Методичні вказівки № ____

для самостійного вивчення з теми:

«Пілюлі як лікарська форма. Переваги та недоліки лікарської форми. Вимоги дф х до пілюль. Особливості приготування пілюль, в залежності від прописаних інгредієнтів. Оцінка якості пілюль.»

Зміст

План:

1. Вступ.

2. Характеристика пілюль, як лікарської форми, вимоги до них.

3. Переваги та недоліки лікарської форми. Способи прописування пілюль.

4. Характеристика речовин, що входять до складу пілюль.

5. Технологія виготовлення лікарської форми.

6. Особливості виготовлення пілюль з деякими лікарськими речовинами.

7. Оцінка якості, зберігання та оформлення до відпуску пілюль.

1. Вступ. Пілюлі (лат. Рilulae; pila - м’яч, куля) - екстемпоральні ліки у вигляді кульок вагою 0,1- 0,5 г, виготовлених з однорідної пластичної маси. До появи таблеток (кінець ХІХ ст.) це були основні дозовані ліки для внутрішнього застосування. Широкий промисловий випуск таблеток, драже, капсул витіснив цю лікарську форму. Зараз пілюлі можуть бути прописані у разі необхідності призначення індивідуального дозування або комбінації нестабільних лікарських речовин, коли промисловий випуск ліків відсутній. Пілюлі являють собою висококонцентровані суспензії або емульсії, в яких частки дисперсної фази більш - менш рівномірно розподілені в рідкому дисперсійному середовищі.

2. Характеристика пілюль, як лікарської форми, вимоги до них.

Пілюлі - тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування у вигляді кульок вагою від 0,1 до 0,5 г, приготовлених із однорідної пластичної маси. Пілюлі масою понад 0,5 г називають болюсами (boli) і застосовують у ветеринарії для лікування великих тварин. Пілюлі масою <0,1 г називають гранулами (granulae) і використовують у гомеопатії, а також у ветеринарії для лікування дрібних тварин і птахів. Якщо в рецепті не зазначена вага пілюльної маси, то пілюлі готують вагою близько 0,2 кожну.

Вимоги до пілюль:

- вони повинні мати правильну кулясту форму, що не змінюється при зберіганні;

- маса однієї пілюлі повинна знаходитися в межах від 0,1 до 0,5 г. Коливання в масі окремих пілюль не повинні перевищувати ±5%;

- пілюлі повинні бути однорідними в розрізі без блискіток і вкраплень;

- поверхня має бути гладенькою і сухою;

- лікарські речовини повинні бути точно дозовані;

- пілюлі повинні розпадатися протягом не більше 1 години. Виняток становлять пілюлі, що покриті кишковорозчинними оболонками. Такі пілюлі не повинні розпадатися протягом 2 годин у кислому розчині пепсину (імітація умов шлунка), а після промивання водою повинні розпадатися в лужному середовищі панкреатину (імітація умов кишечника) протягом не більше 1 години.

3. Переваги та недоліки лікарської форми. Способи прописування пілюль.

Переваги пілюль перед іншими лікарськими формами:

- в пілюль можна корегувати неприємний смак і запах.

- є зручні у вживанні.

- вони є портативні.

- вони можуть мати пролонговану дію.

Недоліки пілюль:

- складний і трудомісткий процес виготовлення.

- мало використовуються в дитячій практиці.

- не можна використовувати людям в стані без свідомості.

Способи прописування пілюль. В рецептах пілюлі можуть бути виписані двома способами: розподільним та розділовим. При прописуванні пілюль зазвичай вказують тільки кількості лікарських речовин з розрахунку на всю кількість прописаних пілюль. Кількості допоміжних речовин при цьому зовсім не позначають або вказують у загальному формулюванні : quantum satis - скільки необхідно.

Зразок прописування пілюль розділовим способом:

1. Recipe: Atropini sulfatis 0,015 Papaverini hydrochloridi 0,6 Misce, fiant pilulae numero 30 Da. Signa. По 1 пілюлі 3 рази на день. 2. Recipe: Atropini sulfatis 0,015 Papaverini hydrochloridi 0,6 Massae pilularum quantum satis, ut fiant pilulae numero 30 Da. Signa. По 1 пілюлі 3 рази на день. Зразок прописування пілюль розподільним способом:

1. Recipe: Atropini sulfatis 0,0005 Papaverini hydrochloridi 0,02 Constituentis quantum satis, ut fiat pilula Da tales doses numero 30 Signa. По 1 пілюлі 3 рази на день. 2. Recipe: Atropini sulfatis 0,0005 Papaverini hydrochloridi 0,02 Massae pilularum quantum satis, ut fiat pilula Da tales doses numero 30 Signa. По 1 пілюлі 3 рази на день.

Рецепти із зазначенням кількостей основних речовин на одну пілюлю зустрічаються рідко . З наведених рецептів видно , що вибір допоміжних засобів надається фармацевту , крім тих випадків , коли вони обговорені лікарем. Кількість допоміжних речовин має бути така, щоб пілюлі виходили масою не більше 0,5 г. Якщо кількість основних речовин значна і отримати пілюлі, в межах 0,5 г неможливо, лікар призначає подвійну кількість пілюль з цієї маси і пропонує приймати по 2 пілюлі одночасно. Вибір допоміжних речовин для отримання хорошої пілюльний маси залежить від властивостей основних (лікарських) речовин та їх кількостей.

4. Характеристика речовин, що входять до складу пілюль. Пілюлі складаються з лікарських та допоміжних речовин. Допоміжні речовини додаються для створення пластичної пілюльної маси, надаючи їй необхідних ваги і об’єму. Важлива вимога, що висувається до допоміжних речовин, - це їх фармакологічна індиферентність. Вони також не повинні вступати в хімічні реакції з лікарськими речовинами і одна з одною. Допоміжні речовини, що використовуються для виготовлення пілюль, поділяють на:

- консистентні (порошки кореня солодки, алтеї, цукор буряковий та молочний, крохмаль або крохмально-цукрові суміші, біла глина, алюмінію гідроксид та ін.), які ущільнюють пілюльну масу, надають їй необхідної ваги та об’єму, пластичності;

- склеюючи (густі й сухі екстракти солодки, валеріани та ін., камедь аравійська, трагакант, декстрин, борошно пшеничне, порошок плодів шипшини, альгінова кислота та ін.), які надають пілюльній масі необхідної в’язкості та еластичності, зв’язують тверді частки, емульгують гідрофобні рідини тощо;

- запобігаючи висиханню маси (гліцерин, сироп цукровий, вода гліцеринова та цукрова, спирт етиловий), які підтримують її необхідну вологість.