Розподіл первинного капіталу

Вид галузі	Натуральні ресурси (речовинний капітал)	Грошовий капітал	Сумарний капітал
Виробництво машин	5 од. х 200 грн.	1000 грн.	2000 грн.
Виробництво палива	10 од. х 150 грн.	500 грн.	2000 грн.
Виробництво сировини	15 од. х 100 грн.	500 грн.	2000 грн.
Виробництво промислових товарів	30 од. х 50 грн.	500 грн.	2000 грн.
Виробництво продовольчих товарів	35 од. х 30 грн.	950 грн.	2000 грн.

Координатор стежить за тим, щоб на самому початку на ринку виявилася достатня кількість всіх видів продукції. Для цього всі учасники діляться на п'ять груп (зразково рівних по своєму чисельному складу) відповідно до п'яти галузей виробництва. Наприклад, при кількості учасників 20 чоловік: 4 учасники одержують машини, 4 — паливо, 4 — промислові товари, а останні четверо одержують продовольство (відповідно до таблиці розподілу первинного капіталу). Такий розподіл забезпечує наявність ресурсів, необхідних для організації будь-якого виду виробництва. Основна задача кожного учасника гри — вибрати один з видів виробництва і технологію, яка приносить в ринкових умовах, що склалися, найбільший прибуток. Кількість і перелік ресурсів, які повинні бути придбані учасником для організації того або іншого виду виробництва, вказані в «Інформаційній карті».

Причому, рівень прибутку за технологією «А» відповідає приблизно 7-10 % від вкладених у виробництво засобів, за технологією «В» — від 25 до 30 %, а за технологією «С» — від 52 до 60 %, але відповідно міняється і рівень витрат, необхідних для здійснення кожної з вказаних технологій. Власне гра полягає в ринковій торгівлі і виробництві продукції. Кожен учасник виступає одночасно покупцем необхідних йому ресурсів для організації власного виробництва і продавцем вже виробленого товару, потрібного іншим як ресурс. Про умови операцій купівлі-продажу товару, про ціну на цей товар учасники домовляються самостійно. Цілком можливий і бартерний обмін, якщо він влаштовує обидва учасники операції.

Спочатку учасники гри можуть орієнтуватися на стартові базові ціни на ресурси, які відмічені в «Інформаційній карті», але реальна торгівля йде, зрозуміло, за ринковими цінами, здатними значно відхилятися від базових.

Для кожного існує можливість вільного переходу з одного виду виробництва на іншій без жодних обмежень, зокрема, з виробництва машин можна вільно перемкнутися, наприклад, на виробництво продовольства. Для цього потрібно лише набрати комбінацію необхідних ресурсів, купуючи їх на ринку або обмінюючись своєю продукцією з іншими учасниками.

Як тільки учасник набрав необхідну кількість ресурсів по одному з видів виробництва (за технологією «А», «В» або «С»), він здає їх координатору гри або у виробничий відділ і натомість одержує кількість виробленої продукції в натуральному виразі відповідно до однієї з технологій. Виробничий відділ як би перетворює ресурси на кінцеву продукцію, товари і передає їх володарю ресурсів. Наприклад, Марина, торгуючи і обмінюючись своєю продукцією, набрала 2 машини, 1 одиницю палива, 1 одиницю сировини і по 3 одиниці промислових і продовольчих товарів. Це відповідає випуску машин за технологією «А» в кількості 5 одиниць. Виробничий відділ видає Марині 5 одиниць машин, при цьому всі ресурси, які вона витратила на виробництво цих п'яти машин, поступають у виробничий відділ (2 машини, 1 одиниця палива, 1 одиниця сировини, 3 одиниці промислових товарів, 3 одиниці продовольства акумулюються виробничим відділом).

В процесі гри можливе виникнення як дефіциту окремих видів продукції, так і затоварювання ними. Наприклад, якщо більшість учасників вирішує зайнятися виробництвом машин, то дуже скоро ринок буде переповнений цією продукцією, в той же час не вистачатиме продовольства або промислових товарів. В цьому випадку ціна на машини неминуче впаде, а на недостаючи товари зросте. Таким чином, імітується дія реального ринкового механізму.

Залежно від ситуації, що склалася, відбувається перелив капіталу, оскільки учасники прагнуть організувати виробництво товару, ціна на який в даний момент значно вище, ніж на інші товари.

У грі можливе настання економічної кризи, коли біля всіх учасників не опиняється необхідної кількості якого-небудь товару для організації виробництва, наприклад, практично немає машин, а вони необхідні для будь-якого виробництва. В цьому випадку координатор влаштовує аукціон з продажу з складських запасів бракуючого виду ресурсів, ціна на який встановлюється значно вище базовою.

Процедура аукціону полягає в наступному. Всі учасники, потребуючі в тому або іншому виді ресурсів, звертаються на біржу з проханням про проведення аукціону з продажу цього виду ресурсів.

Біржа оголошує первинну стартову ціну одиниці цього виду ресурсів приблизно в 1,5 рази вище за базову (вказаної в «Інформаційній карті»). Учасники починають торгуватися, збільшуючи ціну, додаючи по 10 гривень або більше. Той, хто називає найбільшу ціну на цей товар, вважається його покупцем, і біржа дає вказівку виробничому відділу видати ту кількість, яка необхідна даному покупцю, розраховуючись з ним вже за аукціонною ціною. Після цього решта учасників, потребуючих в цьому виді ресурсів, може купити його на біржі за аукціонною ціною, тобто за тією ціною, яку заплатив перший покупець. Але можливий і інший спосіб продажів, коли сам виробничий відділ кожну одиницю ресурсів продає з аукціону, тобто тому покупцю, який дає найбільшу ціну.

В ході гри можливе створення фірм з метою об'єднання капіталу і ресурсів учасників. Проте кількість, що об'єдналася в цих фірмах не повинна перевищувати трьох чоловік в кожній фірмі, інакше зменшується конкуренція і порушується дія ринкового механізму. Координатор стежить за дотриманням «антимонопольного законодавства» і у разі виявлення крупних монополій (більше трьох чоловік) штрафує цих учасників і припиняє діяльність їх монополій. Монополісти володіють правом продовжувати гру індивідуально, заздалегідь сплативши в банк встановлений штраф.

Підведення підсумків. Узагальнення висновків, зроблених студентами під час ділової гри. Зазначення зроблених помилок, які були допущені при прийнятті рішень та розрахунках. Виставлення студентам балів за ітогами гри.