71.0Кресліть політичні портрети відомих діячів України 90-х років XX - поч. XXI ст.

В!ячеслав Максимович Чорновіл — відомий український політик, державний діяч, публіцист і журналіст — народився 24 грудня 1937 року у с. Єрки Черкаської області у родині сільських учителів. Уже в університеті мав неприємності за свої погляди. У студентські роки вже багато писав до газет. З липня 1960 до травня 1963 років В!ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді. Почав виступати як літературний критик, досліджуючи творчість Т. Шевченка, В. Самійленка, Б. Грінченка. Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом, Г. Севрук та ін. В!ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60ті —70ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Від часу створення (8—10 вересня 1989 року) Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ. У березні 1990 року Вячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Восени 1991 року Вячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце 23,27%). У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді Вячеслава Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) у галузі журналістики й публіцистики — за збірку “Правосуддя чи рецидиви терору?”, “Лихо з розуму”, книгу “Хроніка таборових буднів”, публіцистичні виступи в пресі. 25 березня 1999 року Вячеслав Чорновіл загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. На місці загибелі встановлено справжній козацький хрест. Поховано видатного українського державного діяча на центральній алеї Байкового кладовища. 2000 року присвоєнно звання Героя України.

Кравчук Леонід Макарович (1934 р.н.)– політичний і державний діяч. Закінчив Київський університет (1958) і Академію суспільних наук при ЦК КПРС у Москві (1970). Кандидат економічних наук (1970). В 1960-1990 – на партійній роботі. З червня 1990 – другий секретар і член політбюро ЦК КПУ, з липня 1990 по грудень 1991 – Голова Верховної Ради України, з грудня 1991 по липень 1994 – Президент України. З вересня 1994 – народний депутат України. Голова Міжнародної спілки українських підприємців.

Мороз Олександр Олександрович (1944 р.н.) закінчив Українську сільськогосподарську академію та Вищу партійну школу при ЦК КПУ. У 1976-1983 та 1989-1990 працював у Київському обкомі КПУ, у 1983-1969 – секретар Київської облпрофради. З березня 1990 – народний депутат України, секретар Комісії з питань агропромислового комплексу, у 1994-1998 – Голом Верховної Ради України. З 1998 – депутат Верховної Ради України. Лідер СПУ

Кучма Леонід Данилович (1938 р.н.)– політичний і державний діяч, вчений-конструктор, професор (1992). Закінчив Дніпропетровський університет (1960). У 1960-1982 працював у конструкторському бюро «Південне» у Дніпропетровську, у 1982-1986 – перший заступник генерального конструктора, жовтень 1992 - вересень 1993 – Прем'єр-міністр України, грудень 1993 - липень 1994 – президент Українського союзу промисловців і підприємців, з липня 1994 – Президент України.

Ющенко Віктор Андрійович (1954 р.н.)– державний і політичний діяч. Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (1975). У 1977-1985 – керуючий відділенням Держбанку СРСР у селі Улянівка Сумської обл. У 1985-1987 – заст. начальника Управління Української республіканської контори Держбанку СРСР. З 1988 – начальник управління, з 1989 – заст. голови Правління республіканської філії Агропромбанку, з 1990 – заст. голови Правління, перший заступник Голови Правління банку АК «Україна» З 1993 – Голова Правління, з 1997 – Голова Національного банку України, Керуючий від України в МВФ і заступник керуючого від України в ЄБРР. З грудня 1999 по квітень 2001 – Прем'єр-міністр України. У 2005-2010 рр. – Президент України.