Бронзовий вік

тривав з кінця ІІІ тис. кінець ІІ тис. до н.е.

Бронзовий вік - період в історії людства, коли поряд з кам'яними були поширені вироби з бронзи. Бронза – сплав міді та олова. Це перший штучно створений людиною сплав. Бронзові речі міцніші, ніж мідні і мають меншу температуру плавлення.

У ІІ тис. до н. е. відбувається перший суспільний поділ праці – скотарство відокремлюється від землеробства. Другий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла в окрему сферу діяльності. Третій суспільний поділ праці – поява торгівлі.

Ремесло – дрібне виробництво готових виробів, що базувалося на ручній техніці за допомогою простих знарядь праці при відсутності виробничого поділу праці. Поширення виробів із бронзи сприяло розвитку обміну. Накопичення цінностей в руках окремих осіб, майнова нерівність приводили до поступового розкладу первіснообщинного ладу. Розвиток обміну і зростаючі зв'язки між племенами сприяли утворенню нових великих племінних об'єднань – союзів племен.

В епоху бронзи на території України сформувалися три етнокультурні зони –Степ (ямна, катакомбна, зрубна археологічні культури), Лісостеп та Полісся (комарівська та білогрудівська культури).

На теренах степової України домінувало скотарство. У лісостеповій зоні – землеробство, на Поліссі– підсічно-вогняне землеробство з його примітивними формами (киданням зерна в необроблений ґрунт).

Під впливом радикальних змін у господарстві в добу бронзи відбулися кардинальні зміни у сфері суспільних відносин:

– зросла роль чоловіка в землеробстві, скотарстві, обміні. Матріархат замінюється на патріархат, родовід ведеться по батьківській лінії;

– підвищилася продуктивність праці, збільшився додатковий продукт, що призвело до майнової диференціації;

– з великих колективів виділилися сім’ї;

– сформувалися союзи племен для захисту власних територій та матеріальних цінностей;

– створилися органи керівництва союзом племен, відособився стан воїнів.

Саме за доби бронзи був одомашнений кінь та виникає колісний транспорт.

Ранній залізний вік. І тис. До н.Е. – IV ст.

Залізний вік – історичний період, який характеризується поширенням виробів із заліза.

Кіммерійці

Перший народ на території України, що створив власну державу; проіранські племена (тобто прийшли з іранського нагір’я). Проживали кіммерійці на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром та Доном). Вперше кіммерійці згадуються в «Одіссеї» Гомера (7 ст.) та «Історії» Геродота (5 ст.). Займалися кочовим скотарством (випасали коней). Широко вживали бронзу, рідше золото та скляні прикраси, глиняний і металевий посуд. Першими на теренах України, хто почав виплавляти з болотяної руди залізо. Поховання в курганах, житл не залишили. Панували в степах України у 9–7 ст.(-).

У 7 ст. (-) були витіснені скіфами.

Геродот Галикарнасский (около 484 г до н. э. – около 425 г до н. э.) – древнегреческий историк, автор первого сохранившегося полномасштабного исторического трактата «История», описывающего греко-персидские войны и обычаи многих современных ему народов.

Кочівники – племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця на інше, випасаючи худобу.

Кочівництво – форма господарської діяльності і побуту, в основі якої лежить екстенсивне скотарство з сезонним переміщенням худоби.

Залізне озброєння робило кіммерійців небезпечними воїнами. Походи кіммерійців у Передню і Малу Азію та їхні успішні війни з могутніми державами Стародавнього Сходу (Ассирією, Урарту, Лідією) дають можливість припускати, що кіммерійці були об’єднані в міцний воєнний союз. Очолювали кіммерійські племена та союзи племен племінні вожді, які в письмових джерелах названі царями. Нам відомо лише троє їх імен: Лігдаміс, Теушпа та його син Сандакшатру.

Кургани: Висока Могила на Запоріжжі поблизу с. Зольне в Криму

Риси господарського життя кіммерійців:

А гончарство, землеробство. В зброярство, чорна металургія Б городництво, садівництво. Г рільництво, мідна металургія

Скіфи

Кочові іракомовні племена, які жили в 7-3 ст. (-) у степах Північного Причорномор’я – на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром та Доном). Геродот присвятив скіфам четверту книгу своєї «Історії». У 5-4 ст. (-) утворилась так звана Велика Скіфія. Скіфи поділялися на декілька основних племен, які заселяли окремі території і мали різне політичне становище:

o царські скіфи, які жили між Дніпром та Доном і займали панівні позиції

o скіфи-кочовики, що жили в Причорноморських степах;

o скіфи-хлібороби (землероби) проживали в лісостепу на лівому березі Дніпра;

o скіфи-орачі заселяли територію над річкою Буг, між Дніпром і Дністром.

Царські скіфи та скіфи-кочівники панували над іншими племенами. Була розвинута торгівля. З Греції привозили вино, а хліб добували у вигляді данини від інших племен, що проживали на території нинішньої України.

Скіфи воювали з Ассирією, Урарту, Персією.

Культура. Скіфи мали свою релігію, в якій поєднались старі вірування з впливом грецької міфології.

Табіті (Полум’яна) богиня домашнього вогнища

Папай – бог Неба, творець світу та людства

Апі – його дружина, богиня родючої землі

Таргітай – першопредок скіфів;

Гойтосір – бог життєдайного Сонця, охоронець стад та заступник пастухів;

Аргімпаса – богиня плодючості людей та тварин, володарка звірів;

Арей – бог війни.

