27.З’ясуйте суть реформ у сільському господарстві України в середині 60-х рр. XX ст.

В Україні с.г. було традиційно розвиненим. Республіка давала більш як половину загальносоюзного виробництва цукру, майже половину соняшнику, близько третини фруктів і овочів. Частка капіталовкладень у сільське господарство істотно підвищилася порівняно з попереднім періодом. У дев'ятій, десятій і одинадцятій п'ятирічках вона становила в Україні 27—28% від загального обсягу капіталовкладень. Це знаходило матеріалізоване відображення у зростаючому споживанні сільським господарством електроенергії, мінеральних добрив, використанні техніки. Споживання селом електроенергії зросло порівняно з другою половиною 60-х років у 1981—1985 рр. в 3,6 раза, поставки мінеральних добрив збільшилися в 2,6 раза. Істотно зросли поставки тракторів, вантажних автомобілів, комбайнів.

Однак ці ресурси використовувалися нераціонально. Темпи зростання виробництва продовольчої продукції були помітно меншими, ніж фондоозброєності села. Віддача кожного карбованця використаних у сільському господарстві України основних і оборотних фондів зменшилася в одинадцятій п'ятирічці порівняно з восьмою майже на 60 відсотків. Колгоспи і радгоспи не могли нагодувати міського споживача, незважаючи на те, що держава витрачала на них усе більше коштів. Зменшення фондовіддачі пояснювалося неефективністю самої системи колгоспного виробництва, яка була позбавлена реального господаря.

У складному становищі перебувало і сільське господарство, хоча на вищому партійно-державному рівні тією чи іншою мірою намагався вирішити проблеми його розвитку. Центральне керівництво рекомендувало такі форми господарювання, як бригадний, сімейний підряд, надання землі в оренду, організація кооперативів.

Однак ці рекомендації матеріально не підтримувалися державою, не існувало належного правового забезпечення для введення нових форм господарювання.

До того ж такі форми господарювання були не до вподоби керівникам аграрного сектора, бо вони передбачали зменшення ролі та скорочення управлінського апарату. Тому основними формами господарювання на селі залишалися колгоспи і радгоспи. Сільське господарство розвивалося на екстенсивній основі. Зростання кількості виробленої продукції в колгоспах і радгоспах відбувалося за рахунок розширення посівних площ. Внаслідок ерозії ґрунтів втрачалися тисячі гектарів родючих чорноземів. І все ж таки Україна виробляла понад 23% сільськогосподарської продукції СРСР.

28.Покажіть зовнішньоекономічні зв’язки України у другій половині 50-х - 60-х рр. XX ст.

Будучи складовою Радянського Союзу, Україна розвивала зовнішньоекономічні зв'язки, виходячи з потреб єдиного народногосподарського комплексу. Найбільш повне і великомасштабне співробітництво здійснювалось з республіками колишнього СРСР, а також з соціалістичними країнами - членами Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Крім того, Україна співробітничала з групою країн, що розвиваються, і які обрали не капіталістичний шлях розвитку. Хоча і досить обмежені, економічні відносини підтримувалися з кількома розвинутими капіталістичними країнами. Найтісніші економічні зв’язки Україна підтримувала з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною і Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважала продукція галузей важкої індустрії, електроенергія, природний газ, кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості, екскаватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільськогосподарські машини.

З країн Східної Європи Україна імпортувала машини і устаткування, верстати, комплектне промислове устаткування для хімічної, меблевої та харчової промисловості, рухомий залізничний склад, судна, автомобілі, побутові електроприлади, медикаменти тощо.

Україна брала участь в економічному співробітництві з економічно розвиненими країнами. Більше 20 країн (Австрія, Нідерланди, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобританія, Японія) одержували з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне устаткування, штучні алмази, алмазний інструмент, а також цукор, олію, льоноволокно тощо. Зокрема, у Великобританію з України надходили прокат чорних металів, чавун, феросплави, металообробні верстати, бензол, цукор, льоноволокно,хміль. В Україну Великобританія поставляла різні машини, промислове устаткування, хімічні продукти, вовняні тканини тощо. У ФРН Україна експортувала феросплави,чорні метали, автонавантажувачі, віконне скло, олію тощо. З ФРН імпортувалися різні машини і промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічна продукція..

Україна вивозила свої товари більш як у 50 країн світу, що розвиваються. У структурі експорту головне місце посідали машини і промислове устаткування. Машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовлялися з урахуванням їхньої роботи в умовах тропічного клімату.

Експортна продукція України за цінами світового ринку оцінювалась у 30 млрд крб. Проте зазначені прибутки осідали далеко за її межами. Така форма економічних відносин – звичайнісінький колоніальний грабунок України з боку центру. Про це свідчила структура експортних поставок. У зовнішньоекономічних відносинах Україна мала пасивне сальдо. Справа у тому, що продукція України належала до початкової та середньої стадій обробки, тому й оцінювалась дешево. Готова продукція оцінюється за вищими цінами.

Отже, участь України в народногосподарському комплексі СРСР, як і в світогосподарських зв’язках в цілому, свідчила про її колоніальне становище. Наслідком жорстокої експлуатації української економіки стало її виснаження, уповільнення темпів розвитку, що переросло в глибоку кризу.