Бойовий порядок артилерійської батареї складається з бойових порядків вогневих взводів, ксп, а за необхідності і псп або бсп.

Для розгортання у бойовий порядок артилерійській батареї призначають район ВП (або ВП) і місце КСП. При визначенні батареї району ВП в ньому готують дві-три ВП. ВП нумерують двозначними числами, де перша цифра – номер батареї, друга – номер вогневої позиції. Наприклад: ВП21.

В обороні батареї, як правило, призначаються основна, запасна і тимчасова ВП, інколи – фіктивна, а в наступі – основна і запасна ВП.

8. Дати визначення:

-«вогнева позиція»

-«командно-спостережний пункт».

Вогневою позицією називається ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню.

Для управління вогнем і маневром підрозділів, ведення розвідки противника, спостереження за місцевістю, за діями загальновійськових підрозділів і підтримки взаємодії з ними командир дивізіону вказує командиру батареї місце КСП.

9. Класифікація ВП.

Основна ВП призначена для виконання основних вогневих завдань.

Тимчасова ВП призначена для виконання окремих вогневих завдань: підтримки загальновійськових підрозділів, що діють у смузі забезпечення і на передовій позиції, підтримки дій бойової охорони, ведення вогню вночі і по цілях противника, ураження яких неможливо з основного району ВП. З тимчасової ВП можуть виконуватися завдання кочівними підрозділами. Ці ВП, як правило, обираються ближче до переднього краю, готуються завчасно і займаються підрозділами на обмежений час.

Запасна ВП призначена для маневру батареї при передчасному або вимушеному залишенні основної ВП. Її віддалення від основної ВП може становити не менше 500м (для противогневого маневру) до декількох кілометрів (як правило в обороні – для маневру по фронту і в глибину у випадку глибокого вклинення противника). Маневр на запасну ВП, зазвичай, здійснюється для підтримки контратак і для вирішення завдань в інтересах сусідів. Вимушене залишення основної ВП здійснюється при відході або у випадку неможливості виконання з неї вогневих завдань: при обстрілі і нальоті авіації противника, зараженні району ВП отруйними або радіоактивними речовинами, коли найменші приціли з основної ВП не дозволяють виконувати вогневі завдання на малих дальностях стрільби. Запасна ВП обладнується завчасно.

Для введення противника в оману відносно кількості і місць розміщення дійсних ВП обладнуються фіктивні ВП. Вони повинні бути пристосованими для стрільби кочівними підрозділами і за демаскуючими ознаками не відрізнятися від основних ВП. Кількість фіктивних ВП, їх місця, а також дії кочівних підрозділів плануються старшим артилерійським командиром.

Фіктивні ВП обладнуються, як правило, в такому місці, де основних ВП мало або вони зовсім відсутні.

Закритою ВП називається позиція, на якій гармати (міномети, бойові машини) під час ведення вогню закриті від наземного спостереження противника. Вона повинна дозволяти вести стрільбу з великими доворотами від основного напрямку, а також прямою наводкою при самообороні.

ВП є закритою, якщо глибина схову у залежності від калібру системи становить 6-25м. При стрільбі без вогнегасників вночі глибина схову повинна бути збільшеною у 1,5-2 рази.

Глибина схову визначається згідно з вимогами Керівництва з бойової роботи. Закриту ВП обирають з таким розрахунком, щоб вона забезпечувала виконання поставленого підрозділу вогневого завдання (була можливість вести вогонь як по цілях, розташованих на передньому краї противника, так і в глибині його оборони, а також по танках і інших броньованих машинах прямою наводкою).

ВП для мінометів обирають на протилежних схилах пагорбів, в ярах та інших складках місцевості, на лісових галявинах та узліссях, які не проглядаються противником, як правило, на танконедоступних напрямках.

Відкритою ВП називають позицію, на якій матеріальна частина не закрита від наземного спостереження противника або, залишаючись укритою і замаскованою, стає спостережною з початком ведення вогню.

