Тема 12. Економічний розвиток. Економічні цикли. Зайнятість та відтворення робочої сили Методичні рекомендації
Економічне зростання це проблема, яку оцінюють сьогодні двояко, одні вченні вважають, що економічне зростання є закономірністю розвитку суспільства і його необхідно всіляко продовжувати, інші пропонують концепцію так званого нульового зростання, обмеження споживання і збереження природних ресурсів. Економічне зростання це кількісне і якісне вдосконалення суспільного виробництва і на цій основі збільшення обсягів товарів і послуг.
Економічне зростання поділяють на: екстенсивний, інтенсивний і змішаний типи. Перший тип зростання досягається за рахунок кількісного збільшення факторів виробництва при незмінній технології. Другий тип зростання досягається завдяки якісному удосконаленню факторів виробництва.
Третій тип проявляється у реальному житті, подальший розвиток виробництва відбувається за рахунок збільшення факторів та удосконалення техніки, технологій і управління виробництвом.
Економічний розвиток оцінюється кількісними і якісними показниками соціально - економічного зростання. Кількісні показники показують абсолютні результати – темпи та динаміку зростання ВВП, НД, статистичні розрахунки ВВП, НД на душу населення, показники життєвого рівня, зростання продуктивності праці, занятості, фондовіддачі. Якісні показники – якості життя, економічного добробуту, соціально – економічного прогресу суспільства. Інтегрованим показником якості економічного зростання є життєвий рівень. Моделі економічного зростання: неокласична, кейнсіанська, модель Харрода – Домара, багатофакторна модель.
Економічний розвиток відбувається не по прямій висхідній лінії, а по циклічній кривій, на основі повторювання економічних циклів. Економічний цикл – це періодичне розширення (зростання) і скорочення (падіння) реального обсягу виробництва, порушення економічної рівноваги у ринковій системі виробництва. Фази економічного циклу: криза, депресія, пожвавлення, піднесення. За тривалістю цикли поділяють на: короткострокові, середньострокові, довгострокові, або довгі хвилі М. Кондратьєва.
Людина є не тільки головною продуктивною силою, а й метою виробництва. Її існування і відтворення залежить від можливості отримання трудових доходів, від занятості в народному господарстві. Занятість, згідно Закону України, це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Існують два види занятості: стандартна повна занятість, нетипова неповна занятість. Занятість реалізується через конкретні форми включення працівників в економічну діяльність (суспільно корисну працю). Форми занятості: офіційна занятість за договором або контрактом, індивідуальна трудова діяльність, само занятість, праця у фермерському господарстві, військовослужбовці, часткова занятість, нелегальні форми занятості. Категорії занятості: перша категорія – заняті за наймом і отримують зарплату, друга категорія – само заняті або підприємці, третя категорія – неоплачувані працівники сімейних господарств.
Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.
Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:
-· учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
-· особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
-· особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
- особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
- особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;
- інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати,
та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
Показником ефективності зайнятості є рівень економічно активного населення (Ра) – тобто частка економічно активних людей в загальній чисельності населення:
Ра=
де Ра – рівень економічно активного населення;
ЧН – чисельність населення;
Енеак – економічно неактивне населення.
Занятість і безробіття – два боки ринкової економіки, ринок не може забезпечити повну занятість, безробіття супутник ринкового розвитку. Безробіття це такий економічний стан, за якого ті, хто бажає працювати не можуть знайти роботу при звичайній заробітній платі, коли частина трудових ресурсів не має можливості для існування і відтворення робочої сили завдяки праці. Безробіття класифікують: по видам – вимушене і добровільне; по формам – фрикційне, пов’язане зі зміною місця роботи і пошуком іншої, структурне, виникає внаслідок незбігу попиту та пропозиції робочої сили за структурних змін в економіці та невідповідності кваліфікації, циклічне, пов’язане з економічними циклами в період спаду виробництва, технологічне, викликається зміною технології виробництва, це є проявом структурного, сезонне, пов’язане із сезонністю праці в деяких галузях, добровільне, стан, коли частина трудових ресурсів не хоче працювати за низької заробітної плати, приховане, коли кількість робітників перевищує об’єктивну потребу в них.
Сукупність фрикційного і структурного безробіття становить природне безробіття. А сукупність структурного, технологічного, сезонного, циклічного, прихованого становить вимушене безробіття.
Показником, що вимірює розмір безробіття є рівень безробіття (Рб) – питома вага безробітних в чисельності економічно активного населення.
Це рівень визначається по формулі:
Рб=
де Рб – рівень безробіття;
З – зайняте населення;
Еакт – економічно активне населення.
З урахуванням перетворень, що те саме:
Рб=
де Б – кількість безробітних.