Всім божествам скіфи приносили жертви – коней, волів тощо (але не свиней), Арею – людські жертви – кожного сотого полоненого. Велику роль у культовій практиці відігравало вшанування предків, що засвідчує дуже складний поховальний обряд скіфів

Померлих ховали разом зі зброєю, одягом, посудом, їжею, часто в жертву приносили дружин і рабинь. Скіфських вельмож і царів ховали у величезних курганах (їх висота сягала 20 м).

Серед найвідоміших скіфських курганів – Товста Могила на Дніпропетровщині (тут знайдено відому золоту пектораль), Солоха біля с. Велика Знаменка на території Запорізької області (тут знайдено золотий гребінь), Чортомлик – недалеко від м.Нікополя Дніпропетровської області (тут знайдено зброю).

Основою скіфського мистецтва був «звіриний стиль». Улюбленими зображеннями були олень, баран, кінь, кішка, фантастичний грифон та інші.

Політична історія. Скіфи вели постійні війни. Вони були чудовими вершниками. Основною зброєю був складний скіфський лук, відомий своєю дальнобійністю. Користувалися також списами, дротиками, сокирами, кинджалами і короткими мечами. Основна маса простих воїнів складала легкоозброєну швидку кінноту. Скіфська знать мала на озброєні металеві обладунки, вона утворювала загони важкоозброєної кінноти, яка була ударною силою скіфського війська. Політичному згуртуванню скіфів у єдину державу сприяла їх війна з перським царем Дарієм у 514–513 рр. до н. е. Скіфи не вступали в вирішальну битву з могутнім супротивником, вони постійно відступали у глиб своєї території, знищуючи колодязі та запаси продовольства. Як наслідок, перська армія опинилась перед загрозою голоду і Дарій вимушений був тікати. Такий спосіб ведення військових дій отримав назву «скіфської війни» (випалена земля).

Верховна влада в скіфських племенах належала цареві. Цар очолював військо, його влада була спадкова і майже не обмежена. Але для вирішення найважливіших питань скликалися народні збори усіх воїнів – «рада скіфів». На засіданнях цього органу могла вирішуватися навіть доля царів.

Найвищого піднесення Велика скіфія досягла лосягла в 4 ст. (-) за часів царя Атея. Атей карбував власну монету.

Скіфи не змогли протистояти своїм східним сусідам – сарматам і наприкінці ІІІ ст. до н. е. Частина скіфського населення відійшла на південь і створили у нижньому Подніпров’ї та степовому Криму Малу Скіфію. Центром її був Неаполь Скіфський у межах нинішнього Сімферополя. Мала Скіфія проіснувала до II ст. н. е.

В ідомий цар Малої Скіфії – Скілур. Проіснувала Мала Скіфія до ІІІ ст. н.е. і занепала під тиском готів (германські племена).

Столиця скіфів Кам'янське городище і т.зв. скіфські «царські» могили в нижній течії Дніпра: 1) Нікополь (сучасне місто) 2) Запоріжжя (сучасне місто) 3) Товста Могила 4) Чортомлик 5) Кам'янське городище 6) Солоха 7) Гайманова Могила 8) Мелітопольський курган 9) Олександропільський курган 10) Велика Цимбалка 11) Козел 12) Огуз

Наслідки занепаду Великої Скіфії:

А заснування античних міст. В створення Малої Скіфії.

Б розквіт трипільців. Г утворення Кіммерії.

Укажіть характерні риси побуту скіфів.

1 виготовляли одяг (шаровари, куртки, башлики) зі шкіри

2 виготовляли чудові золоті прикраси у звіриному стилі 3 використовували акінаки, бойові сокири, луки та панцирі

4 користувалися різними тканинами 5 предмети побуту виготовляли переважно з кераміки

6 стіни споруд робили з каменю 7 харчувалися переважно різними кашами

Укажіть риси духовного життя скіфських племен.

1 головні божества Папай і Табіті 2 головні божества Перун і Сварог 3 існування монотеїзму (однобожжя)

4 у мистецтві поширений звіриний стиль 5 поява писемності клинописом 6 своїх покійників спалювали

7 скіфів знатного походження ховали у курганах

Хто з давніх істориків присвятив скіфам книгу, в якій розповів про їхню територію, заняття, побут, звичаї, релігію та похід проти них перського царя Дарія І? А Гіппократ Б Геродот В Плутарх Г Йордан

Чи правильне твердження?

Проникнення сарматів у степи Північного Причорномор’я на межі III–ІІ ст. до н. е. супроводжувалося витісненням скіфів:

1) у межиріччя Дону та Кубані; 2) у пониззя Дніпра та на Кримський півострів.

А обидва варіанти правильні; Б тільки 1-й варіант правильний;

В тільки 2-й варіант правильний; Г обидва варіанти не правильні.

Причинами занепаду Великої Скіфії дослідники вважають

1 погіршення природних умов; 2 занепад господарського життя Лісостепу через жорстоке використання його ресурсів;

3 напади кіммерійських вояків; 4 уповільнені темпи розвитку землеробства;

5 початок Великого розселення слов’ян. А 1, 2 Б 2, 3 В 2, 5 Г 3, 4