6. Особливості виготовлення пілюль з деякими лікарськими речовинами.

Пілюлі з нерозчинними або важкорозчинними речовинами. При прописуванні в складі пілюль твердих нерозчинних або важкорозчинних ЛР зазвичай додають консистентні (рослинні порошки) і склеюючи (рослинні екстракти) допоміжні речовини. Нерозчинні або важкорозчинні речовини старанно розтирають до найдрібнішого порошку.

Пілюлі з легкорозчинними лікарськими речовинами. Якщо до складу пілюль входять добре розчинні ЛР в малій кількості, їх розчиняють у мінімальній кількості води, гліцерину, гліцеринової води, етилового спирту. Якщо розчинні ЛР виписані в значній кількості, їх вводять як нерозчинні.

Пілюлі з рослинними лікувальними екстрактами. Рослинні лікувальні екстракти поряд з терапевтичною дією виконують роль речовини, що склеює пілюльну масу. Якщо прописаний густий лікувальний екстракт, для одержання пілюльної маси необхідної консистенції досить введення рослинного порошку. Якщо прописаний рідкий лікувальний екстракт (напр., екстракт водяного перцю), його упарюють у випарювальній чашці (або наносять на внутрішню поверхню гарячої ступки) і готують пілюлі, додаючи рослинний порошок. Якщо прописаний сухий екстракт, додають етиловий спирт і рослинний порошок як допоміжні речовини. Спирт використовують 40 або 70% концентрації (зручніше працювати з 40% етиловим спиртом, так як він повільніше висихає).

Пілюлі з гідрофобними рідинами. В пілюлях можуть бути прописані маслянисті рідини: скипидар, дьоготь, ефірні олії, бальзами, евтектичні суміші (ментол, камфора, фенілсаліцилат). Усі ці рідини гідрофобні і перед введенням у пілюльну масу їх необхідно за емульгувати. Як емульгатори використовують сухий екстракт солодкового кореня, борошно, камеді. Найчастіше застосовують сухий екстракт солодки. Його беруть у кількості, рівній кількості маслянистої рідини. Крім того, для одержання пілюльної маси додають гліцерин (у половинній кількості від ваги маслянистої рідини) і воду (1/4 частину від ваги маслянистої рідини). Як консистентні речовини використовують рослинні порошки. Якщо, крім гідрофобних рідин, прописані сухі ЛР, їх додають до готової емульсії.

Пілюлі з алкалоїдами. Якщо до складу пілюль входять солі алкалоїдів, необхідно враховувати, що вони легко адсорбуються рослинними порошками, що може привести до зниження терапевтичного ефекту. Тому при приготуванні пілюль, що містять солі алкалоїдів, не використовують рослинних порошків та екстрактів. Як консистентні речовини зазвичай використовують крохмально-цукрову суміш (крохмаль, глюкоза і молочний цукор у співвідношенні 1:3:3), для склеювання твердих часток додають 5% розчин декстрину в гліцериновій воді. Пілюльна маса виходить м’якша, ніж звичайно. Обсипають пілюлі з алкалоїдами крохмалем або білою глиною.

Пілюлі з окислювачами. В пілюлях можуть бути прописані сильні окиснювачі – калію перманганат, срібла нітрат. Оскільки вони легко розкладаються при контакті з органічними речовинами, при приготуванні не можна використовувати рослинні порошки та екстракти, крохмаль, цукор, борошно та їх суміші. Готують такі пілюлі, застосовуючи тільки неорганічні консистентні речовини: бентоніт, білу глину, алюмінію гідроокис, суміш бентоніту з білою глиною (1:2). Як зв’язуючу речовину при одержанні пілюль зі срібла нітратом використовують гліцеринову або очищену воду, для пілюль з калію перманганатом – ланолін безводний. Особливу увагу при приготуванні пілюль з окислювачами слід звернути на чистоту інструментів та обладнання, оскільки сліди органічних речовин будуть каталізувати процеси руйнування окиснювачів. Ступка, товкачик, пілюльна машинка, дощечка повинні бути абсолютно чистими. Очищена вода повинна бути свіжо перегнаною, гліцеринова - свіжоприготовленою. Щоб уникнути розкладу, не можна використовувати металеві шпателі та різаки, необхідно працювати пластмасовими або фарфоровими. При їх відсутності металеві різаки обгортають тонким парафінованим папером, намічають ними місця розрізів пілюльного стержня, а потім ділять його на дози целулоїдною пластинкою. Обсипають пілюлі з окислювачами білою глиною.