Лапароскопічні операції у хворих ртк

Лапароскопічні засоби оперативних втручань все ширше впроваджуються в практику роботи колоректальних хірургів. В даний час у світі накопичений досвід виконання більш 1000 лапароскопічних операцій у хворих РТК. Встановлено, що лапароскопічні технології дозволяють робити резекцію будь-якого відділу товстої кишки. При цьому не відбувається збільшення частоти післяопераційних ускладнень і летальності в зрівнянні з типовими "відкритими" оперативними втручаннями.

Після лапароскопічних операцій на товстій кишці всі пацієнти відмічають більш легкий хід післяопераційного періоду. Практично відсутні болі, зменшені сроки застосування наркотичних анальгетиків. Суттєво скорочена тривалість перебування хворих в стаціонарі, особливо після операцій на ободовій кишці. Разом з тим післяопераційний ліжкодень при виконанні лапароскопічної екстирпації прямої кишки чи очеревино-анальної резекції прямої кишки з зведенням ободової в анальний канал практично не змінився.

Не дивлячись на те, що межі резекції, а також число віддалених лімфатичних вузлів були однаковими в групі хворих, які перенесли лапарасконічні і типові оперативні втручання, остаточно судити про ефективність лапароскопічних операцій можна буде лише після порівняльного вивчення віддалених результатів.

ПРОМЕНЕВА ТЕРАПІЯ

Променева терапія як самостійний метод не вживається. Не вживається вона і в післяопераційному періоді. Лише в окремих випадках застосовують опромінення ложа видаленої пухлини відділів ободової кишки не повністю покритих очеревиною.

ХІМІОТЕРАПІЯ

Дослідження, проведені в останнє десятиріччя, переконливо доказали важливість ад'ювантної хіміотерапії для хворих на рак ободової кишки. Для лікування раку товстої кишки ефективно застосування комбінацій 5-фторурацила з левамізолом і особливо з лейковоріном у хворих з III стадією раку ободової кишки. Профілактична хіміотерапія 5-фторурацилом з левамізолом знизила ризик рецидивів на 41%, а смертність на 33% (12). Таким чином, після проведених досліджень профілактичне лікування комбінацією 5-фторурацила з левамізолом у хворих з III стадією (стадія С по Дюку) раку ободової кишки було визнане стандартним і рекомендовано для практичного застосування. Можливий механізм синергічної дії протипухлинного препарату левамізола з 5-фторурацилом багато обмірковували. Успішне застосування комбінації 5-фторурацила з лейковорном при диссемінованому раку ободової і прямої кишки підштовхнуло до вивчення її в якості ад'ювантного лікування (Wolmark N,1993). В даний час за стандарт вважають наступний режим профілактичної хіміотерапії при III стадії раку ободової кишки: 5-фторурацил — 425 мг/м в/в 5 днів + лсйковорим — 20 мг/м в/в 5 днів (схема Мейо). Повторні курси кожні 4-5 неділь. Лікування протягом 6 місяців.

Прогноз

Слід відмітить, що показники 5-річного виживання чітко корелюють зі стадіями захворювання. Так, найкращі результати отримані у хворих, які перенесли радикальні операції при стадії А (5-річне виживання складає 80 – 90%). При стадії В 5-річна виживання коливається від 64 до 70%. У хворих з поразкою білякишкових лімфатичних вузлів (стадія СІ) 5-річна виживпння складає біля 35%, а при залученні лімфатичних вузлів в області міста перев'язки живильних судин (стадія С2) — трохи більше 15%. При наявності віддалених метастазів (Стадія Д) 5-річна виживання коливається від 0 до 30%. Необхідно підкреслити, що і в цій стадії при резекції чи видаленні метастатичне вражених органів можна добитися 5-річного виживання, особливо у пацієнтів з одиничними віддаленими метастазами невеликих розмірів.