Відкриті ВП артилерійські підрозділи займають для стрільби прямою наводкою при відбитті атаки танків і для руйнування спостережних вогневих споруд, для ураження окремих цілей, розміщених на передньому краю противника і в найближчій глибині його оборони.

Гармати, які призначені для стрільби прямою наводкою, зазвичай розташовуються на відкритій ВП погарматно або повзводно і до виконання вогневих завдань знаходяться в укриттях, які обладнуються неподалік від цих ВП.

Будь-яка ВП повинна забезпечувати надійне маскування, розташовуватися по можливості за природними протитанковими перепонами на танконебезпечному напрямку (особливо в обороні). Не допускається її розташування неподалік від місцевих предметів, які виділяються.

Під час вибору ВП необхідно звертати увагу на якість ґрунту. Ґрунт повинен бути достатньо твердим, але не кам’яним чи курявим. Інженерне обладнання ВП на кам’янистому ґрунті потребує значних затрат часу і сил особового складу. Крім того, кам’янистий ґрунт у районі ВП збільшує осколкову дію снарядів противника у випадку її обстрілу, а курявий ґрунт демаскує ВП під час виконання вогневих завдань.

10. Класифікація СП.

-КСП(Командно-спостережний пункт)

-БСП(Боковий спостережний пункт)

-ПСП(Передовий спостережний пункт)

11. Дати визначення «Вогневе ураження противника».

Вогневе ураження противника - узгоджений, одночасний або послідовний вогневий вплив на противника вогневими та ударними засобами різних родів військ та спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів у звичайному спорядженні. Воно включає:

нанесення ударів ракетними військами і авіацією;

ведення всіх видів вогню артилерією та вогневими засобами механізованих і танкових військ;

застосування інженерних боєприпасів (пристроїв, загороджень) та запалювальних речовин;

нанесення ракетних ударів і ведення вогню засобами кораблів та берегових ракетно-артилерійських з’єднань (підрозділів) флоту - при веденні бойових дій на приморських напрямках.

12. Періоди вогневого ураження артилерійської батареї в обороні.

В обороні вогневе ураження противника проводиться по завданнях оборонного бою, які виконуються загальновійськовими з’єднаннями і може включати: вогневу (артилерійську та авіаційну) контрпідготовку; вогневу (артилерійську та авіаційну) заборону висування і розгортання військ противника; вогневе (артилерійське та авіаційне) відбиття атаки противника; вогневу (артилерійську та авіаційну) підтримку військ, які обороняються в глибині; вогневе ураження противника при проведенні контратак.

13. Періоди вогневого ураження артилерійської батареї в наступі.

При організації наступу з ходу (з висуванням з вихідного району) вогневе ураження противника проводиться найбільш повно за чотирма періодами: вогневе (артилерійське та авіаційне) забезпечення висування військ; вогнева (артилерійська та авіаційна) підготовка атаки; вогнева (артилерійська та авіаційна) підтримка атаки; вогневе (артилерійське та авіаційне) супроводження наступу військ у глибині оборони противника.

У наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником вогневе ураження противника, як правило, проводиться за трьома періодами (вогневе забезпечення висування військ не проводиться).

14. Види зв’язку в артилерійському підрозділі.

Радіо є головним, а в багатьох випадках єдиним засобом, що дає змогу забезпечити безперервне управління батареєю у складній обстановці, особливо під час переміщення командира.

Дротяний зв’язок організовується там, де дозволяє час та умови обстановки і, як правило, при розташуванні батареї в районі зосередження, в обороні, при підготовці до наступу.

Зв’язок рухомими засобами застосовується в усіх видах бойових дій і використовується для доставки бойових розпоряджень та інших службових документів.

Сигнальні засоби використовуються для цілевказання, відкриття та переносу вогню, передачі сигналів оповіщення, для забезпечення взаємодії артилерії з механізованими і танковими підрозділами.

