4. Конспект лекцій по навчальній дисципліні

Робоче проектування

Лекція 1. Задачі і зміст робочого проекту. Стадійність проектів. Класифікація робочих проектів Науково-методичне положення робочих проектів.

1.Зокремлене землевпорядкування. Поняття, завдання і призначення робочого проектування в землевпорядкуванні

2. Сучасний стан і основні напрямки розвитку робочого проектування в землевпорядкуванні.

3. Принципи робочого проектування.

4. Стадійність і класифікація робочих проектів

5. Послідовність розробки і складові частини робочого проектування

1 Зокремлене землевпорядкування – це система ґрунтозахисних, природоохоронних, меліоративних заходів по збереженню і підвищенню родючості грунтів щодо окремої земельної ділянки або території, які вимагають капітальних вкладень та розробки спеціальних технологій організації використання земель.

Основними завданнями зокремленого землевпорядкування є:

• уточнення місця розміщення і меж земель, які підлягають поліпшенню;

• встановлення найбільш економічно й екологічно безпечних технологій виконання робіт;

• уточнення порядку умов і режиму використання і охорони земель після меліорації;

• розробка проекту первинного окультурення земель;

• визначення об’ємів, кошторисної вартості, черговості організації робіт, потреби в будівельних матеріалах, машинах, механізмах і робочій силі.

До зокремленого землевпорядкування можна віднести такі основні види робіт:

1. складання робочих проектів культуртехнічних заходів, влаштування культурних пасовищ, засипки і вирівнювання ярів, рекультивації земель, землювання малопродуктивних угідь, влаштування території багаторічних насаджень, терасування схилів;

2. складання робочих проектів агротехнічних протиерозійних заходів, організації вирощування сільськогосподарських культур, освоєння земель для сільськогосподарських потреб, організації та забудови території колективних садів;

3. складання робочих проектів створення захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд.

В сучасних умовах зявились нові види робіт по зокремленому землевпорядкуванню. Це складання робочих проектів з консервації деградованих і малопродуктивних земель, очищення угідь забруднених радіонуклідами, промисловими відходами і хімічними речовинами.

Робочі проекти розробляються для реалізації розвитку проектних рішень, прийнятих при розробці проекту внутрігосподарського землевпорядкування.

Вони спрямовані на підвищення родючості грунтів, раціональне використання землі, підтримку екологічної стійкості ландшафтів та встановлення економічно вигідних і екологічно безпечних технологій виробництва.

Робочий проект – це сукупність текстових і графічних документів, які обґрунтовують територіальні, технологічні, екологічні, соціальні і техніко-економічні рішення та кошторисно-фінансові розрахунки на проведення заходів і виконання робіт по організації використання і охороні земель і інженерно-біологічне облаштування території.

Головна мета розробки робочого проекту – своєчасне і правильне здійснення заходів, передбачених у схемах і проектах землевпорядкування.

Основне завдання робочого проектування – детальна інженерна, агротехнічна та технологічна розробка конкретних заходів, розрахунок необхідних матеріалів, трудових і фінансових витрат, а також визначення їх техніко-економічної ефективності. Основною задачею робочого проекту є створення оптимальної конструкції ділянки, яка забезпечить максимум площі для вирощування сільськогосподарських культур, для впровадження новітніх технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва, комплексного рішення економічних, екологічних і соціальних запитів людини.

Об’єктом робочого проекту являється конкретна земельна ділянка, земельне угіддя, на території якого передбачається проведення того чи іншого заходу, направленого на раціональне використання і охорону землі.

Зміст робочого проекту в кожному районі і господарстві залежить від зонального розташування, спеціалізації і міжгосподарських зв’язків, економічних, природних і інших особливостей об’єктів проектування. В перелік елементів включають ті його структурні частини, по яким слід скласти робочі креслення і кошторисні розрахунки для фінансування і практичної реалізації поставлених задач.

2. Україна має достатні земельні ресурси. Її земельний фонд складає 60,3 млн.га. Це безцінне національне багатство, здатне при його ефективному використанні забезпечити нормальне життя громадян України.

Разом з тим розподіл земельно-територіального ресурсу (як свідчать дані табл.1) не має еколого-економічної обґрунтованості.

