Класифікація раку легенів за системою тnм.

Т - первинна пухлина.

ТО - первинна пухлина не визначається.

ТХ - не досить даних для оцінки первинної пухлини, або пухлина визначається наявністю злоякісних клітин в харкотинні.

ТІ - пухлина до 3 см в діаметрі оточена вісцеральною плеврою чи легеневою тканиною, при бронхоскопії не відмічається ураження, інфільтрації головного бронха.

Т2 - пухлина більша за 3 см, або пухлина любих розмірів, яка інфільтрує вісцеральну плевру, чи супроводжується ателектазом сегменту або долі легені, або обструктивною пневмонією і досягає ділянки кореня легені. При бронхоскопії - пухлина знаходиться на віддалені понад 2 см від біфуркаційного кіля.

ТЗ - пухлина будь-якого розміру, що переходить безпосередньо на сусідні анатомічні структури ( грудна стінка, діафрагма, медіастінальну плевру чи перикард), пухлина, що супроводжується ателектазом чи обструктивною пневмонією легенів. При бронхоскопії край пухлини ближче 2 см від біфуркаційного кіля.

Т4 - пухлина будь-якого розміру з інфільтрацією середостіння, серця, магістральних судин, трахеї стравоходу, тіл хребців, біфуркаційного кіля, або плевральний ексудат із наявністю ракових клітин у ньому.

Тх - пухлина не визначається рентгенологічно та при бронхоскопії, але в харкотинні виявляються ракові клітини.

N - регіонарні лімфатичні вузли.

N0 - немає даних про ураження лімфатичних вузлів.

NІ - уражені лімфатичні вузли кореня легені (перибронхіальні, внутрішньолегеневі) на стороні патології.

N2 - уражені лімфатичні вузли середостіння на боці патології.

NЗ - ураження лімфатичних вузлів кореня легені чи середостіння

на протилежному боці, або надключичних лімфатичних вузлів.

Мх - недостатньо даних для оцінки стану лімфатичних вузлів.

М - віддалені метастази.

МО - відсутні ознаки віддаленого метастазування.

МІ - наявні віддалені метастази.

Мх - метастази сумнівні.

Групування за стадіями.

Оссlt carcinoma	Тх	N0	МО
Стадія 0	ТІ5	N0	МО
Стадія ІА	ТІ	N0	МО
Стадія IВ	Т2	N0	МО
Стадія ІІА	ТІ	N1	МО
Стадія ІІВ	Т2 ТЗ	N1 N0	МО МО
Стадія ІІІА	ТІ Т2 ТЗ	N2 N2 NІ-2	МО МО МО
Стадія ІІІБ	Т4 Будь-яке Т	Будь-яке N N3	МО МО
Стадія IV	Будь-яке Т	Будь-яке N	МІ

В залежності від локалізації пухлини впроваджена в практику класифікація раку легенів за О.І.Савицьким (1957):

1. Центральний рак (ендобронхіальний, перибронхіальний, розгалужений). Пухлина локалізується в головному, часточковому або сегментарному бронхах.

2. Периферійний рак розвивається з епітелію субсегментарних бронхів, бронхіол.

3. Атипові форми (пневмонієподібний рак, медіастінальний рак, міліарний карциноматоз, мозкова, кісткова, печінкова форми).

Макроскопічне розрізняють екзофітний тобто ендобронхіальний ріст пухлини та ендофітний (інфільтративний) або перибронхіальний ріст.

За генезом виділяють первинний рак легень (генуїнний) і вторинний (метастатичний).

Клінічна картина раку легенів надзвичайно різноманітна, тому виділити якісь симптоми, специфічні виключно для даного захворювання важко. Тільки на основі сукупності ряду ознак можливо запідозрити рак легенів в кожному конкретному випадку та провести необхідне обстеження хворого.

Кашель спостерігається у 70-90% хворих – найбільш частий і ведучий симптом раннього раку легенів. Частіше він буває гавкаючим, сухим або з виділенням незначної кількості харкотиння слизового або слизово-гнійного характеру. У тих, що палять, з розвитком захворювання кашель може посилюватись, або змінювати свій характер. Причиною виникнення кашлю є подразнення слизової оболонки бронху пухлиною, що росте. Тому нерідко він носить приступоподібний характер. Приблизно у 30-40% хворих кашель супроводжується виділенням харкотиння з прожилками крові. Виділення крові при цьому, звичайно, є незначним і легенева кровотеча спостерігається рідко.

Біль – в грудях займає серед симптомів раку легенів друге місце і відмічається у 60-70% хворих. Для ранніх стадій розвитку захворювання більш характерні є постійні, але слабо інтенсивні болі. Біль – тупий, ниючий, не чітко локалізований. Нерідко в цих випадках хворі пов'язують його з захворюванням печінки ( при локалізації процесу в правій легені), або серця ( при лівосторонньому процесі). В зв'язку з тим, що інтенсивність болю не велика хворі можуть навіть не звертати на нього уваги в період бадьорості.