Для організації системи зв’язку і забезпечення управління в батареї є штатні засоби зв’язку: взвод управління батареї, відділення командирської машини 1В13 (1В110) та засоби зв’язку САГ.

15. Документи які відпрацьовуються на закритій вогневій позиції артилерійської батареї.

а) старшим офіцером батареї (командиром вогневого взводу):

• робоча карта;

• картка топогеодезичної прив’язки (при завчасній підготовці вогневої позиції);

• запис стрільби старшого офіцера батареї;

• картка вогневого валу (ВгВ) або послідовного зосередження вогню (ПЗВ) батареї (якщо ведеться ВгВ або ПЗВ);

• схема безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції;

• таблиця наявності і витрати боєприпасів на вогневій позиції;

• схема вогню батареї прямою наводкою (для артилерії, яка виділена для стрільби прямою наводкою) або схема протитанкового вогню (у протитанкових підрозділах на кожному підготовленому рубежі розгортання);

• таблиця розрахованих установок для стрільби батареєю;

б) командиром гармати:

• запис стрільби командира гармати;

• таблиця індивідуальних поправок гармати;

• картка вогню гармати;

• запис розрахованих установок для стрільби гармати;

в) обчислювачем:

• таблиця розрахованих установок для стрільби батареєю;

• бланк розрахунку поправок батареї;

г) оператором - топогеодезистом:

• навігаційний журнал;

д) радіотелефоністом:

• журнал радіотелефоніста.

Всі документи повинні відпрацьовуватися точно, своєчасно і у повному обсязі.

16. Документи які відпрацьовуються на командно-спостережному пункті (КСП) артилерійської батареї.

На кожному спостережному пункті складається схема орієнтирів та ведеться журнал розвідки і обслуговування стрільби.

На командно-спостережному пункті, крім того, ведуться робоча карта, великомасштабний планшет і схема цілей.

При організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і в горах, при наявності достатнього часу, на спостережних пунктах складають схеми полів невидимості.

17. Дати визначення:

-«марш».

Марш – організоване пересування підрозділів у колонах по дорогах і колонних шляхах для своєчасного виходу в призначений район або на зазначений рубіж. Він може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником.

Залежно від поставлених завдань та умов обстановки дивізіон (батарея) може здійснювати марш до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. Марш з тилу до фронту здійснюється при створенні угруповань військ для наступу, накопиченні зусиль для розвитку успіху з’єднань (частин) першого ешелону або для переходу до оборони на напрямку прориву противника.

18. Способи пересування військ.

Артилерійські підрозділи здійснюють пересування своїм ходом (маршем) або перевозяться залізничним, морським чи річним транспортом. Для термінового перевезення дивізіону (батареї) на великі відстані може застосовуватися повітряний транспорт.

Артилерійські підрозділи можуть пересуватися комбінованим способом.

19. Способи топогеодезичної прив’язки КСП (СП).

Топогеодезична прив’язка КСП (БСП, ПСП) у залежності від обстановки, наявності часу, повноти вихідних даних, характеру місцевості і погоди може проводитись на геодезичній основі або по карті (аерофотознімку).За допомогою приладів та навігаційної апаратури КМУ. Прив’язка на геодезичній основі виконується, як правило, топогеодезичними підрозділами. Прив’язка по карті (аерофотознімку) виконується силами і засобами взводу управління батареї (дивізіону) за допомогою штатних оптичних приладів і навігаційної апаратури КМУ. Вона включає: визначення прямокутних координат (Х, У), абсолютної висоти (h) КСП (БСП, ПСП) і дирекційних кутів орієнтирних напрямків на 1-2 віддалених орієнтира. Висота пункту, визначається, зазвичай, по карті, а в гірській місцевості - за допомогою приладів.

20. Способи, які можуть застосовуватись при визначення координат спостережного пункту по карті (аерознімку) за допомогою приладів.

