Променева терапія.

В даний час проводяться численні дослідження з розробки засобів променевої терапії як самостійного методу лікування раку прямої кишки. Встановлено, що при високих дозах опромінення, що досягають 70-80 Гр, можливо домогтися регресії залозистих раків прямої кишки, діаметр яких не перевищує 3 см. Проте зберігається досить висока частота рецидиву захворювання, а також висока можливість розвитку променевих ентеритів, що вкрай погано піддаються лікуванню.

Досить високу радіочутливість мають плоскоклітинні раки анального каналу. При новоутвореннях, що займають менше півкружності заднього проходу, за допомогою цього методу вдається вилікувати до 60% таких хворих. При більш значних пухлинах повної регресії пухлини вдається досягти лише в 20% пацієнтів. Отже, променева терапія як самостійний метод лікування має в даний час досить обмежене застосування.

Швидше за все їх застосування в якості ад'ювантної терапії більш перспективно в сполученні з оперативним втручанням, оскільки хірургічний метод не призводить до поліпшення віддалених результатів і в перебігу останніх десятиліть 5-літнє виживання складає ледве більш 50%. У цілому більшість онкологів прийшло до висновку, що предопераційна променева терапія показана хворим із місцеворосповсюдженними формами раку. Оптимальна сумарна осередкова доза складає 45-50 Гр.

Хіміотерапія

Застосування ад'ювантної хіміотерапії не призводить до поліпшення результатів хірургічного лікування РПК, оскільки пухлини товстої кишки малочутливі до існуючих нині протипухлинних препаратів. Так як у хворих, що перенесли радикальні операції з приводу РПК, достатньо великий ризик утворення метахронних пухлин у відділах шлунково-кишкового тракту, що залишилися, а також у половині спостережень розвиваються місцеві рецидиви і віддалені метастази, рахується раціональним проводити регулярні обстеження 1 раз на 6 міс. Програма обстеження повинна включати: рентгенографію органів грудної порожнини, ірріго- або колоноскопію, гастроскопію й ультрасонографію печінки й органів таза. При своєчасному виявленні місцевих рецидивів або одиничних віддалених метастазів, можна почати повторне хірургічне лікування, ефективне в 20-30% спостережень. Достатньо добре піддаються лікуванню метахронні пухлині у випадку відсутності віддалених метастазів. У випадках віддалених метастазів в печінці з паліативною мстою використовують регіонарну суперселективну внутрішньоартеріальну, внутрішньопортальну трансумбілікальну хіміотерапію. Застосовують фторурацил, доксорубіцин, епірубіцин. Дія цитостатіків може бути підсиленою сінергістами, такими, як курантіл, контрікал, пірогенал, зімозан та ін.