70.Охарактеризуйте демографічну ситуацію в Україні в 90-х роках XX - на початку XXI ст. Перепис населення.

Глибока економічна криза викликала серйозні соціальні негаразди. Досі звичні гарантії з боку держави: надання роботи, стабільної зарплати, пенсії, матеріальної підтримки – поступилися незвичним і не прийнятним для більшості колишніх радянських громадян завданням щоденної боротьби за виживання. Економічний спад, що відбувався впродовж 90-х років, суттєво обмежив наповнення державного бюджету; реальні доходи працюючих різко падали, виникали затримки з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій.

Гострі проблеми назріли у справі охорони здоров’я. На початок 90-х років Україна була забезпечена медикаментами лише на 30-40%, медичною апаратурою – на 30%. Зріс рівень серцево-судинних, онкологічних та інших захворювань. Невпинно зростала категорія населення, яка потребувала соціального захисту з боку держави. Падіння життєвого рівня людей безпосередньо вплинуло на зниження природного приросту населення України.

Смертність почала перевищувати народжуваність. В Україні щорічно помирало на 150 тис. чоловік більше, ніж народжувалось. Особливо ця тенденція стала проявлятися після Чорнобильської катастрофи. Дитяча смертність в Україні виявилась найвищою в Європі. За шість населення України скоротилося на 1,2 млн. чоловік. Помітне зменшення народжуваності підвищує показник старіння нації, свідчить про збільшення питомої ваги старших поколінь порівняно із середніми та молодшими. В цілому в Україні частка людей пенсійного віку становить 23% від усього населення а в сільській місцевості – навіть 29%.

На ситуацію в соціальній сфері впливають міграційні процеси, що помітно активізувалися. Україна стала відкритою в межах існуючого права для в'їзду, перебування і пересування через її територію іноземних громадян. На рідну землю почали повертатися колишні її жителі, які з різних причин опинилися за межами своєї батьківщини. Помітна частина міграційних потоків пішла в Україну з країн близького та далекого зарубіжжя. Україна вперше за всю свою історію зіткнулася з такою проблемою, як масовий в’їзд іноземних громадян.

Протягом 1995-1996 рр. дозвіл на тимчасовий притулок в Україні отримали 1 883 біженців, що прибули із зони російсько-чеченського конфлікту. Крім вихідців із близького зарубіжжя, в Україні перебувають біженці з багатьох країн Африки, Південно-Східної Азії та Близького Сходу. Частина з них на законних підставах перебуває в Україні і з різних причин не хоче або не може повернутися додому, але багато іноземців прибуває до України нелегально і «осідає» в різних містах. У зв'язку з цим гостро постало питання про законодавче врегулювання статусу іноземців, що з різних причин шукають в Україні притулку.

Економічна криза призвела до зміни динаміки руху населення. З України стали більше виїжджати, ніж прибувати до неї. З України виїжджають найбільш дієздатні й освічені люди.

Тільки у 1987-1992 рр. кількість тих, хто назавжди виїхав до Ізраїлю, Німеччини, США, інших країн, становила понад 300 тис. громадян. Серед них – вчені, науково-технічні працівники, діячі культури, кваліфіковані робітники, інші фахівці високого класу. Характерно, що серед мігрантів з України переважає молодь.

Основна частина населення України на відміну від європейських країн зайнята у виробничій сфері. Впродовж 1992-1997 рр. в Україні кількість населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, скоротилася з 20 млн. до 15,6 млн. чоловік, в тому числі в промисловості на 2,8 млн. Проте це скорочення відбулося не тому, що розширилася сфера послуг, а через спад виробництва. На соціальному становищі населення України відчутно позначилася емісійна політика держави. Щоб скоротити емісію незабезпечених товарною масою грошей, уряд України пішов шляхом збільшення податків з прибутку. В результаті в країні було встановлено найвищу в світі ставку прибуткового податку з громадян –90%. Це призвело до гіпертрофованого зростання «тіньової економіки», прибутки від якої не надходили до державної казни.