Таври. V ст. До н.Е. – XI ст. Н.Е.
Таври – корінне населення Криму. Перші згадки про таврів у творах Геродота. Займалися скотарством, землеробством, рибальством, піратством. Мали стосунки зі скіфами, сарматами, греками, візантійцями, готами, гунами, антами, русичами… Зникають після нашестя половців у ХІ ст.
Античні (грецькі, римські) міста-держави в Північному Причорномор’ї VII ст. До н.Е. – IV ст. Н.Е.
Понт Евксінській – Чорне море Меотиди – Азовське море Борисфен – ріка Дніпро Танаїс – ріка Дон Тіра – ріка Дністер Поліс – місто-держава Метрополія – поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній)
Колонізація – 1) освоєння та заселення нових земель, заснування нових поселень на окраїнах власної держави; 2) заснування колоній – поселень – за межами власної країни
Колонія – 1) поселення, утворене на раніше незаселеній території, або на території, яка захоплена у її корінних мешканців; 2) країна чи область, яка силою позбавлена економічної чи політичної самостійності й перетворена у володіння держави, що її захопила. Продовж VІІІ–VІ ст. до н. е. відбувалася «Велика грецька колонізація». Вона здійснювалася у двох напрямках: на захід і на північний схід. На північному сході вони освоювали узбережжя Понту Еквсинського (Чорне море).
Основні причини «Великої грецької колонізації» -- СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ:
політична боротьба в середині грецьких полісів;
перенаселення Егейського півострова стимулювало відтік населення з Греції;
безземелля гнало селян у пошуках вільних, неосвоєних, придатних для хліборобства земель;
конкуренція вимагала від ремісників та купців пошуків нових джерел сировини (металу, лісу, солі) та нових ринків збуту для своїх товарів;
греки страждали від військової агресії лідійців та персів.
Особливості грецької колонізації північного Причорномор’я та Криму:
аграрний характер, причини її були соціально-економічні;
мирний характер, поселення на незайманих землях;
незалежність відносно метрополії;
поєднання стихійного і планового характер.
В історії полісів існувало два періоди: грецький (7–1 ст. до н.е.); римський (1 ст. до н.е. – 3 н.е.).
Найперше грецьке місто на території України – Борисфеніда. Найвідоміші міста-держави на території України: Феодосія, Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаєва «ЩАСЛИВА»), Кіркінікіда (Євпаторія), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський). Ольвія, Тіра і Херсонес за формою були рабовласницькими республіками. Ольвію відвідав Геродот.
Близько 480 р. до н.е. виникло Боспорське царство, яке об’єднало понад 20 міст з центром у Пантікапеї, окреслюючи терени Керченського та Таманського півостровів. У107 р. до н.е. в Боспорському царстві спалахнуло повстання рабів на чолі з Савмаком, який навіть оголосив себе царем. Але успіхи повстання виявились тимчасовими, воно було жорстоко придушене.
Війни з сарматами спричинили поступовий занепад колоній. У І ст. до н.е. Боспорське царство та інші грецькі поліси потрапили в залежність від Римської держави. У середині ІІІ–ІІ ст. до н. е. вони змушені були увійти до складу римської провінції Мезії. Вторгнення у Причорномор'я готів (ІІІ ст.) і особливо гунів (ІV ст.) поклало край існуванню грецьких міст-держав. Майже усі міста були зруйновані, крім Херсонесу і Пантікапею, які потрапили під владу Візантії.
Е
кономіка
та культура. Грецька
колонія мала свою структуру: центр-поліс,
навколо якого розташовувалися
сільськогосподарські округи, що
називались хори.
У центрі міста була велика площа – агора.
Від неї розходилися адміністративні
будинки, гімнасії, крамниці, храми і
вівтарі, скарбниця, священний
гай. Греки-колоністи займались
землеробством,
скотарством, садівництвом, виноградарством,
рибним промислом, добуванням солі.
Активно розвивалась торгівля,
особливо
зі скіфами. З
України вивозили найбільше пшеницю, а
також хутра, мед, віск, рибу, сіль, бурштин,
деревину і рабів. З Греції надходила
зброя, коштовності, посуд, солодощі,
приправи, спеції. В
колоніях були розвинуті такі ремесла:
ткацтво, металургія, ковальство, гутництво
(виробництво скла), чинбарство (обробка
шкіри), кушнірство, гончарство.
Основу релігійних вірувань грецьких міст-держав становило багатобожжя. Особливо популярним був культ бога Аполлона. Крім того існували і культи героїв: Ахілла та Геракла. Цікавим є той факт що уже у І ст. н. е. у Боспорі почалося поширюватися християнство, зачатки якого простежувалися навіть і у Херсонесі.