У залежності від характеру місцевості, наявності та розміщення контурних точок для визначення координат КСП(БСП, ПСП) по карті (аерофотознімку) за допомогою приладів можуть застосовуватися : полярний спосіб; ходи; засічки.

У ході топогеодезичної прив’язки КСП(БСП,ПСП) по карті (аерофотознімку) в якості вихідних точок слід вибирати надійно розпізнавальні на місцевості контурні точки, координати яких можна визначити по спеціальній карті із координатами контурних точок, по карті масштабу 1:50000 або 1:100000, або по аерофотознімку з координатною сіткою.

21. Способи визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків .

Дирекційні кути орієнтирних напрямків визначають:

Геодезичним способом; гіроскопічним способом; з астрономічних спостережень; за допомогою магнітної стрілки бусолі, крім того, дирекційний кут орієнтирного напрямку може бути отримано шляхом передавання від іншого орієнтирного напрямку з відомим дірекційним кутом, одночасним відмічанням по небесному світилу, за допомогою гірокурсопокажчика командирської машини (топоприв’язчика), або кутовим ходом.

22. Порядок визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку за допомогою магнітної стрілки бусолі ПАБ.

Визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку за допомогою магнітної стрілки бусолі ПАБ полягає:

– у вимірюванні приладом магнітного азимуту цього напрямку як середнього з 3-4 незалежних вимірів;

– у переході від виміряного магнітного азимуту (Ам) до дирекційного кута () шляхом урахування поправки бусолі (Ам) за формулою:

=Ам - (  Ам) (4)

Поправка бусолі (Ам) визначається на місцевості якомога ближче до району розгортання СП шляхом порівнювання дирекційного кута відомого напрямку з магнітним азимутом того самого напрямку.

Необхідно пам’ятати, що визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку за допомогою магнітної стрілки виконується тільки в неаномальних районах.

23. Що вказує КВУ в бойовому наказі в обороні.

У бойовому наказі командир взводу управління вказує:

1 Відомості про противника.

2 Завдання загальновійськового підрозділу.

3 Завдання батареї і взводу, місце КСП, ВП, маршрут і порядок переміщення, основний напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню.

4 Після слова „НАКАЗУЮ”:

- завдання з розвідки і зв’язку.

5 Сигнали і порядок дій за ними.

6 Час готовності.

7 Своє місце і заступника.

8 Об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

24. Які способи визначення координат цілей (реперів) застосовують на КСП (СП) батареї.

Для визначення координат цілей (реперів) у взводі

управління батареї застосовують такі способи:

– засічка цілей далекоміром;

– засічка цілей за допомогою кутовимірювального

приладу та секундоміра;

– засічка цілей з двох пунктів спряженого спостереження.

25. Що визначають взводу управління артилерійської батареї для ведення розвідки на КСП (СП).

.Для ведення розвідки противника призначають:

- взводу управління - смугу розвідки і райони особливої уваги;

26. Що вказує КВУ в бойовому наказі у наступі.

Умовні найменування місцевих предметів та орієнтири:

1 Відомості про противника.

2 Завдання загальновійськового підрозділу.

3 Завдання батареї і взводу, місце КСП (СП), ВП, маршрут і порядок переміщення, основний напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню.

4 Після слова „Наказую” - обслузі КМУ (відділенню управління): смуга мереж, час включення і режим роботи радіостанцій; час і поря-док установки дротяного зв’язку КСП-ВП; порядок переходу на запас-ні частоти(сектор, об’єкт, напрямок) розвідки, РОУ, завдання розвід-ки, нумерація цілей, порядок ТГП та інженерно-го обладнання, поря-док контролю роботи навігаційної апаратури КМУ, розподіл особово-го складу на КСП і СП, час початку розвідки; старшим радіотелефо-ністам: розподіл сил і засобів радіозв’язку по напрямках і .

