Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1497554027403480.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
312.49 Кб
Скачать

26.Проаналізуйте хід і наслідки реформ у промисловості середини 60-х років XX ст. В Україні.

У вересні 1965 р. відбувся черговий пленум ЦК КПРС. На ньому були скасовані реформи М. Хрущова в галузі управління промисловістю. Пленум санкціонував ліквідацію рад народного господарства і відновив галузеву систему управління промисловістю через союзні і союзно-республіканські міністерства. В Україні була відновлена діяльність 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств. Переважна частка промислового потенціалу України знову була підпорядкована центральним відомствам. Вересневий пленум ЦК КПРС прийняв також постанову «Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва». В ній визначалися основні принципи реформи методів планування та економічного стимулювання. Реформа спрямовувалася на розширення сфери госпрозрахункових відносин на підприємствах і створення ефективної системи стимулювання.

На початку жовтня 1965 р. були опубліковані два урядові документи, про поліпшення планування та стимулювання виробництва і про державне виробниче підприємство. Радянський уряд засвідчував бажання наділити підприємства широкими правами в господарській діяльності. Кількість обов'язкових показників істотно скорочувалася. Основним плановим показником ставав обсяг реалізованої продукції. Якщо продукцію реалізувати не вдавалося, вона не зараховувалася як вироблена. Такий порядок спонукував підприємства скорочувати випуск продукції, яка не користувалася попитом. Частину доходів підприємств тепер залишали в їх розпорядженні. Замість зовсім невеликого фонду підприємства утворювалися три самостійні фонди — розвитку виробництва, матеріального заохочення і соціально-культурних заходів та житлового будівництва. На нові методи планування та економічного стимулювання підприємства переводилися поступово.

Восьма п'ятирічка (1965—1970 рр.) була найуспішнішою серед усіх радянських п'ятирічок. Обсяг промислового виробництва збільшився в Україні наполовину. Дві третини приросту промислової продукції було одержано за рахунок зростання продуктивності праці. Однак статистика певною мірою прикрасила результати реформи: високі звітні показники нерідко досягалися завдяки прихованому підвищенню цін.

Основна причина труднощів з реформою полягала в тому, що розширення прав підприємств не супроводжувалося звуженням прав міністерств і комітетів (Держплану, Держпостачу, Держкомцін тощо). Економіка була командною, нею розпоряджалися не виробничники, а чиновники.

Економічна реформа була доведена до кінця, тобто поширена на всю промисловість завдяки зусиллям О. Косигіна. Л. Брежнєв ставився до неї з підкресленою байдужістю. Міжвідомча комісія при Держплані СРСР, що проводила реформу, завдяки опозиції керівників багатьох міністерств і відомств, які входили до неї, виявилася майже паралізованою. Не бажаючи поступатися своїми правами, міністерства ігнорували положення про державне виробниче підприємство і поступово поверталися до жорсткого директивного планування. Чим краще працювало підприємство, тим гірші умови чекали на нього в наступному році, оскільки міністерства і планово-фінансові органи визначали більш жорсткі нормативи утворення фондів стимулювання. Згортання економічних і посилення адміністративних методів управління зменшило стимулююче значення премії. Вона стала по суті незначним додатком до заробітної плати.

Партійні органи, як і раніше, на всіх рівнях активно втручалися в економіку, не поділяючи господарської відповідальності за власні рішення. У самому виробництві не знаходилося людей, здатних провести у життя рішення, які відповідали б інтересам підприємства. Економіка командного типу була приречена залишатися витратною, екстенсивною, ірраціональною.

Радянська промисловість розвивалася переважно екстенсивним шляхом, за рахунок залучення додаткових кількостей сировини і робочої сили, створення нових потужностей. Інтенсивним шляхам розвитку перешкоджала несприйнятливість виробництва до науково-технічного прогресу. Новітню техніку доводилося «впроваджувати» силовими засобами. Відсутність конкуренції призводила до стагнації виробництва. Оскільки можливості додаткового залучення у виробництво сировини і робочої сили поступово вичерпувалися, темпи промислового зростання скорочувалися.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]