6. Передпухлинні захворювання ободової кишки. Пухлини ободової кишки: клініка, діагностика та лікування. Реабілітація хворих.

В останні десятиріччя в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, відбувається зріст захворюваності раком товстої кишки (РТК). В Україні у 1993 р. зареєстровано було 8133, а вже у 1998 р. — 8618, захворюваність зросла з 14,3 до 15,7 на 100 тис., населення. В Росії РТК вийшов на третє місце (Н.Н. Трапезников та В. Поддубная, 1996). Захворюваність злоякісними новоутвореннями сліпої та ободової кишки серед чоловіків складає 11,6, а серед жінок — 9,2 на 100 тис., дорослого населення.В Україні зворотна залежність — жінки хворіють частіше — 6 місце, ніж чоловіки — 7 місце. У розвинутих країнах Західної Європи та Америки колоректальний рак змістився на друге місце по частоті, наприклад в США щорічно виявляють 150000 нових випадків злоякісних новоутворень товстої кишки.

Найбільш часто РТК виявляється у людей старіше 50 років з поступовим зниженням рівня захворюваності в групах населення віком після 75 років. Але, не дивлячись не на більш чітке зростання частоти РТК в старших вікових групах, все частіше це захворювання діагностують у молодому віці, особливо його сімейні і спадкоємні форми.

Таким чином, проблема діагностики та лікування РТК здобула в даний час важливе соціальне значення.

Анатомія товстої кишки

Товста кишка — дистальна частина шлунково-кишкового тракту, яка починається від ілеоцекального відділу і закінчується заднім проходом. Її загальна довжина складає 150 — 200 см. У товстій кишці, відповідно до Міжнародної анатомічної номенклатури, розрізняють три загальних відділи — сліпу, ободову та пряму кишку.

Сліпа кишка — проксимальна частина товстої кишки, в яку впадає клубова кишка через баугінієву заслонку. Ободова кишка, в свою чергу, складається з наступних відділів: висхідна ободова, правий згин, поперечна ободова, лівий згін, низсхідна ободова та сигмовидна кишка. Остання на рівні миса (промонторіума) хрестця переходить у пряму кишку.

Для ободової кишки характерні багаточисленні бухтоподібні вип'ячування — гаустри, які утворюються внаслідок особливостей будови м'язової стінки. Гладкий м'яз ободової кишки складається з двох шарів — внутрішнього циркулярного безперервного шару і нерівномірно вираженого зовнішнього поздовжнього шару, який утворює три лінії (tеnіае).

Ці тенії гофрують ободову кишку і тим самим сприяють утворенню гаустр, які виражені значно сильніше у правих відділах ободової кишки. На відміну від тонкої кишки ободова кишка має жирові підвіски (арреndices ерірloicae), найбільш виражені у лівих відділах.

Ободову кишку розглядають, як інтраперітонеальний орган, в той же час задні поверхні висхідного і низхідного відділів, правого та лівого її згинів, як правило, розташовані ретроперітоніально, що необхідно враховувати при мобілізації кишки під час операції. Ця обставина сприяє проростанню пухлини в позаочеревинну клітковину, підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку т.і.

Етіологія.

До теперішнього часу накопичено багато даних, які дозволяють привідкрити завісу над етіологією РТК. Епідеміологічні дослідження показали, що в різних регіонах світу є суттєві різниці в захворюваності РТК. Так, найбільша частота РТК відмічена в індустріальне розвинутих країнах Західної Європи і Північної Америки, в той час як у Південній Азії та екваторіальній Африці це захворювання зустрічається дуже рідко.

В Україні РТК в великих індустріальних містах спостерігається значно частіше, ніж у сільській місцевості.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

ДІЄТА. Насампереред всього до факторів, які сприяють виникнення РТК, слід віднести характер харчування населення з переважанням "малошлакових", рафінірованих продуктів з великим вмістом тваринних білків та жирів, в той час як у мешканців країн з низькою захворюваністю в дієті переважає рослинний харч.

Встановлено, що надмірне вживання тваринних жирів приводить до збільшення синтезу холестерину та жовчних кислот печінкою і відповідно збільшеному їх вмісту у товстій кишці. Під впливом мікрофлори кишківника вони перетворюються у вторинні жовчні кислоти та другі потенційно токсичні метаболічні продукти.

Низький вміст клітковини в харчах зумовлює сповільнений рух вмісту по товстій кишці, що приводить до збільшення концентрації метаболітів жовчних кислот у калі та зростання тривалості їх контакту з слизовою оболонкою товстої кишки. При цьому було встановлено, що в групах населення, які віддають перевагу дієті з високим вмістом тваринних жирів і білків (західні дієти), екскреція цих продуктів суттєво вища, ніж у популяціях, які віддають перевагу рослинному харчуванню. Теоретично велика кількість клітковини збільшує об'єм фекальних мас, розбавляє та зв'язує можливі канцерогенні агенти, зменшує час транзиту вмісту по кишці, обмежує тим самим час контакту кишкової стінки канцерогенними агентами.

КОЛОРЕКТАЛЬНІ ПОЛІПИ. Л.Л. Капуллер (1985) встановив, що певні типи поліпів товстої кишки збільшують ризик розвитку в неї раку. При цьому у 38% пацієнтів з початковими формами раку він знаходив залишки аденом. Колоректальні поліпи відносно рідко зустрічаються в молодому віці, але більш розповсюджені у людей старшого віку, особливо після 50 років. Деякі дослідження підтверджують, що більш ніж 50% населення старше 60 років мають поліпи в товстій кишці (Frу К.В. і соаbt., 1989).

Послідовність поліп-рак підтверджена багаточисленними дослідженнями, хоч і не кожний поліп, особливо розміром менш 1 см., трансформується у рак, але така імовірність існує у значної кількості цих новоутворень. Своєчасне видалення цих поліпів через колоноскоп безперечно зменшує ризик розвитку РТК.