5 Сигнали і порядок дій за ними.

6 Своє місце і заступника.

7 Об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

27. За якими ознаками сортуються боєприпаси на вогневій позиції.

На вогневій позиції виконується сортування боєприпасів (виконується під час балістичної підготовки стрільби на вогневій позиції)

• за призначенням (індексом) снарядів;

• за маркою (типом) підривника;

• за складом (номером) заряду;

• за знаками відхилення маси снарядів;

• за даними збирання (партіями) зарядів.

Після сортування боєприпасів старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) розподіляє їх між взводами і гарматами таким чином, щоб для виконання кожного вогневого завдання біля гармат були боєприпаси однієї партії зарядів.

28. Що доповідає Старший офіцер на батареї на пункт управління вогнем дивізіону та командиру батареї, після перевірки готовності до відкриття вогню.

Після перевірки готовності батареї старший офіцер батареї доповідає на пункт управління вогнем дивізіону, командиру батареї: “Батарея до ведення вогню готова. Ікс...,ігрек..., висота.... Найменші приціли, заряди такі-то. Вправо: 00,00,00; прямо: 00,00, 00; вліво: 00,00,00. Наявність боєприпасів за видом та партіями: осколково-фугасних стільки-то, димових стільки-то і т.д. Температура зарядів така-то”. Наприклад: “ “Десна” до ведення вогню готова. 905087, 306966, 140¹. Найменші приціли, заряди повний, другий, четвертий, вправо: 48,50,76; прямо: 36,47,53; вліво: 36,38,44. 200²-0250³, 201-0160, 202-0500. Температура зарядів на ґрунті плюс 8⁰С. У боєукладці плюс 12⁰С. Я “Десна” ”.

29. Дати визначення:

    • «Відмічання»

    • «Наведення гармати»

Відмічанням називається визначення установок прицільних пристроїв (прицілу і панорами), що відповідають даному положенню ствола наведеної гармати. Відмічання проводять за допомогою прицільних пристроїв.

Наведенням гармати називають надання стволу гармати напрямку на ціль і кута підвищення, який відповідає дальності стрільби до цілі.

Наведення здійснюють за допомогою прицільних пристроїв, поворотного та підйомного механізмів гармати.

Для наведення гармати у горизонтальній площині вибирають (виставляють) точки наведення.

30. Дати визначення:

- «Точка наведення»

- «Основний напрямок стрільби (_он)»

Точка наведення повинна бути нерухомою та видимою по можливості з усіх гармат батареї, вона повинна чітко виділятись серед навколишніх предметів, мати прямолінійні вертикальні контури і знаходитись якомога далі від гармат (не ближче 200м).

Основним напрямком стрільби (_он) називають дирекційний кут, визначений старшим командиром, для орієнтування гармат та приладів.

31. Дати визначення:

    • «Кутомір»

    • «Віяло батареї (взводу)»

Кутоміром називають горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки від зворотного напрямку осі каналу ствола наведеної гармати до напрямку на точку наведення.

Віялом батареї (взводу) називають взаємоузгоджений напрямок стволів гармат для ведення вогню.

Віяло може бути паралельним, скупченим та по ширині цілі.

При паралельному віялі продовження осі всіх каналів стволів гармат паралельні.

При скупченому віялі продовження осі всіх каналів стволів гармат перетинаються на дальності цілі.

При віялі по ширині цілі відстані між продовженням осі каналів стволів сусідніх гармат на дальності цілі дорівнюють фронту цілі, поділеному на кількість гармат батареї (взводу).

Паралельне віяло є початковим положенням гармат батареї, від нього переходять до віяла скупченого або віяла по ширині цілі.

32. Заходи безпеки при поводженні з 120мм мінометом 2Б11.

33. Способи надання основній гарматі основного напрямку стрільби.

