Клінічна симптоматика

І. Рак шлунка з проявом загальних розладів, перш за все з симптомами "синдрому малих ознак" О.І.Савицького:

1. Немотивована загальна слабість, підвищена втомлюваність, зниження працездатності.

2. Зниження апетиту, відраза до улюбленої їжі, особливо м'ясної -відносно пізній симптом.

3. Явище шлункового дискомфорту - втрата фізіологічного задоволення від їжі, швидке насичення нею.

4. Втрата ваги.

5. Психічна і фізична депресія, апатія.

II. Рак шлунка із перевагою місцевих проявів на фоні маловиражених загальних симптомів (50-90% всіх випадків). Спостерігають декілька форм:

а) гастралгічна форма найбільш властива для виразково-інфільтративних пухлин. Домінуючим симптомом є біль різкого характеру (постійний чи пов'язаний з прийняттям їжі);

б) диспептична форма. Для неї характерне порушення апетиту та функціональні шлункові розлади;

в) стенотична форма характерна для ураження пілоричного або кардіального відділів шлунка. На перший план виступають симптоми порушення проходження їжі: дисфагія, відрижка, блювота. В зв'язку з цими явищами виникає швидка втрата ваги, зниження загального м'язевого тонусу, тургору шкіри.

III. Рак шлунка з клінічним перебігом під маскою інших захворювань (атипові форми):

1. Анемічна форма. Характеризується гіпохромною анемією, спо­стерігається при екзофітних пухлинах.

2. Фебрильна форма характеризується немотивованою постійною гарячкою.

3. Ентероколітична форма супроводжується проносом.

4. Рак кардіального відділу шлунка з перебігом під маскою ішемічної хвороби серця.

IV. Метастатична форма раку шлунка проявляється віддаленими метастазами раніше ніж основною пухлиною;

1. Асцитична форма.

2. Печінкова форма (збільшення печінки, жовтяниця).

3. Інші форми раку шлунка.

V. Безсимптомний рак шлунка зустрічається рідко (1-2%). Тільки детальне дослідження хворого може виявити ознаки раку.

Слід наголосити, що клінічні прояви РШ не є патогномонічними, і співпадають з клінікою непухлинної патології, специфічні прояви виникають у випадках прогресуючої злоякісної пухлини. Будь-який пацієнт віком більше 40 років із скаргами на диспепсію повинен бути обстежений ендоскопічно, позаяк шанс захворіти на РШ розцінюється, як 1:50.

Діагностика раку шлунка.

Понад 30% хворих на рак шлунка вже через 3-4 місяці від початку клінічних ознак захворювання не підлягають радикальному лікуванню через поширеність процесу. За статистикою обстеження хворих відбувається на 2-6 місяці перебігу захворювання.

Для ранньої діагностики мають значення:

1. Детальний збір анамнезу.

2. Огляд хворого, дослідження черевної порожнини і лімфатичної системи, пальцеве обстеження прямої кишки. Пальпація пухлини не завжди є пізнім симптомом. В 80% випадків можливе радикальне оперативне втручання.

3. Аналіз загальноклінічних та лабораторних досліджень (анемія, лейкоцитоз, ШОЕ).

4. Ендоскопічне обстеження шлунка. Фіброгастроскопія дозволяє діагностувати рак на ранніх стадіях в 98% випадків. Цінне можливістю взяття біопсії, та при наявності вмонтованого ехографічного датчика визначити глибину інвазії пухлини в стінку шлунка.

5. Рентгенологічне обстеження (рентгеноконтрасне із сульфатом барію). Інформативне у 82% і дозволяє визначити поширеність пухлини, евакуацію барію (компенсований, субкомпенсований, декомпенсований стеноз). Крім того – незамінимий метод при діагностиці інфільтративних, дифузних форм раку шлунка, коли пухлина поширюється в підслизовому шарі. Ендоскопіст в цьому випадку патології не виявляє. Рентгеносеміотика РШ включає запальні та місцеві ознаки, передусім визначається локалізацією, формою росту, її розмірами та віхидним станом стінки шлунка.

Серед запальних ознак особливу увагу звертають на різні деформації шлунка, що виникають при його пухлинному ураженні. Розрізняють первинні деформації, що виникають в місті розташування первинної пухлини та вторинні, які виникають на віддалені від вогнища ураження. Підґрунтям деформації є втрата еластичності стінок внаслідок пухлинної інфільтрації, реактивного склерозу; менше значення має спастичний компонент. Одним з найчастіших та ранніх проявів деформації при раку шлунка є укорочення малої кривизни. Відмічається також звуження прозіру шлунка (циркулярний дефект наповнення), навіть утворення фігури “піскового годинника” або “качанчика”. При раці верхніх відділів шлунку може виникати каскадний перегиб його. Доволі часто, особливо при раці верхньої та середньої третини шлунка змінюється положення його. Це пов'язано з підтягненням органу в наслідок пухлинної інфільтрації, а також параканкрозного запалення.

Важливим є аналіз рельєфа слизової оболонки шлунка. При РШ рельєф нерівномірно горбкуватий (поєднання множинних дефектів наповнення), спостерігається також обрив складок слизової оболонки, що виникає як наслідок деструкції слизової пухлиною, а при інфільтративному її рості – розглаження складок над нею. Іноді виникає конвергенція складок одночасно з нішею – при виразкоподібному раці. Насамкінець наголосимо, що рентгенодіагностика РШ потребує наполегливості рентгенолога, і має проводитися по плану в різних положеннях хворого, в умовах дозованої компресії органу, а також протягом певного часу.

6. Морфологічне дослідження включає гістоцитологічне вивчення біопсійного матеріалу, забраного під час гастроскопії.

7. Ехографія черевної порожнини (печінки, підшлункової залози, заочеревинного простору). Застосовують для визначення метастазів у печінку, заочеревинні лімфовузли.

8. Комп'ютерна томографія, парамагнітно-резонансна томографія.

9. Лапароскопія. Для того, щоб не проводити експлоративну лапаротомію.