Організація онкологічної служби, протиракова боротьба

Найвидатнішою подією в розвитку онкології на Україні є організація в 1960р. Київського науково-дослідного інституту експериментальної та клінічної онкології, першим директором якого став академік АМН України Р.Є.Кавецький. В інституті широко вивчали етіологію і патогенез пухлин, роль гормонів як етіологічних факторів, питання хімотерапії пухлин та ін. Розвиток науки і практичної онкології вимагали широкого впровадження досягнень в клінічну практику.

Основи протиракової боротьби були закладені в Радянському Союзі в 40х роках. Онкологічна служба була виділена в самостійну спеціалізовану систему обслуговування хворих, яка включає (і по теперешній час) мережу наукових та практичних установ - науково-дослідні онкологічні інститути, кафедри онкології при університетах, регіональні онкологічні центри, онко­логічні диспансери, онкологічні відділення та кабінети в поліклініках і лікарнях. Онкологічна доктрина включає в себе:

1. Облік онкологічних хворих;

2. Організацію своєчасного виявлення передпухлинних захворювань;

3. Організацію своєчасного та адекватного лікування;

4. Профілактику онкологічних захворювань;

5. Протиракову санітарно-освітню роботу серед населення. На сьогоднішній день в Україні медична допомога онкологічним хворим надається 2 науково-дослідними інститутами онкологічного та рентгенрадіологічного профілю, 44 онкологічними диспансерами (в тому числі, 25 обласних), 701 онкологічними кабінетами. Крім цього, в спеціалізованій та загальнолікувальній мережі функціонують 93 радіологічних відділення (кабінети) в 1997 році - 92, 1033 ендоскопічних та 1206 кабінетів ультразвукової діагностики (в 1997 році відповідно 1037 та 1176).В загальнолікувальній мережі розгорнуто 1616 оглядових кабінетів (в 1997 році- 1580).

Кількість онкологічних ліжок в закладах системи МОЗ України 9364 для дорослих і 198 для дітей, що склало на 10 тисяч відповідного населення -1,88 та 0,20, а на 1000 захворівших - 77,0.

Онкологічний інститут - науково-практична установа, в якій вивчають теоретичні онкологічні проблеми та питання лікування онкохворих. Онкологічні інститути забезпечують організаційно-методичний контроль за підпорядкованими ним диспансерами.

Онкологічний диспансер (центр) являється центром діагностики та лікування злоякісних пухлин на своїй підвідомчій території , а також центральним органом організації обліку онкологічних хворих і проведення всіх протиракових заходів.

Онкологічний кабінет поліклініки забезпечує зв'язок між загальною лікувальною мережою та спеціалізованими онкологічними установами. В задачі онкологічного кабінету входять: облік онкохворих, диспансерне спостереження за ними, проведення заходів профілактики, своєчасної діагностики та санітарно-освітньої роботи серед населення району.

Облікова та звітна документація в онкології, диспансеризація хворих на передпухлинні захворювання та злоякісні пухлини

На всіх вперше виявлених хворих із злокісними новоутвореннями оформляють повідомлення (форма N 090/о), яке у 3-х денний термін передається в онкологічну установу за місцем проживання.

Всі хворі із передпухлинними захворюваннями, підлягають лікуванню та диспансерному спостереженню. Для цього на кожного хворого оформляється контрольна карта диспансерного постереження (форма N 03 О/6о).

Після виписки онкологічного хворого з будь-якого стаціонару заповнюють виписку по формі N 027-1/0- онко, яку надсилають в поліклініку онкологі за місцем проживання у 10-денний термін (див.додаток)

З метою забезпечення диспансерного нагляду за онкологічними хворими проводять розподіл їх на клінічні групи. В залежності від поширеності процесу і можливості проведення спеціального лікування, вони можуть переходити із однієї клінічної групи в іншу, але стадія процесу залишається постійно незмінною з часу її першого встановлення.

Група 1-А - хворі з підозрою на наявність злоякісних новоутворень. Лікар повинен якомога швидше (не більше, як за 10 днів) використати всі необхідні діагностичні методи для уточнення діагнозу.

Група І-Б - хворі на передпухлинні захворювання. Всі вони підлягають лікуванню і до його закінчення знаходяться на диспансерному обліку (ф. N 030/1 о). При умові повното оздоровлення вони знімаються з обліку, але облікові карти їх зберігаються окремо до складання річного звіту.

Група ІI-А - хворі на злоякісні новоутворення, які підлягають радикаль­ному лікуванню. В цю групу входять хворі, у яких при своєчасному проведенні лікування (хірургічного, променевого, хіміотерапевтичного чи їх комбінації) є всі шанси на повне вилікування. Вони підлягають терміновій госпіталізації (в термін до 3 днів) та якомога ранньому лікуванню.

Група II- хворі на злоякісні пухлини, які підлягають спеціальному лікуванню. До цієї групи відносяться хворі із системними захворюваннями,а також хворі з наявними метастазами чи рецидивами, яким показане спеціальне лікування, спрямоване на пухлину (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне).

Група ПІ- практично вилікувані від раку. Ці хворі після проведеного радикального лікування знаходяться на диспансерному обліку все життя. Вони проходять регулярне обстеження з метою діагностики метастазів чи рецидивів захворювання. В перший рік в основному обстежують їх 4 рази, на другий і третій роки - 2 рази, а в подальшому - не менше одного разу на рік.

При виявленні рецидивів чи метастазів ( не раніше 3-х місяців після радикального лікування) хворих переводять, в залежності від характеру рецидивів чи метастазів, у другу або четверту клінічну групу.

Група IV - хворі з поширеними стадіями захворювання , а також хворі з іншими стадіями при загальному важкому стані, який не дозволяє проводити спеціальне лікування. Ці хворі підлягають лише симптоматичному лікуванню.

Лікування та спостереження за такими хворими проводиться дільничими лікарями чи в профільних, відповідно локалізації процесу, відділеннях дільничих або районних лікарень. Онкологи та вузькі спеціалісти притягаються для їх лікування тільки як консультанти.У випадках встановлення четвертої клінічної групи при першому звер­танні хворого за допомогою необхідно складати протокол про виявлений випадок задавненого раку (ф. N 027 -2/о,) в 2-х екземплярах (див.додаток 3), Його складають також коли хворий неотримував спеціального лікування і помер від злоякісної пухлини на протязі 3-х місяців з моменту встановлення діагнозу, і коли діагноз був встановлений посмертно. Один протокол додається до історії хвороби або амбулаторної карти, а другий екземпляр пересилають до онкологічної установи. Такі ж протоколи заповнюють і на хворих із III стадією захворювання на візуальні форми раку (шкіра, молочна залоза, шийка матки, пряма кишка, порожнина рота).

Контроль за виявленням та вивченням причин задавненості раку проводять в лікувальних установах за місцем проживання на конференціях, протиракових комісіях, через онкологічні диспансери за участю провідних спеціалістів.

Дані про захворюваність, диспансерне спостереження та задавненість відображають у звіті (ф. N 20, ф. N 10).