Методичний посібник зі спеціальної підготовки (підривні роботи) ЦО України

ТЕМА: Підривання елементів конструкцій з цегли, каменю, бетону і залізобетону

Навчальні цілі:

навчити практичних прийомів підривання елементів конструкцій із цегли, каменю, бетону і залізобетону;

навчити підривання мостів із каменю, бетону і залізобетону;

вивчити заходи безпеки при підриванні конструкцій із каменю, бетону і залізобетону.

Час  9 годин.

Методичні вказівки

Тема вивчається на двох заняттях.

Заняття 1. Підривання елементів конструкцій із каменю, бетону і залізобетону  4 год.

Заняття 2. Підривання залізобетонних, бетонних і кам’яних мостів  5 год.

Перше заняття відпрацьовується на підривному полі. Спочатку керівник заняття, використовуючи натурні елементи конструкцій із цегли, бетону і залізобетону (завчасно підготовлені до підривання із застосуванням макетів ВР і учбових ЗП), показує способи їх підривання, при цьому особлива увага звертається на зарядні пристрої і розташування зарядів. Пояснює розрахунки по визначенню розміру зарядів. Потім солдати під керівництвом своїх командирів відділень роблять необхідні розрахунки і всі підготовчі роботи для проведення вибухів із застосуванням бойових ВР і ЗП. Надалі керівник у складі взводу організує огляд об’єктів, підготовлених до підривання, і результатів вибухів.

Друге заняття відпрацьовується на реальному мості.

В якості об’єкта для проведення заняття доцільно підібрати залізобетонний міст балкового або аркового типу. Час проведення заняття на мосту і характер заняття погоджується з місцевими органами влади.

На початку заняття керівник знайомить з найбільш поширеними конструкціями залізобетонних, бетонних і кам’яних мостів і способами їх руйнації.

Надалі після постановки задачі на руйнацію моста організує розвідку моста, визначення перетинів підриву, ваги зарядів і способів підриву зарядів.

Заняття 1. Підривання елементів конструкцій із каменю, бетону і залізобетону Мети заняття:

• навчити проведенню розрахунку зарядів і практичних прийомів підривання стін, опор і балок із цегли, бетону і залізобетону;

• вивчити заходи безпеки при підриванні елементів конструкцій із цегли, бетону і залізобетону.

Час  4 год.

Навчальні питання і приблизний розрахунок часу

1. Способи підривання конструкцій із цегли, бетону і залізобетону. Розрахунок зарядів  40 хв.

2. Практичне підривання елементів конструкцій із цегли, бетону і залізобетону:

видача завдань  10 хв.;

виконання завдань у складі відділень  90 хв.;

виконання задач у складі взводу  45 хв.

Підведення підсумків заняття і завдання на самопідготовку  15 хв.

Матеріальне забезпечення: тротил у шашках по 75 грам  2 штуки; тротил у шашках по 200/400 грам  48,6 кг; електродетонатори  28 штук; макети тротилу в шашках по 75 грам  40 штук; макети тротилу в шашках по 200/400 грам  49,2 кг; конденсаторні підривні машинки  3 штуки; лінійні мости ЛМ-48  1 штука; малі омметри М-57  3 штуки; саперний дріт СП-2  3 котушки (по 300 м); саперний дріт СП-1  40 м; ножі саперні  3 штуки; ручні перфоратори  1 штука; компресори  1 штука; мотоперфоратори  1 штука; шпагат  0,5 кг; ізоляційна стрічка  0,2 кг; метри складані  3 штуки; мотузка  20 погонних метрів; лопати саперні  3 штуки; прапорці червоні  6 штук; посібник “Руководство по подрывным работам” Воениздат, 1969  9 екземплярів.

Навчальний посібник: “Руководство по подрывным работам” Воениздат, 1969, (п. 146-152, 198-203).

Приблизний хід заняття

Прибувши на підривне поле, керівник заняття організує польовий видатковий склад ВР і його охорону, перевіряє особовий склад взводу по матеріалу минулого заняття, повідомляє тему, цілі і навчальні питання, після чого приступає до відпрацювання першого навчального питання.

1. Способи підривання конструкцій із цегли, бетону і залізобетону. Розрахунок зарядів

Підривання конструкцій із цегли, бетону і залізобетону знайде застосування при руйнаціях мостів, що проводяться із метою недопущення використання ними противником, при формуванні проходів у загородженнях противника, при рятувальних і відновлювальних роботах і т.п. Керівник заняття приводить приклади з практики підривних робіт у Велику Вітчизняну війну й у ході бойового підготування військ у післявоєнний період.

