Лекція 1 Стародавній світ
Історія – 1) це наука, яка займається вивченням минулого людства на основі матеріальних, письмових, фольклорних та інших історичних джерел. 2) процес розвитку історії і суспільства.
Археологія – наука, що досліджує речові пам’ятки історії.
В епоху Відродження (15-16 століття.) розвиток археології пожвавився в зв'язку з вивченням пам'яток античного мистецтва. Новий поштовх археологічним дослідженням у Західній Європі дали успішні розкопки Помпеї у 18 столітті.
Антропогенез – процес виникнення і формування фізичного типу людини, первісного розвитку її трудової діяльності, мови та суспільних відносин.
Антропологія (від гр.. «людина» і «наука) – наука. Яка досліджує походження, розвиток, біологію, людини, її рас і поширення рас на земній кулі.
Архаїчний – давній
Археологічна культура – стійка сукупність типів археологічних решток, об'єднаних спільною територією, які змінюються та розвиваються у взаємозв'язку.
Археологічні пам’ятки – матеріальні залишки людської діяльності.
Етнографія (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу) — суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства; це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому сенсі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань, обрядів і звичаїв.
Історичне джерело – речові чи писемні пам’ятки, що свідчать про минуле. Історичні джерела поділяються на: речові (залишки матеріальної культури минулого) писемні (літописи, мемуари, хронічки та ін..) мовні (дають інформацію на основі аналізу мов); етнографічні (традиції, вірування. Свята, аналіз побуту); усні (казки, легенди, міфи).
Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей.
Культ – зовнішній вияв поклонінню божеству – сукупність прийнятих ритуалів та звичаїв.
Культурний шар – шар ґрунту в якому виявлено сліди життєдіяльності людини
Табу – у первісних народів релігійна заборона певних дій.
Нумізматика – наука про монети.
Геральдика – наука про герби.
Цивілізація (від. Лат. «громадський, державний) – рівень суспільного розвитку та матеріальної культури, який визначався розвитком продуктивних сил. людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Язичництво – релігія, для якої характерним є віра в багатьох богів, поклоніння явищам природи, предметам тощо.
Галузь історичної науки, що вивчає речові (матеріальні) пам'ятки шляхом розкопок і лабораторних досліджень та реконструює за ними давню історію суспільства, називається
А археологія. В нумізматика. Б геральдика. Г топоніміка.
Що вивчає допоміжна історична дисципліна хронологія?
А герби В звичаї людей Б датування подій Г прапори
Як називається твір у формі записок-спогадів про минулі події, в яких автор брав участь, був їхнім очевидцем чи сучасником, що є важливим історичним джерелом?
А акт В мемуари Б декларація Г трактат
Установіть відповідність.
1 археологія А наука, що вивчає минуле на основі речових пам'яток
2 історія Б наука, що вивчає хід розвитку людського суспільства
3 хронологія В послідовність подій у часі
4 цивілізація Г рівень розвитку; коли основу життя становлять результати діяльності
Д форма свідомості, що відбиває людські уявлення про природні сили
1 антропологи А визначають зовнішність за кістяками людей
2 археологи Б пояснюють, як жили найдавніші люди, аналізуючи побут і звичаї
3 етнографи В розкопують та систематизують залишки минулих часів
4 історики Г тлумачать і узагальнюють пам'ятки минувшини
Д тлумачать писемні пам'ятки і аналізують мову
Зміст поняття «археологічна культура»:
А археологічні знахідки, що свідчать про наявність у первісних людей мистецтва та релігії.
Б культура роботи археолога.
В наука про здійснення археологічних розкопок.
Г пам'ятки археології, які належать до одного часу, поширені в певній місцевості та відрізняються місцевими особливостями
Нова доба
(XV - 1914 р.).
Стародавня доба
(близько 1 млн. років тому – ІVст.).
Доба Середньовіччя
(ІV-XV ст.).
Новітня доба (від 1914 р.).
Ранній залізний вік
ІХ ст. до н. е – ІІІ ст. н. е.
Кам’яний вік 1 млн. р. тому – II( тис. до н. е.
Бронзовий вік пр. ІІІ–ІІ тис до н. е.
Палеоліт – давній камінь
(1 млн. р. тому – до 10 тис до н.е)
Мезоліт середній камінь
10–7 тис. до н.е
Неоліт
новій кам’яний вік
6-4 тис. до н.е
Енеоліт мідно-кам’яний вік
4-3 тис. до н. е.
