Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Пояснювальна записка до курсового проекту «Вишукування та проектування автомобільних доріг і проектування міських вулиць, частина 1»

Виконав:

ст. гр. АДА-31

Савків О.В.

Прийняв:

Карасьова Л. О.

Львів 2017

Зміст

1. Вступ.

2. Характеристика природних умов району проектування

3. Основні технічні норми на проектування автомобільної дороги

4. Відомість прямих, кругових і перехідних кривих для всіх варіантів траси

5. Опис варіантів траси, порівняння і вибір основного

6. Визначення керівної робочої відмітки земполотна і контрольних точок для проектування червоної лінії поздовжнього профілю

7. Гідравлічний розрахунок водоперепускних споруд

8. Користуючись вихідними даними розрахувати наступні елементи плану і поздовжнього профілю:

• Мінімальний радіус кривих в плані;

• Радіус вертикальної кривої з умов освітленості дороги світлом фар;

• Параметри перехідних кривих, поширення проїзної частини;

• Віддалі видимості поверхні дороги, зустрічного автомобіля;

• Видимість на кривій малого радіуса в виїмці;

• Мінімальні радіуси вертикальних угнутих і опуклих кривих;

• Граничні поздовжні похили дороги;

• Ширину узбіч, проїзної частини, земполотна;

• Пропускну здатність дороги.

9. Опис поздовжнього профілю основного варіанту

10. Опис поперечних профілів земляного полотна

11. Список літератури Вступ

Розвиток автомобільного транспорту, що почався наприкінці 19 ст., зажадав створення зручних шляхів для руху автомобілів. Поки швидкості їхнього руху були невеликі, обмежувалися пристосуванням гужових доріг, проводячи заходи щодо боротьби з пилом і оберіганню дорожнього покриття від швидкого руйнування. Із зростанням інтенсивності руху, підвищенням швидкостей і навантажень стали проводити більш капітальні перевлаштування гужових доріг, розширюючи проїзні частини, усуваючи круті підйоми і спуски, збільшуючи радіуси закруглення, застосовуючи безпилові і міцні дорожні покриття і т. п Після 1-ї світової війни у більшості країн стали будувати тільки автомобільні дороги, спеціально розраховані і спроектовані для руху автомобілів, які стали називатись в Франції — autoroute, в Англії — motorway, в Італії — autostrada, в США — highway. Станом на 1940 рік загальна протяжність автошляхів на території УРСР становила 270,7 тис. км. Переважно це були ґрунтові дороги. Лише 10,8% доріг мали тверде покриття.

Найінтенсивнішими темпами дороги будувались у 60—70-і роки XX сторіччя. Яскравим прикладом шляхобудівного сподвижництва слугує зокрема робота Новомиргородської шляхово-експлуатаційної дільниці ШЕД-722, яка під керівництвом інженера-шляховика Степана Кожум'яки за 7 років плідної роботи (1955–1961) завершила будівництво автомагістралі Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав /317 км/ (на дистанції Сміла—Брацлав) і спорудила до середини 70-х рр. 12 автошляхових мостів через річку Велику Вись.

До кінця 80-х років загальна мережа автомобільних доріг в Україні була фактично збудована.

Наразі розвиток автомобільних шляхів загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990–2010 рр. їх протяжність практично не збільшувалася. Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 раза менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів (у Німеччині — 12,5 тис. кілометрів, у Франції — 7,1 тис. кілометрів), а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5—6 разів менший, ніж у зазначених країнах.

У 2012 році Україна посіла 133-тє місце зі 148 у рейтингу американських дослідників, які запитали водіїв півтори сотні країн світу, чи задоволені вони своїми дорогами. 3 вересня 2012 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням схвалив Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки. У Концепції закріплені правові передумови для забезпечення фінансування та розвитку існуючої мережі автомобільних доріг загального користування за маршрутами міжнародних національних транспортних коридорів, підвищення безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності автоперевезень пасажирів і вантажів, реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування. Майже всі автомобільні шляхи України проходять через населені пункти, що не відповідає вимогам до міжнародних транспортних коридорів, адже призводить до обмеження швидкості руху автомобільного транспорту.

Незадовільним є транспортно-експлуатаційний стан автошляхів: 51,1% не відповідає вимогам за рівністю, 39,2% — за міцністю. Середня швидкість руху на автошляхах України у 2–3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах.

Це пояснюється зокрема тим, що тягар на утримання транспортної мережі на душу населення в Україні є більшим порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (76 осіб на 1 кв. кілометр), низьку купівельну спроможність громадян (1/5 купівельної спроможності Єврозони), порівняно невеликий парк автомобілів та значну територію країни.