84.Охарактеризуйте основні напрями етнополітики в Україні в умовах незалежності.

Державна етнополітика України - органічна складова внутрішньої і зовнішньої політики держави, являє собою сукупність послідовних рішень і дій органів державної влади і органів місцевого самоврядування, спрямованих на задоволення соціальних, політичних та культурних потреб етнічних спільнот та окремих громадян, що належать до них.

Об’єкти державної етнополітики - етнічні спільноти, на яких спрямована етнополітика держави, а також окремі громадяни, які до них належать. Водночас етнічні спільноти є суб’єктами у стосунках з державою, коли виступають ініціативною стороною в питанні забезпечення своїх прав і потреб.

На території України станом на 2013 р.проживає 45 млн. чол. які відповідно до Конституції України являють собою Український народ. Він складається з представників понад 130 національностей, у т.ч. з ряду етнічних спільнот. Частина етнічних спільнот є автохтонними, тобто їхній етногенез відбувався повністю в межах території сучасної України.

В Україні, за даними перепису 1989 р., українці становили 72,6 відсотка населення, росіяни — 22, євреї, білоруси, румуни, молдавани, болгари, поляки, угорці, татари та інші — 5,4 відсотка.

Україна — поліетнічна країна. Неукраїнське населення чітко поділяється на кілька когортних груп. Першу складають росіяни (понад 11,3 млн чол.), другу — етноси, чисельність яких перевищує стотисячний рубіж. В Україні таких етносів налічується вісім. Це євреї, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, поляки, угорці, румуни. Частка їх становить приблизно 4 відсотки від усього населення держави. Третю когорту утворюють національні громади, чисельність яких перевищує п'ятдесятитисячний рубіж, проте не досягає стотисячного. Таких етносів в Україні чотири: греки, казанські татари, вірмени та німці. Загальна частка їх у народонаселенні становить 0,6 відсотка.

До четвертої когортної групи належать етнічні громади, чисельність яких перевищує 10 тис., але не досягає 50 тис. чол. Це цигани, гагаузи та грузини. Нарешті, п'ята когорта — це етногрупи, чисельність яких не перевищує десятитисячний бар'єр, однак налічує більш як тисячу чоловік у кожній етнічній групі.

Ці дані змінюються у зв'язку з посиленням міграційних процесів, проте мало впливають на вже усталену етнічну карту України. Важливими складовими багатонаціональної реальності є характер розселення, переважний тип поселення, домінантна релігійна орієнтація етнічних громад.

Так, для кримських татар, болгар, угорців, румунів, греків характерний компактний характер розселення. Усі вони, крім греків, проживають переважно в сільській місцевості. Релігійна орієнтація кримських татар — ісламська. Інші названі народи є представниками православної, католицької та протестантської конфесій. На формування Е. України впливають передусім історичні здобутки, яких вона досягла за період свого незалежного існування: світ визнав Україну як самостійну, демократичну державу. Вона стала повноправним членом міжнародної спільноти, все більше долає свій відрив від Європи, долучається до загальноєвропейського процесу; перед світом постала держава з багатою історією, духовною культурою, працьовитим, миролюбним багатоетнічним народом, який прагне жити в добрі і злагоді з усіма державами, розвиваючи з ними усі зв'язки, не керуючись ідеологічними постулатами.

Потреба у формуванні українською державою власної етнополітики обумовлена такими об'єктивними чинниками: незалежним існуванням України як суверенної, демократичної, соціальної, правової, унітарної держави; поліетнічним складом населення; активізацією етнополітичного процесу, широкою включеністю у нього структурних етнокомпонентів українського суспільства — української нації, національних меншин; наявністю інтенсивних, зокрема зовнішніх міграційних потоків, що впливають на соціально-політичну, економічну та етнодемографічну ситуації в державі.

Вирішення етнополітичних проблем України потребує значних зовнішньополітичних зусиль держави. Не випадково найсерйозніші ускладнення в цій сфері Україна має саме в прикордонних регіонах. Укладання дво- і багатосторонніх угод про визнання кордонів і територіальної цілісності, про взаємний захист національних меншин, розвиток співпраці, економічних і гуманітарних обмінів з сусідніми державами значно полегшить задоволення інтересів національного розвитку різних етнічних груп, що живуть в Україні.