Види основних угідь, функціональне використання	Площа земель
	Всього, тис.га	% до загальної площі України
Сільськогосподарські угіддя	418290,5	69,3
В т.ч. : рілля	32669,9	54,1
перелоги	376,4	0,6
багаторічні насадження	945,2	1,6
сіножаті і пасовища	7838,0	13,0
Ліси та інші лісовкриті площі	10403,3	17,2
з них: вкриті лісовою рослинністю	9514,4	15,8
не вкриті лісовою рослинністю	184,9	0,3
Забудовані землі	2457,4	4,1
з них під : житловою забудовою	427,0	0,7
промисловими об’єктами	243,7	0,4
Громадською забудовою	291,6	0,5

За питомою вагою с/г угідь у загальній площі Україна значно переважає провідні країни Західної Європи та Північної Америки.

Екологічна і структурна незбалансованість земельного фонду знижує ефективність використання та охорони земель, погіршує природну здатність відновлення родючості ґрунтів, знижує ефективність функціонування агро ландшафтів. У сільськогосподарському виробництві використовується 72,2 % території суші. Рілля в складі с/г угідь становить 78,1 %, ліси і лісовкриті площі – близько 18 %. Отже, сільськогосподарська освоєність земель в Україні перевищує екологічно обґрунтовані межі. А економічні показники і, перш за все урожайність сільськогосподарських культур, засвідчують, що земля, як головний засіб виробництва, використовується неефективно і має екстенсивний характер.

У використанні громадян України перебуває понад 6 млн. га земель, у т.ч. близько 4 млн. орних земель. Із цієї площі більше 4 млн. га сільськогосподарських угідь в особистому підсобному господарстві та більше 1,3 млн. га земель надано для сінокосіння та випасання худоби.

Земельному фонду нашої держави притаманна певна двоїстість: з одного боку в ґрунтовому покриві переважають родючі чорноземні ґрунти, а з другого боку – процеси деградації ґрунтів охоплюють практично всю її територію. Це зумовлено кількома факторами, серед яких вирішальна роль належить тим, що пов’язані з використанням земель.

На сучасному використанні земель України ще й досі лежить відбиток колишніх тенденцій, які складалися роками і полягали в намаганні за будь-яку ціну збільшувати питому вагу ріллі у складі земельного фонду. Внаслідок такої політики с/г освоєність території держави, в т.ч. розораність, досягли екстраординарних розмірів, не зіставних з розвиненими країнами Європи та світу. Зокрема, розораність в Україні, навіть із зниженням за останні роки, становить у середньому 54,9 %, а в деяких областях – понад 70 % ( в Англії, Франції, Німеччині – 28 – 32 %, у США – 15,8 %).

Оптимізація співвідношення ріллі, сінокосів і пасовищ має велике значення, тому що це найдешевший спосіб регулювання еколого-економічних взаємозв’язків у природно-антропогенних відносинах.

Загальновизнаною щодо вирішення проблеми екологізації структури земельних угідь є необхідність зменшення сільськогосподарської освоєності і, перш за все, розораності земельного фонду. Вчені Інституту землеробства УААН вважають з адоцілне площу ріллі в країні довести до 24,2 млн. га, тобто скоротити майже на 9 млн. га, а рівень розораності сільськогосподарських угідь знизити з 81% до 57,5%. Виведена з активного обороту рілля – це переважно еродовані та малопродуктивні землі, які мають бути трансформовані в кормові угіддя і відведені під заліснення, збільшення площі природоохоронних угідь.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, що зазнали згубного впливу водної ерозії на території України складає 13,9 млн.га, в тому числі 10,6 млн. га ріллі (32% від її загальної площі).

У складі еродованих земель нараховано 4,6 млн. га середньо- і сильно змитих грунтів, в тому числі 68 тис. га тих, що повністю втратили гумусовий горизонт.

На сучасному етапі робочому проектуванню практично не приділяється будь-якої уваги, так як покращення земель вимагає капітальних вкладів. На сьогодні склалась негативна тенденція товаровиробників – від землі брати все і нічого їх не давати. Нерідко спостерігають, як землі не використовуються, пустують, йде суцільна деградація земель під впливом ерозії, дефляції ґрунтів, засолення, заболочення, забруднення.

Об’єктом робочого проекту служить конкретна господарська ділянка, контур або угіддя, на території якого намічено провести дане міроприємство. Найкращі результати отримують в тому випадку, коли об’єктом робочого проекту може бути земельний масив багаторічних насаджень, сівозміна, поле, ділянка кормового угіддя, що підлягає покращенню і т.д.