Кіммерійці
(IX – VIІ ст. до н. е.)
Кургани:
Висока Могила на Запоріжжі поблизу с. Зольне в Криму
Скіфи
(VI – ІІІ ст. до н. е.)
Товста Могила на Дніпропетровщині (тут знайдено відому золоту пектораль),
Солоха біля с. Велика Знаменка у Запорізькій області (тут знайдено золотий гребінь), Чортомлик біля м. Нікополь
Сармати
(І ст. до н. е – ІІІ ст. до н. е.)
«царські» кургани біля с. Пороги Вінницької обл., де поховано «царя» та його дружину, кургани з багатими похованнями «цариць-жриць» Соколова Могила на Миколаївщині та Ногайчинський курган у Криму.
Готи (ІІІ– IV ст. н. е.)
Гуни (IV–V ст. н. е.)
Ранній палеоліт (1 млн.–150 тис.)
Королеве (Закарпаття)
Амвросіївка (Донбас)
Лука-Врублівецька (Житомирщина)
трипільська культура/
культура мальованої керамік/
кукутень-трипілля
Середній палеоліт (150 тис.–40/35. тис.)
Кіїк-Коба (Крим)
Холодний грот (Крим)
Антонівка (Донбас)Молодово (р. Дністер).
Ямна культура (перехід від енеоліту до бронзового віку кін. 3 – поч. 2 тис. до н.е.)
Зрубна культура (друга пол. 2 – поч. 1 тис. до н.е.),
Чорноліська культура (9-7 ст. до н.е.)
Пізній палеоліт (40 – 10 тис. до н. е.)
Радомишльська (Житомирщина)
Мізинська (Чернігівщина)
Межиріцька (Черкащина)
Кирилівська (Київ)
Грецька колонізація Північного Причорномор’я
(VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.)
Найвідоміші міста-держави на території України: Феодосія, Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Кіркінікіда (Євпаторія), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський)
Чи знайомі Вам поняття – «до Різдва Христового» (до н.е.) (-) та «після Різдва Христового» (н.е.) (+)
У світі існують найрізноманітніші календарні системи та методи рахування років. Відома нам система, якою зараз користується людство була запроваджена у ранньому середньовіччі та набула поширення з поширення християнства.
На думку більшості вчених, при обчисленні в VI столітті римським ігуменом Діонісієм Малим року Різдва Христового, була зроблена невелика помилка (у кілька років).
Відзначається також, що релігійна запис вводить в оману щодо року народження Христа - історичні факти занадто розмиті, щоб точно встановити цю дату.
Також існують різні календарні системи.
Чи знаєте ви як виник так званий «Старий новий рік»
Юліанський календар – календар, розроблений групою олександрійських астрономів на чолі p Созігеном. Календар введений Юлієм Цезарем з 1 січня 45 року до н. е. Рік за юліанським календарем розпочинається 1 січня, так як саме в цей день з 153 року до н. е. обрані комициями консуливступалі на посаду.
У юліанському календарі звичайний рік складається з 365 днів і ділиться на 12 місяців. Раз в 4 роки оголошується високосний рік, в який додається один день - 29 лютого (раніше аналогічна система була прийнята в зодіакальному календарі по Діонісію). Таким чином, юліанський рік має тривалість в середньому 365,25 днів, що більше на 11 хвилин тривалості тропічного року.
Григоріанський календар – система обчислення часу, заснована на циклічному обертанні Землі навколо Сонця; тривалість року прийнята рівною 365,2425 доби; містить 97вісокосних років на 400 років.
Вперше григоріанський календар був введений Папою Римським Григорієм XIII в католицьких країнах 4 жовтня 1582 року замість колишнього юліанського: наступним днем після четверга 4 жовтня стала П'ятниця 15 жовтня.
У григоріанському календарі тривалість року приймається рівною 365,2425 доби. Тривалість невисокосного року – 365 діб, високосного - 366.
Звідси випливає розподіл високосних років:
• рік, номер якого кратний 400, – високосний;
• інші роки, номер яких кратний 100, – невисокосних;
• інші роки, номер яких кратний 4, – високосні.
Таким чином, 1600 і 2000 роки були високосними, а 1700, 1800 і 1900 роки високосними були.
Похибка в одну добу в порівнянні з роком рівнодення в григоріанському календарі накопичиться приблизно за 10 000 років (в юліанському – приблизно за 128 років).
Установіть послідовність загальної періодизації.
А історія середніх віків Б історія стародавнього світу В нова історія Г новітня історія