Словник

Асиміляція — злиття одного народу з іншим (як правило, більш численним) шляхом засвоєння його мови, звичаїв тощо

Політеїзм (від грец. «полі» – багато й «теос» – бог) – багатобожжя, віра у багатьох богів.

Т рипілля – система землекористування, яка передбачала наявність пару, озимих та ярових посівів.

ПЕРСОНАЛІЇ

Хвойка Вікентій В'ячеславович (1850–1914) – український археолог чеського походження. З 1890-х років почав займатися археологією, здійснивши низку розкопок у Києві та на Наддніпрянщині; співпрацював із культурними діячами Києва, що гуртувалися в Товаристві шанувальників старовини та мистецтва. З 1904 року – кустос археологічного відділу Київського міського музею. 1893 року відкрив і дослідив пізньопалеолітичну Кирилівську стоянку. 1896 року відкрив пам'ятки трипільської культури в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, а також на березі Дніпра в Києві. Власне назва «трипільська культура» з'явилася в праці Вікентія Хвойки про розкопки поселень 1901 року біля міст Канева та Ржищева на Київщині. Вікентій Хвойка відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв – тепер це Національний музей історії України. Хвойка був першим хранителем його археологічного відділу.

Атей (Атай) (358 – 339 р. до н. е.) – скіфський цар. Перша згадка Атея відноситься до 358 р. до н. е., коли після смерті одриського династа Котіса І між сусідами одрисів розпочалася війна за території фракійської держави, до якої залучилися і скіфи. Атей узяв під свій контроль частину Добруджі і підпорядкував собі наступні поліси: з 358 р. до н. е. – Істрія, з 353 р. до н. е. – Каллатіс, що призвело до низки воєн з іншими сусідами одриссів, а саме: переможна війна з трибаллами в 344 р. до н. е., війна з Македонієюу 339 р. до н. е. Участь скіфів у війнах за перерозподіл фракійських територій та сфер впливу і, в першу чергу, війна з Філіппом Македонським пояснює відносну популярність Атея в античній літературі.

О кремої уваги заслуговують відносини Атея з такими полісами як Каллатіс, Херсонес Таврійський та їхньою метрополієюГераклеєю Понтійською, а саме:

• ймовірне карбування монет з легендою ΑΤΑΙΑΣ, які датуються 353-347 рр. до н. е., у Гераклеї;

• виділення саме в цей час (за тирана Гераклеї Сатіра (352/1 — 345)) у користування громаді херсонеситів земель у Північно-Західній Тавриці;

• карбування Каллатісом монет з легендою ΑΤΑΙΑ орієнтовно між 347-339 рр. до н. е.

Германаріх (265–375) – остготський король з роду Амалів, який у IV столітті підкорив своїй владіостготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї.

Бож, Боз, Бус (319–375 р.) – князь (або король) Антського союзу кінця IV ст.

Аттіла (396–453) – каган (вождь) гунів з 434, підніс Гунську імперію до вершини могутності – її сфера впливу простягалася від річки Урал та Кавказу до річки Рейн і від річки Дунай до Балтійського моря.