МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СЛОВЯНСЬКИЙ ХІМІКО-МЕХАНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ЛЕКЦІЯ №15

з теми: «Інфузійні ліки, класифiкацiя та вимоги до них.»

Дисципліна «Технологія ліків.»

Спеціальність 5.12020101 Фармація»

Склала викладач Плужник Н.І.

Розглянуто та схвалено на засіданні

циклової комісії фармацевтичних дисциплін

Протокол №_____від_______ 2011р.

Голова комісії________ Н.А.Шрам

2011

План

1.Вступ. 2. Характеристика і класифікація розчинів для інфузій, їх відмінності

від ін'єкційних розчинів. 3. Вимоги ДФУ та інших нормативних документів до розчинів для інфузій. 4. Характеристика ізотонічних розчинів, значення ізотонічності інфузійних розчинів для організму. Способи розрахунку ізотонічних концентрацій. 5. Осмолярність (осмоляльність) інфузійних розчинів, її значення для

підтримання осмотичного гомеостазу організму. Методи визначення осмолярності інфузійних розчинів.

6. Технологія багатокомпонентних розчинів для інфузій і контроль їх

якості. Упаковка і зберігання інфузійних розчинів. Вплив таро-

пакувальних засобів на стабільність розчинів.

7. Перспективи вдосконалення якості багатокомпонентних розчинів для інфузій.

1.Вступ.

До лікарських форм, які повинні готуватися в асептичних умовах, належать:

- лікарські форми для ін’єкцій;

- лікарські форми для лікування очей;

- лікарські форми з антибіотиками;

- лікарські форми для дітей.

Усі лікарські форми характеризуються тим, що в них не повинно міститися мікроорганізмів та їх спор. Необхідність одержання стерильних і асептично приготованих лікарських форм викликана особливим способом їх застосу -вання, наприклад, ін’єкції вводяться в організм через порожнисту голку с порушеннями цілісності шкірних і слизових покривів. Наявність у них мікроорганізмів може привести до інфікування організму, а отже, до важких наслідків. Лікарські форми з антибіотиками вимагають асептичних умов приготування, так як у присутності мікроорганізмів втрачають свою активність. Перераховані лікарські форми незалежно від того, піддаються вони подальшій стерилізації чи ні, повинні готуватися в асептичних умовах. Санітарні вимоги при приготуванні ліків в асептичних умовах регламентуються наказом МОЗ України №275 від 15.05.2006р. «Про затвердження Інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму аптечних закладів».

2. Характеристика і класифікація розчинів для інфузій, їх відмінності від ін'єкційних розчинів.

Інфузійні розчини - це парентеральні лікарські засоби, які вводяться в організм людини у великих кількостях (більше 100 мл) і використовується з певною функціональною метою. При втраті крові, порушенні водно електролітного балансу і кислотно-лужного стану організму виникає необхідність введення в кров'яне русло значних об'ємів кровозамінюючих рідин. Найпростіший з них - ізотонічний розчин натрію хлориду, введення якого має сприятливу гемодинамічну дію. Проте цей розчин не може підтримувати постійний іонний склад плазми, і в ряді випадків необхідне введення складніших розчинів, до складу яких входять ряд солей, які є в плазмі крові. Розчини, які за складом розчинених речовин здатні підтримувати життєдіяльність клітин та органів і не викликають суттєвих зсувів фізіологічної рівноваги в організмі, називаються плазмозаміняючими розчинами (раніше називалися фізіологічними, або кровозаміняючими рідинами). На цій підставі неправильно називати фізіологічним ізотонічний розчин натрію хлориду, введення великих доз якого приводить до зміни співвідношення між мінеральними солями плазми, викликає хворобливий стан у вигляді «сольової пропасниці», а інколи – «сольову глюкозурію».

Зараз прийнята класифікація, яка ділить плазмозаміняючі розчини на такі групи:

- регулятори водно-сольової і кислотно-лужної рівноваги ( розчин Рінгера, Рінгера-Локка, лактасоль, ацесоль, дисоль, трисоль, хлосоль, квартасоль та ін.) , сольові розчини, осмодіуретики. Здійснюють корекцію складу крові при зневодненні.

- гемодинамічні (протишокові) кровозамінники ( поліглюкін, реополіглюкін, желатиноль, декстран). Призначені для лікування шоку різного походження і відновлення порушень гемодинаміки, в тому числі мікроциркуляції, при використанні апаратів штучного кровообігу для розведення крові під час операції і т.д.

- дезинтоксикаційні кровозамінники (гемодез, полідез). Сприяють виведенню токсинів при інтоксикаціях різної етіології.

- препарати для парентерального живлення (гідролізин, амінопептид, поліамін). Служать для забезпечення енергетичних ресурсів організму, доставки живильних речовин до органів і тканин.

- кровозамінники з функцією перенесення кисню. Призначені для відновлення дихальної функції крові.

- кровозамінники комплексної дії. Мають широкий діапазон дії, можуть комбінувати декілька груп плазмозаміняючих розчинів.

До ін’єкційних лікарських форм належать стерильні водні і неводні розчини, суспензії, емульсії та сухі тверді речовини (порошки, таблетки), які розчиняють у стерильному розчиннику безпосередньо перед введенням.

Ці специфічні лікарські форми відомі під загальною назвою - ін’єкції. Вони становлять 30-40% від загальної рецептури аптек. Ін’єкційний спосіб введення ліків має позитивні способи і недоліки.

До переваг можна віднести:

- повнота всмоктування і швидкість дії лікарських речовин, що вводяться, іноді через декілька секунд;

- лікарські препарати вводяться, минувши такі захисні бар’єри організму як шлунково-кишковий тракт і печінка, де під впливом ферментів можуть змінюватися, інколи й руйнуються лікарські речовини;

- при цьому методі введення повністю виключаються незручності, пов’язані з неприємним запахом і смаком ліків;

- є можливість точно дозувати ліки;

- у деяких випадках можлива локалізація дії лікарських речовин;

- є можливість вводити ліки хворому, який перебуває в непритомному стані;

- є можливість заміни крові рідинами після значних її втрат – основна функція ін фузій;

- є можливість заготовки стерильних ліків про запас.

У той же час ін’єкційний спосіб введення має ряд недоліків:

- виникає серйозна небезпека внесення інфекції в організм;

- при введенні розчинів у кров виникає небезпека емболії внаслідок попадання твердих частин або бульбашок повітря з діаметром, переважаючим діаметр дрібних судин (при емболії судин, живлячих мозок, можлива смерть) – це практично виключено при інфузійному введенні;

- наноситься травма хворому як фізично, так і морально;

- застосування методу введення пов’язана з необхідністю залучення медичного персоналу;

- введення ліків може викликати зрушення тиску, рН середовища і т.д., особливо при введенні великої кількості розчину внутрішньовенно або внутрішньоартеріально.