Використовуючи елементи конструкцій і частини споруд із цегли, бетону і залізобетону, підготовлені до підривання (із застосуванням інертних ВР і учбових ЗП), керівник пояснює способи їх підривання, показує зарядні пристрої, форми зарядів і розташування зарядів на об’єктах, що підриваються. Всі перераховані елементи конструкцій підриваються зовнішніми контактними (зосередженими, подовженими, кумулятивними) і неконтактними зарядами, а також внутрішніми зарядами, що розташовуються в нішах, рукавах, шпарах, шпурах і т.п. Нішею або камерою називають виробітку (виїмку) у конструкції, що має форму і розміри, близькі до форми і розмірів заряду. Рукавом називають горизонтальну або злегка нахилену виробітку, глибина якої більша, ніж глибина ніші, але не перевищує 5 м (поперечний перетин рукавів або круглий діаметром не менше 10 см, або прямокутний з розміром сторін 10 см і більше). Шпарою називають циліндричне поглиблення діаметром більше 7,5 см при глибині до 5 м або поглиблення тієї ж форми і будь-якого діаметра при глибині більше 5 метрів; шпуром називають циліндричне поглиблення діаметром до 7,5 см і глибиною до 5 метрів.

Вироблення ніш, рукавів, шпурів і інших зарядних пристроїв робиться за допомогою ручного і механізованого інструмента або вибуховим способом.

Для підривання конструкцій і споруд із цегли, бетону і залізобетону найбільш доцільно застосовувати шпуровий метод підриву як найбільш економічний і найменш трудомісткий. Порядок закладання, забивання зарядів у шпурах такий:

поверхня в радіусі не менше 0,7 м від устя шпуру очищається від сторонніх предметів, сміття і т.п.;

перед зарядженням перевіряються розміри шпуру, при необхідності шпур очищається від бурової муки і сторонніх предметів;

шпури заряджаються патронами порошкоподібної ВР, буровими шашками і порошкоподібними ВР;

при зарядженні шпурів патронами останні досилаються за допомогою дерев’яних прибойників; оболонки патронів попередньо розрізають уздовж або по спіралі; після досилання розрізаного патрона на місце його роздавлюють ударами прибойника так, щоб ВР заповнила весь перетин шпуру;

при зарядженні шпурів насипкою порцій ВР по 150-200 г засипаються за допомогою совка через воронку з оцинкованого заліза; після засипання кожної порції ВР заряд злегка ущільнюють прибойником;

перед забиванням шпуру в нього обережно опускають бойовик; при зарядці шпуру порошкоподібною ВР бойовик вводиться після засипання 80-85% заряду;

шпурові заряди з порошкоподібних ВР можна підривати за допомогою детонуючого шнура без капсулів-детонаторів; для цієї мети по осі кожного заряду на всю його довжину пропускається відрізок детонуючого шнура із двома-трьома вузлами на кінці;

забивання шпурів роблять спочатку пластичною піщано-глинистою сумішшю, а потім піском або буровою мукою, шпури, заряджені негігроскопічними ВР, замість забивки можна заливати водою.

Зосереджені контактні і подовжені заряди для підривання цегельних, кам’яних, бетонних і залізобетонних конструкцій розраховуються по формулах:

C=ABR³ і C_y=0,5ABR²,

де С і Су  вага заряду, кг;

А і В  коефіцієнти, що визначаються по таблицям 17 і 18;

R  радіус руйнації, м;

  довжина заряду, м.

Шпурові заряди розраховуються по формулі:

C=Kh³,

де С  те ж, що в попередніх формулах;

К  коефіцієнт, що залежить від міцності і товщини конструкції, що підривається і від властивостей застосовуваної ВР (таблиця 19);

h  глибина (довжина) шпуру, м.

Таблиця 19

Значення коефіцієнта К для розрахунку шпурових зарядів (при ВР нормальної потужності)

Товщина конструкції, що підривається, м	Нормальна глибина шпурів, м	Значення коефіцієнту
		Цегляна кладка	Кам’яна кладка	Бетон	Залізобетон
0,5	0,35	1,5	1,65	1,8	1,95
0,6	0,4	1,25	1,38	1,5	1,63
0,75	0,5	1	1,1	1,2	1,3
0,9	0,6	0,75	0,83	1,1	1,17
1-1,2	0,65-0,8	0,67	0,74	0,81	0,87
1,3-1,5	0,85-1	0,58	0,64	0,7	0,76
1,6-1,7	1,05-1,15	0,54	0,59	0,64	0,69
1,8-2	1,2-1,4	0,42	0,46	0,5	0,54

Глибина шпуру повинна бути такою, щоб заряд заповнював його приблизно на половину глибини.

Зосереджені і подовжені заряди, вага яких визначається по приведених вище формулах, навіть при найбільшому розмірі коефіцієнта А все ж не забезпечують перебивання всієї арматури залізобетонних елементів, що підриваються.

Забезпечення найбільш повного перебивання арматури досягається раціональним розташуванням зарядів. У більшості випадків доцільно розділити заряд на дві частини, розташовуючи їх з двох боків елемента, що підривається, якнайближче до основної маси робочої арматури.

При дуже потужній гнучкій арматурі або при наявності жорсткої арматури повне перебивання залізобетонних елементів досягається зарядами, вага яких визначається по формулі:

C=10hF.

Для підривання залізобетонних елементів конструкцій із перебиванням основної маси арматури доцільно застосовувати подовжені кумулятивні заряди ПКЗ. Пробивна спроможність цих зарядів визначається по таблиці 3.

Після перевірки засвоєння солдатами викладеного матеріалу керівник заняття переходить до відпрацювання другого навчального питання.