2. Рак стравоходу

Рак стравоходу займає 12 місце в структурі онкозахворюваності чоловіків та 16 - жінок. Захворюваність на рак стравоходу в 1998 році на Україні стано­вила 4 на 100тис. населення, це дещо нижхе від попередніх років. Найбільша захворюваність в світі спостерігається серед мешканців Крайньої Півночі, Аляски, а також країн Азії. Це пояснюється, насамперед, особливостями харчування - нестача заліза та вітамінів в їжі, часте вживання в'яленої риби, яка травмує стравохід дрібними кісточками, характерно для народів Півночі. В азіатських країнах прийнято вживати дуже гарячі напої, популярністю користуються копчені продукти, які містять канцерогени. Певне значення має вживання наса та бетеля. Отже ролі механічної та термічної травми в розвитку раку стравогоду віддають перевагу, хоч остаточно етіологія не з'ясована.

Передракові стани.

Ризик розвитку рака стравоходу у хворих з ахалазією зростає у 33 рази. У зв'язку з цим рекомендовано ендоскопічний скрінінг хворих з ахалазією 1 раз у 2 роки. Нерідко РС виникає на грунті рубцевих стріктур, після хімічних опіків, особливо лугами.

Синдром Баррета, зумовлений хронічним запаленням слизової оболонкив наслідок гастроезофагального рефлюкса. Зустрічається в віці 55-60 років, і сприяє розвитку аденокарциноми та плоскоклітинного раку стравоходу, ризик порівняно з здоровими вищий в Зо разів. Синдром Баррета виникає в 12% випадків у хворих з гастроезофагальним рефлюксом та рефлюкс-езофагітом, і у половини хворих має безсимптомний перебіг. Під час ендоскопічного дослідження можна виявити дисплазію епітелія стравоходу в тому числі і лейкоплакію, а також аденокарциному в ранній стадії.

Досить рідкими та небезпечними з точки зору малігнізації є поліпи та папіломи стравоходу. Ці доброякісні новоутворення підлягають профілактичному ендоскопічному видаленню.

Пацієнти, що хворіють на тилоз (спадковий гіперкератоз долоней та підошв, який поєднується з плоскоклітинним раком стравоходу, порожнини рота та глотки) повинні знаходитися під спеціальним спостереженням.

До передракових захворювань належать дивертикули стравоходу, якщо в них має місце застій їжі, з розвитком бродильних та гнилісних процесів, запалення та утворення виразки дивертикула - а надалі малігнізації.

Серед передракових станів слід згадати синдром Пламмера-Винсона (сидеропенічна дисфагія). При якому поєднується анемія, ахлоргідрія, атрофія слизових оболонок, а надалі гіперкератоз слизової оболонки рота, глотки та стравоходу. Цей стан виникає при нестачі в харчуванні заліза та вітамінів.

Патологічна анатомія

Слизова оболонка стравоходу вкрита багатошаровим плоским незроговілим епвтелієм. Гістологічно рак стравоходу, як правило, має плоскоклітинну бу­дову (зроговілий і незроговілий). Значно рідше спостерігаються скірозні, базальноклітинні, або залозисті форми (аденокістозний, мукоепідермоїдний) та змішаний залозисто-плоско клітинний рак.. Найчастіше виникає в ділянках фізіологічних звужень. За статистикою переважає розвиток раку в середньогрудному відділі стравоходу, потім в нижньогрудному та абдомінальному відділах. Дуже рідко зустрічаються пухлини в верхньогрудному та шийному відділах.

За характером росту зустрічаються:

І.Екзофітний рак (вузловий, грибоподібний, поліпоподібний. блюдцеподібний)

2. Ендофітний рак (дифузний, виразковий, виразково-інфільтративний)

3. Склерозуючий рак (циркулярне звужує просвіт органу)

4. Змішаний рак

Метастазування раку стравоходу переважно відбувається лімфогенним шляхом. Відносно рідко спостерігаються гематогенні метастази в печінку, легені, кістки.

Місцеве поширення пухлини з проростанням в суміжні органи (аорта, бронхи, середостіння, легені) наступає досить рано і відбувається поширення пухлини шляхом безпосереднього переходу.