Лише по мірі розвитку захворювання і при проростанні пухлини в міжребер'я або середостіння біль набуває великої інтенсивності і стає нестерпним.

Лихоманка – також спостерігається у багатьох хворих (60-70%) і нерідко буває єдиним проявом захворювання. Справа в тому, що при центральних формах раку легенів завжди спостерігаються явища обструкції бронху, а також порушення його дренажної функції, що приводить до застою секрету в бронхах і створює сприятливі умови для розвитку там мікрофлори. Клінічно все проявляється ознаками бронхіту і пневмонії, що може носити гострий, підгострий або рецедивуючий характер. В зв'язку з цим лихоманка може носити різноманітний характер - частіше субфебрильний, але спостерігаються високі підйоми температури ремітуючого або постійного характеру.

Задишка при фізичному навантажені, як ранній симптом раку легенів, спостерігається приблизно у 40% випадків. Вона частіше пов'язана з виключенням із газообміну ураженої ділянки легені і розвитком дихальної недостатності.

Слабкість, підвищена втома спостерігається в більш ніж половині випадків хворих на рак легенів і є наслідком токсичного впливу пухлини на організм хворого.

Звичайно, виражена клінічна картина раку легенів розвивається поступово, на протязі декількох місяців, але можуть бути варіанти з швидким або більш повільним (до декількох років) перебігом.

Вище перелічені ознаки і симптоми краще виявляються у хворих на периферійний рак легенів.

При центральному раку легенів що росте перибронхіально, безсимптомний період триває довше, але прогрес ознак відбувається більш швидко.

Для центрального ендобронхіального раку легенів може бути характерна клініка рецидивуючої пневмонії, часто пов'язаної з ранньою обструкцією просвіту бронху пухлиною яка росте і розвитком запального процесу в зоні ателектазу. В таких випадках в наслідок проведеного протизапального лікування, рідше без нього, прохідність бронху може відновитись і симптоми пневмонії можуть зникнути. Цей факт слід пам'ятати і враховувати у хворих при лікуванні хронічної, рецидивної, з частим загостренням, пневмонії.

Оскільки рак легенів в певній мірі можливо віднести до гормонозалежних пухлин, що виникають на фоні певних порушень гормонального гомеостазу то у хворих можуть спостерігатись ознаки нерізко вираженого гіперкортицизму, що супроводжуються гіперпігментацією шкіри, гіпокаліемією та гіперглікемією.

Іноді при раку легенів може спостерігатися синдром гіпертрофічної легеневої остеопатії: Бамбергера-Марі періостоз, що характеризується болем в ділянці верхньої третини гомілки та колінних суглобах в обох кінцівках. Інколи він може бути першим проявом раку легенів. При успішному лікуванні основного процесу (радикальна операція) біль проходить і знову з'являється при рецидиві чи метастазуванні.

Клінічна симптоматика пізніх стадій раку легенів характеризується збільшенням ознак, пов'язаних з ростом пухлини і ускладненнями, які цьому розвиваються: ателектаз, пневмонії, абсцеси, гангрени, плеврит і інше.

Пухлина яка росте може стискати великі венозні судини середостіння зокрема верхню порожнисту вену, викликати синдром верхньої порожнистої вени. В деяких випадках уражені пухлинним процесом лімфовузли середостіння можуть стиснути стравохід, порушуючи його прохідність.

Для атипових форм раку легенів: пневмонієподібний рак, медіастінальна форма, карциноматоз легенів, рак Пенкоста характерні свої особливості.

Рак верхньої частки легенів (рак Пенкоста) характеризується вираженим експансивно-інфільтративним ростом, відносно швидко проростає купол плеври, поширюючись до плечового сплетення, симпатичного стовбура, вражаючи дужки з VI-VII хребців. Ведучими симптомами початку захворювання є біль в плечі та плечовому суглобі, що супроводжується обмеженням рухів верхньої кінцівки, синдром Бернара-Горнера. Хворі здебільшого звертаються до невропатолога, діагностується плеврит, плексіт шийного і плечевого сплетінь. Неадекватна терапія прискорює ріст пухлин.

Пневмонієподібний рак – рідка форма периферичного раку легенів, що розвивається гостро у вигляді декількох вогнищ, які швидко збільшуючись у розмірах, зливаються між собою, займаючи всю долю легені. Відрізнити його від звичайної інфільтрації легені важко.

Медіастинальний рак характеризується клінічно і рентгенологічне синдромом пухлинного ураження середостіння. При цьому пухлина розміщена в корені легені, дає ранні і швидко прогресуючі метастази в медіастинальні лімфатичні вузли. В клінічній картині домінують симптоми ураження середостіння: біль, симптом верхньої порожнистої вени, здавлення стравоходу, тощо.

Карциноматоз, або міліарна форма раку легенів не являється самостійною формою пухлинного росту, а лише однією із форм його метастазування, а саме гематогенною диссемінацією. Тому при карциноматозі не рідко вдається виявити первинну пухлину в легені, або є дані, що така була раніше видалена оперативним шляхом.