2. Тактичне орієнтування

Після цього проводять тактичне орієнтування.

В тактичному орієнтуванні вказують:

• положення і характер дій військ противника;

• положення своїх підрозділів у визначений час.

Наприклад: на 10.00 03.10 противник перейшов до оборони на правому березі р. Случ. Підрозділи 12 мбр розташовані на лівому березі р. Случ. в районі СЕРБІЛОВО (4775), НЕГА (3477),ЕПИШЕВО (4781).

ТЕМА 8. РОБОЧА КАРТА КОМАНДИРА

ЗАНЯТТЯ 1.ВЕДЕННЯ РОБОЧОЇ КАРТИ

1. Роль і значення топографічної карти як засобу управління

2. Підготовка карти до роботи

1. Ознайомлення з картою.

2. Склеювання її аркушів.

3. Підйом карти.

4. Складання карти.

3. Способи нанесення обстановки на робочу карту

1. З графічного документу.

2. За текстом.

3. З голосу.

4. З аерофотодокументів..

5. З екрану.

ТЕМА 8. ЗАНЯТТЯ 2. НАНЕСЕННЯ ОБСТАНОВКИ НА РОБОЧУ КАРТУ

1. Основні правила ведення робочої карти

1. Бойові документи можуть бути текстовими, графічними або табличними.

2. Під час розробки і ведення бойових документів необхідно до­держуватись таких правил:

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосеред­ження (розташування) або дій своїх підрозділів указуються почи­наючи з правого флангу, а противника — з його лівого флангу; рубежі вказуються двома, а райони (опорні пункти) — трьома пунк­тами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються у називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і в на­ступі — з тилу і в сторону противника, при відході — від противника в напрямку відходу. Лінії вказуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю гли­бину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або на­селених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім — найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносять на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озбро­єння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позна­чення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовува­ти додаткові знаки з поясненнями на карті (схемі);

положення своїх військ, їхні завдання і дії позначаються чер­воним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО та спеці­альних військ — чорним кольором;

положення і дії військ противника позначаються синім ко­льором;

нумерація, найменування частин (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім;

скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і час­тин — тільки рядковими (малими) буквами;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розта­шовуються за напрямком дій або ведення вогню; усередині або поряд з умовними знаками при необхідності вказують кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками су­цільною лінією, а дії, що передбачаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунк­тиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції по­значаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою З усере­дині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповню­ються буквою Ф усередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різ­ного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лі­ніями, крапками, іншими позначками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те чи інше положення військ, указується під найменуванням підрозділу або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуть без зв'язок, погоджую­чи їх розмір з масштабом карти та військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) зі стрілкою до умовного знаку.