5. Передпухлинні захворювання та доброякісні пухлини легенів. Рак легенів: клініка, діагностика та лікування.

Передпухлинні захворювання та стани легенів.

На сьогодні метаплазію епітелію слизової бронхів розглядають як патогенетичний фон виникнення раку. Подібні зміни слизової оболонки бронхів спостерігаються при хронічних запальних захворюваннях легенів. Це дозволило віднести до передракових станів легенів хронічний бронхіт, хронічну пневмонію, пневмосклероз, бронхоектатичну хворобу та деякі форми хронічного туберкульозу. Але в той же час хронічні бронхіти та хронічна пневмонія розглядаються не тільки як передрак, але і як захворювання, що існують паралельно з пухлинним процесом, маскують, приховують його початкові прояви.

Помічено збільшення випадків виявлення раку легенів після епідемій грипу. Проте немає достатніх підстав ставитись до грипу, як передраку. Імовірніше, що приховані безсимптомні форми раку легенів у окремих хворих виявляють більш чітко після перенесення грипу.

В останні роки визнано більш доцільним в поліклініках на амбулаторному прийомі у терапевта, при проведені профілактичних оглядів, тощо, формувати групи підвищеного ризику, до яких мають бути віднесені наступні особи:

1. Хворі хронічними захворюваннями легенів (хронічним бронхітом, пневмонією, бронхоектатичною хворобою, туберкульозом), а також хворі, що перенесли гостру пневмонію на протязі одного року після видужання.

2. Хворі з неясним діагнозом при наявності таких клінічних симптомів, як тривалий кашель, періодична поява крові в харкотинні, субфебрильна температура, підвищена ШОЕ, круглі тіні і обмежені ділянки пневмофіброзу на рентгенограмах, рубцеві зміни, деформація стінки, виразкові зміни слизової оболонки бронхів, виявлені при бронхоскопії.

3. Особи, які мають контакт на виробництві з летючими шкідливими речовинами, а також злісні курці з тривалим (понад 10 років) стажем.

4.Чоловіки після 50 років

Особи, занесені в групу підвищеного ризику, повинні бути обстежені двічі на рік, в тому числі з використанням спеціальних рентгенологічних методик (рентгенографія легенів, бронхоскопія, цитологічне дослідження харкотиння). Всі ці дослідження можуть проводитися в спеціальних пульмонологічних закладах. Флюорографія не забезпечує діагностики ранніх форм центрального раку. Тому при застосуванні її додатково проводять бокові флюорографії.

Доброякісні пухлини легенів.

За даними різних дослідників складають від 5-11% всіх первинних пухлин легенів. Розрізняють слідуючі доброякісні пухлини:

а) епітеліальні (аденома, папіломи бронху),

б) мезенхімальні (невринома, нейрофіброма, карциноїд, фіброма, хондрома, лейоміома),

в) вроджені, або такі, що розвиваються як вади розвитку (гамартома, тератома). Окрему групу складають кісти легенів та бронхів, що зустрічаються частіше, але не можуть бути віднесеними до істинних пухлин.

Аденома бронху – найбільш частий вид доброякісної пухлини легені (40-60% всіх доброякісних пухлин). Макроскопічне аденома має вигляд поліпа, що росте ендобронхіально на широкій основі, рідше – на вузькій ніжці. Гістологічно розрізняють аденому мукоїдної (слизова аденома), циліндроматозної (циліндрома) та змішаної будови.

Клінічна картина ендобронхіальної аденоми не відрізняється від початкових стадій ендобронхіального раку. Диференційна діагностика можлива лише з даних гістологічного дослідження.

Перебіг захворювання тривалий, описані випадки злоякісного переродження в 9% випадків.

Хондрома – пухлина з хрящової тканини бронха. Зустрічається рідко. Іноді за хондрому помилково приймають гіперплазію хряща бронха.

Гамартома – пухлина, що являє собою аномалію розвитку, або неправильно розвинуту складову частину якогось органу. Поряд з легеневою тканиною гамартома містить хрящову, фіброзну і навіть жирову тканини. Частіше вона розміщується в периферійних відділах легені і може тривалий час перебігати безсимптомно. Злоякісне переродження гамартоми визнається не всіма онкологами.

Лікування при доброякісних пухлинах оперативне. В випадку наявності пухлин, що розміщені в периферичних відділах легені, виконується вилущення з послідуючим ушивання її ложа в легеневій тканині. Якщо пухлина росте ендобронхіально і викликає утворення алектазу, необхідна резекція відповідних сегментів і долі або резекція бронху. Ендобронхіальне видалення доброякісних пухлин не всіма онкологами рекомендується, оскільки вони часто рецидивують. При радикальному видаленні доброякісних пухлин легені прогноз сприятливий.