Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1497554027403480.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
312.49 Кб
Скачать

9.З’ясуйте, в чому проявилося відновлення тоталітарної системи в Україні у 1945-1953 рр.

Складним і суперечливим процесом повернення до мирного життя і подолання повоєнної розрухи керувала головна політична сила тих часів – комуністична партія (до 1952 р. – ВКП(б), а з жовтня 1952 р. – КПРС). Уже в 1944 р. у республіці відновили діяльність усі обласні та районні партійні комітети. КП(б)У продовжувала здійснювати адміністративно-командними методами керівництво господарським і культурним життям республіки. Першим секретарем ЦК КП(б)У залишався М. Хрущов (червень 1938 - березень 1947 р. і з грудня 1947 по грудень 1948 рр.). Він же до грудня 1947 р. обіймав посаду голови уряду республіки. М. Хрущов за час перебування на чолі республіки проявив себе послідовним прибічником тоталітарної системи. Та у нього все ж вистачило мужності у важку зиму 1946 - 1947 рр., коли в багатьох областях України лютував голод, поставити перед центром питання про продовольчу допомогу республіці. Це викликало гнів у Сталіна, він обізвав Хрущова "сумнівним типом" і прислав в Україну Л. Кагановича. Останній із березня по грудень 1947 р. обіймав посаду першого секретаря ЦК КП(б)У.

Каганович, правовірний "сталінець", основну увагу звернув не на подолання голоду, а на викорінення "українського буржуазного націоналізму", передусім серед наукової та творчої інтелігенції. У грудні 1947 р. Кагановича відкликали в Москву. На посаду першого секретаря ЦК КП(б)У повернули М. Хрущова. У грудні 1949 р. Хрущова перевели до Москви, а партійну організацію республіки очолив Л. Мельников. У повоєнні роки більшість радянських людей, які пережили страхіття війни, ще зберігали віру у світле майбутнє, мріяли про щасливе і заможне життя після війни. Радянська влада вважалась більшістю громадян республіки найсправедливішою формою політичної організації суспільства. Так, на виборах до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 р. за блок комуністів і безпартійних віддали свої голоси 99,84% усіх виборців. На виборах до Верховної Ради УРСР 9 лютого 1947 р. аналогічний результат - 99,47%. Тисячі робітників, колгоспників, інтелігентів були обрані до рад різних рівнів. Головою Президії Верховної Ради УРСР знову був обраний М. Гречуха (перебував на цій посаді з липня 1939 до січня 1954 р., а потім його змінив Д. Коротченко). Для зовнішнього спостерігача була створена видимість дійсного народовладдя. Та насправді реальну владу міцно тримала в своїх руках партійно-радянська номенклатура.

У повоєнні роки у республіці була поновлена діяльність профспілок - найбільш масової організації трудящих. Але в умовах комуністичного режиму профспілки залишалися придатком до партійно-державних структур і не виконували головної своєї функції - захисту трудящих перед роботодавцем. Повоєнні роки - час безмежного поширення культу особи Сталіна. У кожному місті, райцентрі, селищі бовванів пам’ятник вождю "всіх часів і народів". Його іменем називалися центральні вулиці, сквери, площі. Його портрети прикрашали всі установи, школи,вузи, клуби і палаци культури

Відразу після війни стихійно проявився збуджений настрій демобілізованих воїнів, які почали виступати проти бюрократизму і голого адміністрування. Велике занепокоєння у служителів тоталітарної системи викликало і те, що кілька десятків мільйонів радянських громадян жили під час війни в умовах німецько-фашистської окупації, мільйони були вивезені на каторжні роботи до Німеччини або перебували у полоні. Усі ці люди зазнали чужих для системи ідеологічних впливів. Мільйони солдатів та офіцерів Радянської Армії визволяли від німецько-фашистських окупантів країни Східної та Південно-Східної Європи і бачили там значно вищий рівень життя, ніж то описувала радянська пропаганда. Це теж впливало на свідомість радянських людей. Тому сталінський режим вирішив за будь-яку ціну відновити тотальний контроль, створити залізний бар’ер між ними і рештою світу. Для цього були використані всі засоби тиску, передусім гучні ідеологічні кампанії та репресії. Першими постраждали військовополонені та особи, які перебували на примусових роботах у Німеччині, і були після війни репатрійовані з німецьких таборів до СРСР. За різними оцінками в ГУЛАГУ чисельність в’язнів коливалася від 4,5 до 12 млн. чол. При цьому, українці становили до третини ув'язнених. Абсолютну більшість цих нещасних складали не вороги режиму, а звичайні громадяни, які потрапили у табори за порушення численних репресивних законів, інколи за те, що взяли на колгоспному полі жменю колосків. В Україні сталінські репресії відзначалися особливою жорстокістю. Сталін намагався вирвати з корінням саму можливість національно-визвольного руху в Україні. Саме цим пояснюється жорстокість, з якою репресувалися всі, хто виявив ознаки національної самосвідомості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]