Місто в околицях сучасного Севастополя, яке постало наприкінці V ст. до н. е.:
А Ольвія. В Тіра. Б Пантикапей. Г Херсонес.
Позначте назву грецького міста-колонії, яке виникло в середині VI ст. до н. е. на правому березі Бузького лиману.
А Ольвія В Херсонес Б Тіра Г Пантікапей
Якими були головні причини грецької колонізації Північного Причорномор'я та Криму у VIІ-VІ ст. до н.е.?
А соціально-економічними В культурними Б політичними Г воєнно-стратегічними
Прочитайте уривок і позначте назву грецького міста колонії, про яке йдеться. «Був заснований наприкінці V ст. д. н. вихідцями з Гераклеї Понтійської на крайній південно-західній частині Кримського півострова».
А Ольвія В Пантікапей Б Тіра Г Херсонес
Які поняття та терміни можуть бути застосовані для характеристики доби грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму?
1 агора 4 кургани 2 звіриний стиль 5 народні збори 3 кочовики 6 поліс
А 1,2,6 Б 2,3,5 В 1,5,6 Г 2,4,5
Які з тверджень є правильними?
1 Кожне грецьке місто на узбережжі Чорного моря забудовували відповідно до правил містобудування материкової Греції.
2 Чорноморські міста-колонії цілковито залежали від тих грецьких міст, вихідці з яких їх закладали.
3 У кожному грецькому мiстi-колонiї використовували монети, карбовані скіфами.
4 На відміну від міст материкової Греції у причорноморських містах-колоніях змагання спортсменів, поетів, музикантів не відбувалися.
5 Великої слави зажили грецькі майстри-ювеліри: це вони виготовляли прикраси на замовлення скіфських вельмож.
А 1, 3 Б 1, 5 В 2, 4 Г 3, 4
«Велике переселення народів» - пересування і розселення германських, сарматських, слов'янських та інших племен у III-VII ст. по території Азії, Європи, Північної Африки. Воно було викликане ростом населення, пошуками родючих земель і пасовищ для худоби, прагненням племінної знаті до збагачення військовою здобиччю.
Готи – германські племена. У II – ІІІ ст. н. е. готи з’явились у Північному Причорномор’ї, витіснили частину сарматів за Дон, зруйнували міста Ольвію, Тіру, Танаїс, захопили Крим. У ІІІ ст. на території України готи створили державу Рейхготланд зі столицею Данпарштадт (тепер село Башмачка Дніпропетровської області). Найбільшої могутності вона досягла за часів правління готського вождя («рекса», «конунга») Германаріха (IV ст.).
Займалися готи кочовим скотарством, полюванням, збиральництвом. З’являлося орне землеробство. Вели торгівлю з сусідніми племенами, a також постійно воювали з ними. Здійснювали походи за Дунай на Балканський півострів та на римські володіння в Західній Європі. У залежності від готів перебували анти. Готи були розбиті гунами та рушили на захід через Дунай на Константинополь і через Дунайську рівнину в Центральну і Західну Європу. У 410 р. готи на чолі з Аларіхом захопили і зруйнували Рим.
Гуни ІV-V ст. – вихідці з Середньої Азії, підкорили готів. Гунський племінний союз досягає могутності за царя Аттіли (433–453 pp.). За двадцять років він завоював Середньосхідну Європу. Його данниками були Західна і Східна Римські імперії. Центр своєї держави Хунгарії Аттіла переніс на Дунайську рівнину (сучасна Угорщина). Проте після смерті Аттіли у 453 р. величезна гунська держава занепала і під ударами Візантії розпалась. Гуни розчинилися серед європейських народів.
З вторгнення готів розпочинається на території доба середньовіччя, для якої була характерна міграція племен з Середньої Азії (раніше домінувала міграція з іранського нагір’я).
Позначте назву племен, вторгнення яких до Східної Європи започаткувало Велике переселення народів.
А готи В авари Б гуни Г слов'яни
Черняхівська культура (III–IV ст.) обіймала більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними райони Польщі, Румунії, Росії. Культурі було притаманно: розвинута економікуа, основою якої були землеробство та ремісництво; інтенсивний обмін з античним світом; близькість форм кераміки, виробів з металів і кістки; розміщення поселень на розлогих схилах річок та струмків; поширення безкурганних могильників. Утім існували й місцеві особливості — в поховальному обряді, кераміці, житлобудівництві. Культура була поліетнічною, до неї входили іраномовні скіфи та сармати; фракійці — гети й даки, східнослов'янські антські племена; готи .