Основній гарматі основний напрямок стрільби задається одним із таких способів:

-по візиру машини старшого офіцера батареї (бусолі), зорієнтованому за

дирекційним кутом в основному напрямку стрільби;

-по завчасно визначеному кутоміру;

-за віхами

34. Способи побудови паралельного віяла у батареї (взводі).

Паралельне віяло у батареї будується одним із наступних способів:

по візиру машини старшого офіцера батареї (бусолі), зорієнтованому в основному напрямку стрільби;

по основній гарматі;

по небесному світилу.

Старший офіцер батареї віяло будує (окрім способу по небесному світилу) не менш двох разів, при цьому за дійсний результат приймається останній результат.

Побудова паралельного віяла вважається закінченою після того, як усі командири гармат доповіли кутоміри по основній точці наведення.

35. Коли можлива стрільба з міномету через гребінь укриття.

Для мінометів визначають можливість стрільби через гребень укриття при мінімальному куті підвищення; стрільба можлива, якщо відстань від вогневої позиції до гребеня укриття перевищує висоту гребеня укриття не менш ніж у півтора рази чи кут укриття не більше 6-00.

36. Як провести контроль точності наведення гармати (міномета) в основному напрямку стрільби.

Контроль точності наведення гармат проводить старший офіцер батареї або командир вогневого взводу за його вказівкою, найбільш точним способом.

Для цього визначають дирекційний кут напрямку, наданого гарматі:

• старший офіцер батареї подає команду: ”Батареї (такому-то взводу, такій-то гарматі) відмітитися по гірокомпасу (візиру, бусолі)”;

• навідник, не змінюючи положення ствола гармати, повертає головку панорами до суміщення вертикальної лінії з осьової лінією бусолі (візира, гірокомпаса), зчитує кутомір та доповідає його командиру гармати:"Готово, 50-05";

• командир гармати передає отриманий кутомір старшому офіцеру батареї: "Перша по бусолі 50-05";

• старший офіцер батареї визначає дирекційний кут за допомогою гірокомпаса (візира, бусолі) на панораму гармати та додає до нього відмітку, яку доповів навідник. Отриманий результат є дирекційним кутом напрямку, наданого гарматі (_гарм).

Поправка у кутомір (_кут) для уточнення орієнтування гармати розраховується за формулою:

_кут = _он(ц) –_гарм;

_гарм = _{бус-гарм} + β_{гарм-бус,}

де _он – основний напрямок;

_ц = _он + доворот на ціль від ОН.

Якщо помилка перевищує 0-01, то старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) подає команду: “Такій-то правіше (лівіше) 0-00, виправити кутомір по цілі такій-то” або “Такій-то правіше (лівіше) 0-00, виправити кутоміри”. Якщо помилка не перевищує 0-01, старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) подає команду “Така-то, вірно”, після чого уточнює кутомір (основний кутомір) тих гармат, де знайдені помилки, та вносить виправлення у бланк запису стрільби.

Командири гармат вносять поправки у кутоміри по цілях (в основні кутоміри) і подають команди навідникам: ”00-00, навести в основну (запасну чи нічну) точку наведення”, потім доповідають старшому офіцеру батареї: “Така-то, по основній (запасній, нічній) стільки-то”, “Така-то, готова”.

37. Заходи безпеки при поводження з боєприпасами на вогневій позиції.

На вогневу позицію боєприпаси подають в остаточно спорядженому вигляді (крім снарядів реактивної артилерії). Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) приймає боєприпаси та організовує їх розвантаження гарматними обслугами і заповнює таблицю наявності та витрати боєприпасів (додаток 7).

Боєприпаси розвантажуються з дотриманням заходів безпеки.

Забороняється кидати ящики з боєприпасами, волочити, кантувати, ставити їх на бокову стінку, а також переносити на спині і плечах.

Кожний ящик з боєприпасами розвантажується та переноситься до місця укладки кришкою догори не менше ніж двома номерами обслуги.