МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СЛОВЯНСЬКИЙ ХІМІКО-МЕХАНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ
ЛЕКЦІЯ №14
з теми: «Ізотонічні та фізіологічні розчини. Вимоги ізотонії, ізогідрії, ізоіонії. Розчини для ін’єкцій з термолабільними речовинами.»
Дисципліна «Технологія ліків.»
Спеціальність 5.12020101 «Фармація»
Склала викладач Плужник Н.І.
Розглянуто та схвалено на засіданні
циклової комісії фармацевтичних дисциплін
Протокол №_____від_______ 2013р.
Голова комісії________ Н.І.Плужник
2013
План
1. Вступ. 2. Вимоги ізотонії, ізогідрії, ізоіонії.
3. Розрахунок ізотонічності розчинів.
4. Розчини для ін’єкцій з термолабільними речовинами.
1.Вступ.
Ізотонічні розчини (грец. tónos - напруга) - розчини з однаковим осмотичним тиском. У медичних маніпуляціях використовують 0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % водний розчин глюкози в терапії різних захворювань з метою зняти інтоксикацію або інші прояви хвороби. Ізотонічні розчини на противагу гіпертонічним, що не використовуються внутрішньосудинно, не призводять до гемолізу еритроцитів. Ізотонічні розчини - це розчини, які мають осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску рідин організму (крові, плазми, лімфи, слізної рідини та ін,). Назва ізотонічний походить від грецьких слів isos - рівний, tonus -тиск. Осмотичний тиск плазми крові і слізної рідини організму в нормі знаходиться на рівні 7,4 атмосфери (72,82 х 104 Па). При введенні в організм усякий розчин індиферентної речовини, що відхиляється від природного осмотичного тиску сироватки, викликає, різко виражене почуття болю, яке буде тим сильнішим, чим більше відрізняється осмотичний тиск розчину, що вводиться, і рідини організму.
Плазма, лімфа, слізна і спинномозкова рідини мають постійний осмотичний тиск, але при введенні в організм ін’єкційного розчину осмотичний тиск рідин змінюється. Концентрація й осмотичний тиск різних рідин в організмі підтримується на постійному рівні дією так званих осморегуляторів.
При введенні розчину з високим осмотичним тиском (гіпертонічний розчин) в результаті різниці осмотичних тисків всередині клітини чи еритроцитів і оточуючої плазми починається рух води з еритроцита до вирівнювання осмотичних тисків. Еритроцити при цьому, позбавляючись частини води, втрачають свою форму (зморщуються) - відбувається плазмоліз.
Гіпертонічні розчини в медичній практиці використовуються для зняття набряків. Гіпертонічні розчини натрію хлориду в концентраціях 3, 5, 10 % застосовують зовнішньо для відтоку гною при лікуванні гнійних ран. Гіпертонічні розчини також мають протимікробну дію.
Якщо в організм вводиться розчин з низьким осмотичним тиском (гіпотонічний розчин), рідина при цьому буде проникати усередину клітини чи еритроцита. Еритроцити починають розбухати, і при великій різниці в осмотичних тисках всередині і поза клітиною оболонка не витримує тиску і розривається - відбувається гемоліз. Клітина чи еритроцит при цьому гинуть і перетворюються в стороннє тіло, яке може викликати закупорку життєво важливих капілярів чи судин, внаслідок чого настає параліч окремих органів або смерть. Тому такі розчини вводяться у невеликих кількостях. Доцільно замість гіпотонічних розчинів прописувати ізотонічні.
2. Вимоги ізотонії, ізогідрії, ізоіонії.
До ін’єкційних форм ДФУ, висуває наступні вимоги:
- відсутність механічних домішок,
- стерильність,
- стабільність,
- апірогенність,
Окрім цього, вони повинні відповідати додатковим вимогам:
- ізотонічність - відповідність осмотичного тиску розчину, що вводиться, осмотичному тиску рідин організму;
- ізоіонічність - тобто мати певну концентрацію, склад і співвідношення іонів;
- ізогідричність - рН розчину повинно відповідати рН плазми крові чи іншим рідинам організму. Певне значення рН досягається введенням: карбонатної, фосфатної буферних систем, білкових систем амфолітів (амфоліти - речовини, що мають у водному розчині одночасно властивості кислот і основ).
- певна в’язкість - досягається найчастіше введенням ВМС.
Для реалізації зазначених вимог необхідне дотримання особливих умов виготовлення ін’єкційних лікарських форм. Вони передбачають: вимоги до приміщення, виробничого устаткування, персоналу, лікарських і допоміжних речовин, розчинників, закупорювальних матеріалів, організації і проведення технологічних процесів (розчинення, стабілізація, фільтрування, стерилізація, упаковка, маркірування). Найважливішою складовою технологічного процесу всіх ін’єкційних лікарських форм є організація роботи в асептичних умовах і стерилізація.