69.З’ясуйте міждержавні стосунки України і Росії у 90-ті роки XX - на початку XXI ст.

Відносини Росії з Україною у 90-х роках розвивались досить непросто. На них негативно позначився тягар багатьох проблем, що дісталися у спадщину від СРСР: питання правонаступництва, проблема ядерного роззброєння, територіальні претензії, економічна співпраця, інформаційний простір, російськомовний чинник. До 1997 р. двосторонні українсько-російські відносини регулювалися Договором про основи відносин між двома країнами від 19 листопада 1990 p., а відсутність повноцінного широкомасштабного політичного договору між двома країнами в цей період давалася взнаки при вирішенні багатьох проблем і питань.. Подальшій активізації співробітництва, нарощуванню темпів ділового партнерства заважала зайва політизація відносин, зокрема щодо проблем Чорноморського флоту та статусу Севастополя.

Після проведення багатьох раундів переговорів державних делегацій України і РФ, 31 травня 1997 р. під час державного візиту президента Б. Єльцина до Києва було підписано Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною і Росією. Принципове значення у відносинах між обома країнами мало набуття чинності трьох базових угод по Чорноморському флоту, які забезпечували правові засади тимчасового перебування ЧФ РФ на території України (підписані у травні 1997 p., набули чинності 16 липня 1999 р.). Важливою подією в українсько-російських стосунках став державний візит президента Л. Кучми до Росії (лютий — березень 1998 p.), під час якого, зокрема, відбулося підписання Програми довгострокового економічного співробітництва до 2007 р. Цей документ є основою для торговельно-економічних відносин між двома країнами. На завершальній стадії перебувають процес делімітації сухопутної частини міждержавного кордону та переговори щодо визначення правового статусу Азовського моря й Керченської протоки.

Високий рівень економічної взаємозалежності Росії і України, які ще донедавна були складовими єдиного економічного комплексу, як і значна залежність господарського комплексу України від імпорту окремих видів енергоносіїв та сировини з Росії, зумовлювали особливий характер українсько-російських економічних відносин. Проте, політика РФ щодо України у сфері зовнішньої торгівлі, починаючи з 1991 p., була надзвичайно жорсткою і далеко не завжди визначалась її економічними інтересами. Ключовим у цьому аспекті слід вважати питання про створення зони вільної торгівлі. Угоду про створення цієї зони укладено між Україною і РФ ще у 1994 p. Проте РФ в односторонньому порядку вилучила з режиму вільної торгівлі всі найбільш важливі для України товари (енергоносії, сировину, кольорові метали, ліс тощо, всього до 300 видів товарів) і тим самим звела дію цієї угоди нанівець.

Росія також багато в чому залежала від України, яка постачала їй стратегічну сировину — марганець, титан, уран, хром, деякі унікальні для її стратегічних сил комплектуючі військової техніки та озброєнь тощо. Слід зазначити, що на межі XX—XXI ст. російський капітал значно активізувався на українському ринку.

Чільне місце в економічному співробітництві двох країн відводилося партнерству в паливно-енергетичному комплексі та формуванні транспортно-комунікаційних мереж. Першим кроком у цьому напрямі стала угода 2002 р. про створення міжнародного консорціуму з управління й розвитку газотранспортної системи України.

Отже, двостороннє співробітництво між обома країнами набуло стратегічного значення, проте Україна і Росія мали різні погляди щодо цілей і тактики цього партнерства. А тому можна передбачити, що в подальшому стратегія відносин між нашими країнами будуватиметься на основі спільних глобальних інтересів. Це насамперед інтеграція до системи світового господарства і, зокрема, до Європейського Союзу. Обидві держави прагнуть поглибити відносини з міжнародними економічними організаціями та фінансовими інституціями, в першу чергу — Світовим банком, СОТ, МВФ та ін.