МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ХІМІКО-МЕХАНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ЛЕКЦІЯ №7

з теми «М’які лікарські форми для місцевого застосування. Загальна характеристика, класифікація, застосування у медичній практиці.»

Дисципліна «Технологія ліків»

Спеціальність 5.12020101 Фармація

Склав викладач: Плужник Н.І.

2013

План

1. Загальна характеристика м’яких лікарських форм.

2. Мазі як лікарська форма, вимоги ДФУ до них.

3. Класифікація мазей та їх медичне застосування.

4. Мазева основа як активний носій лікарських речовин. Вимоги ДФУ до мазевих основ.

5. Класифікація мазевих основ.

6. Контроль якості мазей, умови та термін зберігання мазей.

Зміст

1. Загальна характеристика м’яких лікарських форм.

До м'яких лікарських форм належать мазі, лініменти, пасти, гелі, креми, супозиторії (свічки) , кульки, пластирі.

Мазі (Unguenta) - лікарська форма м'якої консистенції для зовнішнього застосування. За допомогою мазі лікарську речовину наносять на шкіру чи слизові оболонки. До складу мазі крім лікарської речовини входить мазева основа (constituens). Мазевою основою можуть бути вазелін, ланолін, свинячий жир, нафталан, озокерит, парафін, гліцерин, віск, смоли, фітостерини, бентонітові глини. Мазеві основи повинні бути хімічно чистими, біологічно індиферентними (неактивними), мати відповідну консистенцію, бути сумісними з лікарськими речовинами, несприятливими для розмноження мікроорганізмів, і легко видалятися з місця їх нанесення.

Вазелін (Vaselinum) - суміш твердих і рідких вуглеводів, які добуваються з нафти. Під дією повітря не псується. Вазелін не проникає в глиб шкіри, а тому лікарська речовина з цією мазевою основою діє тільки на її поверхні. Ця властивість вазеліну використовується для зменшення подразливої дії лікарських речовин на шкіру при лікуванні виразок, ран, поверхневих пошкоджень шкіри. Вазелін буває білий і жовтий. Відмінність між ними лише в ступені очищення від забарвлюючих речовин. Якщо в рецепті не зазначається, який саме вазелін треба взяти, аптека готує мазь із жовтим.

Ланолін (Lanolinum) - жовто-бура жироподібна речовина із специфічним запахом, що виробляється потовими залозами овець. Добувають його при промиванні овечої вовни. Чистий ланолін, позбавлений води, має назву безводного (Lanolinum anhydricum). Суміш 70 ч. безводного ланоліну з 30 ч. води називається водним ланоліном (Lanolinum hydricum). Ланолін, особливо безводний, має здатність вбирати багато води. У ньому не розмножуються мікроорганізми, тому його використовують при виготовленні мазі для лікування хвороб шкіри з вираженими ексудативними явищами. Ланолін, а разом з ним і лікарська речовина, добре проникає в глиб шкіри, впливає на глибоко локалізований патологічний процес у ній, а також забезпечує резорбційну дію препаратів. При виписуванні рецептів треба вказувати, який саме ланолін, водний чи безводний, потрібно взяти для виготовлення мазі. Якщо цього не зазначити, то аптека приготує мазь на водному ланоліні. Часто мазі виготовляють на суміші ланоліну з вазеліном.

Свинячий жир (Adeps suilus, seu Axungia porcina depurata) хоч і є доброю основою для мазі, однак швидко гіркне і псується на повітрі.

Нафталан, або нафталанову мазь (Naphthalanum, seu unguentum Naphthalani), виготовляють, змішуючи 80 ч. очищеної нафталанової нафти з 20 ч. парафіну. Нафталан має своєрідний запах, містить сірку і магній, викликає розширення судин, сприяє розсмоктуванню запального інфільтрату, зменшує свербіння, має протимікробну дію. Він є доброю основою для виготовлення мазей.

Рецепти на мазь виписують розгорнутим і укороченим способами. В першому випадку в Designatio materiarum перелічується назва лікарських речовин і мазева основа, їх кількість, а в приписі зазначається: «Змішай, зроби мазь» (Misce, fiat unguentum).

Recipe: Furacilini 0,025

Vaselini ad 25,0

Misce, fiat unguentum

Da.Signa. Змащувати ушкоджені ділянки шкіри.

Скороченим способом виписуються офіцинальні мазі та ті, до складу яких входить лише одна лікарська речовина.

Recipe: Ung. Furacilini 0,1 % 25,0

Da.Signa. Змащувати ушкоджені ділянки шкіри.

Якщо в рецепті немає вказівки, яку саме мазеву основу взяти, аптека завжди приготує мазь на вазеліні, а очну мазь - на суміші 1частини безводного ланоліну з 9 частинами очищеного вазеліну. Очні мазі мають бути виготовлені асептично. Загальна кількість виписаної мазі залежить від потреби та використання, але звичайно не перевищує 10 -100 г.

У Фармакопеї подаються такі офіцинальні мазі: аміказолова (Unguentum Amicazoli), ксероформна (Unguentum Xeroformii), цинкова (Unguentum Zinci) та ртутні: біла (Unguentum Hydrargyri album) і жовта (Unguentum Hydrargyri flavum).

Лініменти (Linimenta) - м’які лікарські засоби для місцевого застосування, які містять до 5% твердих речовин. До лініментів належать мазі, гелі, креми та пасти, що характеризуються такою ознакою. Лінімент містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, які утворюють основу.

