реформи 1861 р.

4. Буржуазні реформи 60-х - 70-х рр. ХІХ ст. та їх значення

Методичні рекомендації

1. Вивчення теми слід розпочати з того, що до середини ХІХ ст. в Росії швидко

йшов процес розкладу феодально-кріпосницької системи, яка ставала гальмом суспільного прогресу. Капіталістичне виробництво, яке йшло на зміну феодалізму, потребувало негайної ліквідації кріпосницьких відносин. Ставлення царату до майбутньої реформи було викладене у виступі царя в березні 1856 р. перед представниками дворянства Московської губернії: краще ліквідувати кріпосне право зверху, ніж чекати, коли воно почне відмінятися знизу.

2. Слід зазначити, що підготовка реформи викликала гостру соціально-політичну боротьбу навколо селянського питання. Думки землевласників були найрізноманітніші залежно від місцевих умов: родючості землі, особливостей клімату, наявності ринку тощо. Дворяни намагалися підготувати такі проекти і реформи, які максимально зберегли б за поміщиками можливі права і привілеї, і разом з тим прагнули знайти ту "міру і форму поступок" селянству, яка запобігла б вибуху селянської революції. Безперечно, що з останньою питання єдності серед поміщиків не було.

Важливо знати, що селяни прагнули отримати "всю. землю", "всю волю", тобто повністю визволитися від експлуатації і влади поміщиків. Виразниками інтересів, прагнень і сподівань селян виступали революційні демократи О.І.Герцен, М.О.Добролюбов, М.Г.Чернишевський. Незважаючи на жорстоку цензуру, у своїх публіцистичних виступах, листівках. і прокламаціях М.Г.Чернишевський і його прихильники закликали до повної ліквідації кріпацтва та поміщицького землеволодіння, до передачі всієї землі селянам без будь-якого викупу.

3.Необхідно підкреслити, що зміст і основні засади реформи викладені в Маніфесті та «Положеннях» , що були підписані Олександром ІІ 19 лютого 1861 р. Основними положеннями реформи були питання: 1) про особисту свободу селян і право розпоряджатися своїм майном; 2) про земельні наділи й повинності звільнених селян; З) про викуп земельних угідь селянами 4) про організацію селянського управління. Аналізуючи основні положення реформи, студенти повинні зробити висновок, що за своїм змістом реформа була і, буржуазною, що мало велике значення для подальшого соціально-економічного розвитку Росії. У той же час залишались кріпосницькі пережитки і поміщицьке і землеволодіння, царське самодержавство, національне гноблення та ін. Ці пережитки гальмували подальший поступ країни, розорювали селянське господарство, призводили до зубожіння селянства. Якщо до реформи 1861 р. середній селянський наділ дорівнював 4,4 десятини, то після реформи він скоротився до 3,6 десятини, а в 1900 р. селянський наділ був приблизно вдвічі меншим від пореформених розмірів - лише 2,0 десятини. На 1 січня 1907 р., коли вже держава перестала вираховувати викупні платежі, селяни сплатили поміщикам за свої земельні наділи 2 млрд 600 млн крб. Внаслідок викупної 1 операції селяни сплатили за отриману землю майже в 5 разів дорожче, ніж вона коштувала. Реформа 1861 р. остаточно не вирішувала селянське питання.

4. Студенти повинні знати, що селянська реформа 1861 р. знайшла своє продовження у буржуазних реформах 60-х – 70-х рр. ХІХ ст., які мали за мету пристосувати Російську імперію до нових вимог капіталістичного розвитку країни та подальшої модернізації . Серед буржуазних реформ 60-х – 70 –х рр..ХІХ ст. найбільш послідовними земська, судова та військова реформа.