Серед заходів з поліпшення використання земель намічають об’єми робіт з докорінного і поверхневого поліпшення кормових угідь, освоєння нових земель, осушення і зрошення, захисту ґрунтів від водної і вітрової ерозії. Це можна зробити тільки після детального вивчення земель, запропонованих для нового використання та впевненості у їх придатності для продуктивнішого використання. У практиці траплялися випадки, коли в ріллю переводилися малопродуктивні землі (сильно засолені, заболочені, ерозійно небезпечні тощо), на яких неможливо було одержати достатньо високих урожаїв польових культур.

Можливі такі випадки, коли частину орних земель доводиться відводити під забудову, плодові та лісові насадження, під дороги. Землі на крутих схилах, що зазнають змиву, краще засівати багаторічними травами і використовувати як сінокісні угіддя або впроваджувати для них спеціальні ґрунтозахисні сівозміни. Деякі малі ділянки ріллі, що вклинюються в лучні землі, можна перевести разом з прилеглими природними луками в штучні луки і пасовища. Проте вибула площа ріллі повинна бути поповнена і розширена за рахунок інших угідь. Потім можна розпочати розробку структури посівних площ. Її розробляють безпосередньо в господарстві з участю всіх спеціалістів і працівників з урахуванням грунтово-кліматичних умов і матеріально-технічної бази господарства.

3. При складанні робочих проектів керуються такими принципами:

• створення найкращих умов для раціонального використання і охорони земельної ділянки, відведеної для проектування, а також земель, які прилягають до об’єкту проектування;

• узгодженість рішень, які розробляються в робочому проекті з заходами, які передбачені схемами і проектами міжгосподарського і внутрігосподарського землевпорядкування;

• інженерна, екологічна і соціально-економічна обґрунтованість та ефективність заходів, передбачених проектом;

• використання максимуму площі ділянки для виробництва с/г продукції;

• впровадження прогресивних технологій виробництва.

4. Освоєння проектної документації може здійснюватись в процесі розробки проектів, робочих проектів і креслень. Проекти, як правило, розробляються в одну або в дві стадії. В одну стадію здійснюють робочі проекти зі зведеним кошторисним розрахунком вартості на весь об’єм виконання робіт для технічно не складних заходів, термін реалізації яких не перевищує двох років. Сутність одно стадійного проектування в тому, що проектна документація готується одразу в повному обсязі і містить рішення всіх загальних і часткових задач. Це зручно при невеликих обсягах проектних робіт.

Двохстадійні робочі проекти розробляються терміном на 5 років. На першу чергу складаються технологічні карти виконання робіт і кошториси. Друга черга виконується на основі робочих креслень, виконаних в розвиток проекту. Робоче креслення включає в себе технологічні карти і кошториси. Затверджуються в даному випадку тільки кошториси, тобто проект в даному випадку освоюється в дві стадії: 1 стадія – проект, 2 стадія – робоча документація. Робочі проекти містять робочі креслення, які складаються на основі генплану об’єкту, технологічні карти, обсяги виконання робіт, а також кошториси. Сутність двох стадійного проектування в тому, що необхідна для будівництва документація складається не одночасно, а поетапно: на першому етапі приймаються рішення по загальним принциповим питанням, потім ці рішення всебічно оцінюються, корегуються, затверджуються і тільки після усунення всіх виявлених недоліків складається детальна робоча документація для будівництва. Перевага такої системи в зведенні до мінімуму затрат по переробці проектної документації в разі невдалих загальних рішень.

Стадійність проекту визначається обсягом проектно-вишукувальних робіт, будівельно-монтажних робіт, їх вартістю, матеріально-технічним забезпеченням, потужністю підрядних організацій.

Робочі проекти можуть складатися на окремі заходи, можуть складатись на окремі об’єкти, передбачених заходів, або навіть на окремі елементи.

Головною метою робочого проекту повинен бути передбачений повний цикл функціонування кожного елементу.

Класифікацією робочих проектів передбачено їх розподіл в залежності від вирішення питань, які характеризуються окремими ознаками, такими як: - можливий вплив на організацію території і використання землі; - вирішення питань вдосконалення організації території; - диференціація методичних і технологічних підходів використання землі, а також в реалізації перед проектних розробок.

При виділенні однотипних груп робочих проектів враховують призначення і напрямок інженерних заходів, сукупність технологічних процесів виконання робіт. Виходячи з цього робочі проекти можна об’єднати в слідуючі групи:

• інженерне облаштування території елементами виробничої інфраструктури;

• покращення земель і підвищення їх родючості; освоєння нових земель

• організація угідь і впорядкування їх території;

• відновлення і охорона земель та відтворення господарської цінності угідь.

Робоче проектування ведеться за всіма напрямками, пов’язаними з заходами покращення, освоєння і охорони земель.