Лініменти, як правило, призначені для зовнішнього застосування.

Пасти (Pastae) - це густі мазі для місцевого застосування, що являють собою суспензії, які містять значну кількість (зазвичай понад 25%) твердої дисперсної фази, розподіленої в основі. Паста містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють основу. Як основа для паст можуть бути використані основи для гелів, мазей, кремів.

Пасти, як правило, призначені для нанесення на шкіру, для застосування у ротовій порожнині, в деяких випадках - для приготування розчинів для перорального застосування. За призначенням пасти розподіляються на пасти для зовнішнього застосування, пасти для застосування у ротовій порожнині (зубна, стоматологічна, для ясен), а також паста для приготування суспензії (розчину) для перорального застосування.

Прості пасти можна виписувати скороченим і розгорнутим способами, а складні - лише розгорнутим способом.

Recipe: Zinci oxydi

Amyli аа 10,0

Vaselini 20,0

Misce, fiat pasta

Da.Signa. Наносити на ушкоджені ділянки шкіри.

Recipe: Acidi arsenicosi anhydrici 1,0

Sovcaini 3,0

Phenoli 0,5

Glycerinі 5,0

Misce, fiat pasta

Da.Signa. Вкладати в дупло хворого зуба.

Гелі (Gela) - м’які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою одно -, дво - або багатофазові дисперсні системи з рідким дисперсним середовищем, реологічні властивості яких обумовлені присутністю гелеутворювачів у невеликих концентраціях. Гелеутворювачі можуть додатково виконувати роль стабілізаторів дисперсних систем: суспензій або емульсій. Такі гелі називаються відповідно суспензійними гелями або емульгелями. Гель містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють основу. Гелі призначені для нанесення на шкіру та її придатки, рани, виразки, певні слизові оболонки. Залежно від основи гелі можуть бути гідрофобними (олеогель) (гідрофобний розчинник — вазелін, вазелінове масло, парафін та ліофільний гелеутворювач та ін.), гідрофільними (гідрогель) (вода, гідрофільний або неводний розчинник та гідрофільний гелеутворювач). За призначенням гелі розподіляються на гелі для зовнішнього застосування, для перорального застосування (желе), що найчастіше застосовується у педіатричній практиці, а також назальні, очні, вушні, ректальні, вагінальні, цервікальні, уретральні, гель стоматологічний (гель для нанесення на ясна тощо).

Креми (Cremores) - м’які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою одно -, дво - або багатофазові дисперсні системи, дисперсне середовище яких при певній температурі зберігання має, як правило, ньютонівський тип перебігу і низьке значення реологічних параметрів. Крем містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють основу. Креми призначені для нанесення на шкіру та її придатки, рани, виразки, певні слизові оболонки. Залежно від основи креми бувають гідрофобними та гідрофільними. За призначенням креми розподіляються на креми для зовнішнього застосування, назальні, вушні, очні, ректальні, вагінальні.

Супозиторії (Suppositoria) - лікарська форма, що має тверду консистенцію при кімнатній температурі і м'яку при температурі тіла. Супозиторії призначені для введення лікарських речовин у пряму кишку (per rectum) - ректальні свічки (suppositoria rectalia), у піхву (per vaginam) - піхвові свічки (suppositoria vaginalia), у рану - палички (bacilli). Ректальні супозиторії мають форму циліндра, конуса, сигари, їх маса може коливатися від 1,4 до 4 г; для дітей масу свічки треба зазначати в рецепті. Піхвові супозиторії за формою бувають сферичні (globuli), яйцевидні (ovula) або мають вигляд плоского тіла з закругленими кінцями (pessaria). Маса їх 2,0 – 4,0 г. Для виготовлення супозиторіїв за основу беруть масло какао (Oleum seu Butyrum Cacao), сплави парафіну і гідрогенізованих жирів (бутирол - Butyrolum), поліетиленоксиди, желатино - гліцеринове желе. Лікарські речовини змішують з основою, яку розтоплюють перед цим, після чого розливають у форми. Виготовляють супозиторії також заводським способом, пресуючи в спеціальних пристроях, потім загортають в парафіновий папір, станіоль, целофан. Хворому треба чітко роз'яснити, як вводити супозиторії. Фармакологічні речовини, які з допомогою ректальних супозиторіїв вводять у пряму кишку, всмоктуються швидше, ніж при введенні у шлунок. Крім цього, лікарські речовини, введені таким шляхом, потрапляють у нижню порожнисту вену, минаючи печінку. Ось чому при захворюваннях стравоходу, шлунка, кишок, печінки, а також хворим, які знаходяться у непритомному стані, доцільно вводити лікарські засоби у вигляді ректальних супозиторіїв.

Recipe: Barbitali natrii 0,3

Butyroli 3,0

Misce, fiant suppositoria rectales

Da tales doses numero10 Signa. Вводити по 1 свічці на ніч у пряму кишку.

Пластири (Emplastra) - це лікарська форма для зовнішнього застосування, тверда при кімнатній температурі, а при температурі тіла людини стає клейкою і міцно прилипає до шкіри. Пластири крім лікарської речовини містять смоли, каучук, жири, віск, солі жирних кислот, вазелін, парафін, які після розплавлення добре змішуються з лікарськими речовинами.

При виписуванні пластиру вказуються його назва, маса, розмір.