1.1.3 Гарантії прав на охорону праці

Права працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, можуть бути реалізовані тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть установлені для цього необхідні гарантії.

Закон України «Про охорону праці» передбачає цілий ряд гарантій прав (ст. 5 – 9, 17, 23 і 44) та обов’язків (ст. 14) працівника з питань охорони праці.

Права працівників під час укладання трудового договору та під час роботи:

Ст. 5 Права на охорону праці під час укладання трудового договору.

Працівники мають право під час укладення трудового договору на:

• укладення трудового договору, який не містить положень, що су­перечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Це означає, що контракт або письмово укладений трудовий договір не може вимагати від працівника виконання робіт з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці (працювати на обладнанні, що не забезпечене засобами колективного захисту, придбати за свій рахунок засоби індивідуального захисту, сплачувати проходження медичного огляду, який передбачений як обов’язковий для відповідних професій тощо).

• отримання інформації під розписку про умови праці; про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я; про пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці, на які він має право.

Під час прийняття на роботу працівника у відділі кадрів повинні ознайомити під розписку про шкідливі та небезпечні виробничі факторами, що притаманні конкретній професії на цьому підприємстві, та його право на пільги та компенсації, передбачені колективним договором або іншим документом, що діє на підприємстві. Оформляється це трудовим договором (наказом прийняття на роботу, де обумовлюються ці умови та працівник ставить свій підпис).

• психофізіологічну експертизу перед прийняттям на роботу з підви­щеною небезпекою й таку, що потребує професійного добору.

Психофізіологічну експертизу на підприємстві проводять за психофізіологічними показниками, переліченими в Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому спільним наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23. 09. 94 № 263 / 121, наказ Держнаглядохоронпраці від 04. 05. 2005 року № 75.

Ст. 6 Права працівників на охорону праці під час роботи.

Працівник має право:

• відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля.

Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджують спеціа­лісти з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. Комісія повинна визначити межу такої небезпечної ситуації. У принципі, відсутність або несправність засобів колективного та індивідуального захисту вже несе в собі потенційну небезпеку для життя або здоров’я працівника. У той же час, якщо відсутність або несправність засобів колективного захисту значно підвищує ризик виникнення аварії нещасного випадку, то небезпека, пов’язана з відсутністю засобів індивідуального захисту, залежить від виду засобів індивідуального захисту та його призначення. Тобто, така ситуація може виникнути раптово і не може існувати тривалий час. У іншому випадку це може розглядатись як порушення інструкції з охорони праці обома сторонами – що роботодавцем, що працівником.

• на збереження середнього заробітку за період простою з причин, у виникненні яких вини працівника не було (у разі простою в зв’язку з небезпечною виробничою ситуацією, зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці).

Як бачимо, працівник може відмовитися від дорученої роботи, але збереження його середнього заробітку за період простою буде лише тоді, якщо офіційно підтверджено виникнення небезпечної ситуації, можливо і після того, як була припинена робота. Але якщо правомірність відмови працівника від роботи не буде підтверджена, він ризикує втратити свій заробіток за цей час.

Ст. 6 Права працівників на охорону праці під час роботи.

Працівник має право:

• розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботода­вець не виконує законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань (у цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку).

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Ст. 7 Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Працівник має право:

• отримати пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці у вигляді безоплатного забезпечення, а саме:

• лікувально-профілактичним харчуванням;

• молоком або рівноцінними харчовими продуктами;

• газованою солоною водою;

• оплачуваною перервою санітарно-оздоровчого призначення;

• скороченою тривалістю робочого часу;

• додатковою оплачуваною відпусткою;

• пільговою пенсією;

• оплатою праці в підвищеному розмірі.

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування. (Стаття 166. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування. Кодекс законів про працю).

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний безплатно постачати працівників гарячих цехів і виробничих ділянок газованою солоною водою. Цехи і виробничі ділянки, де організовується постачання газованою солоною водою, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом. (Стаття 167. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою. Кодекс законів про працю).

Також працівнику, роботодавець може за свої власні кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Ст. 8 Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та незкоджувальними засобами.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці. (Стаття 163. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту. Кодекс законів про працю).

На роботах, зв’язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, деможливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючі та знешкоджуючі засоби. (Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобів. Кодекс законів про працю).

Ст. 8 Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та незкоджувальними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок (Стаття 164. Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття. Кодекс законів про працю).

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Ст. 9 Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

У разі нещасного випадку на підприємстві на роботодавця покладається відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому роботодавцем фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. (Стаття 173. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників. Кодекс законів про працю).

Під прямою дійсною шкодою, заподіяною працівникові незаконними діями (бездіяльністю) роботодавця, слід розуміти втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки при звільненні, витрати, пов’язані з ушкодженням здоров’я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений заробіток, придбання ліків, додаткове харчування, санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди тощо), та ін.

Роботодавець звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною ушкодження здоров’я, професійного захворювання чи смерті працівника.

Ст. 10. Охорона праці жінок.

Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).

Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів (речей) почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів (речей) постійно протягом робочої зміни – 7 кг.

Загальна маса вантажу (речей), який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, а з підлоги – 176 кг. При переміщенні вантажу (речей) на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 год. до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей віком до 15 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.

Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця.

Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою з вагітності й пологів або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.

Праця вагітних жінок та жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Ст. 11 Охорона праці неповнолітніх.

Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні. (Стаття 192. Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Кодекс законів про працю).

Не допускається приймати на роботу осіб, які не мають 16 років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли п’ятнадцяти років, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, після досягнення ними 14-річного віку, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. (Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу. Кодекс законів про працю).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні (ст. 192. Кодексу законів про працю). Усі особи, котрі не досягнули 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду. (Ст. 191. Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років. Кодекс законів про працю).

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-ти річних – 24-годинний. Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць у літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року.

Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до перенесення і пересування важких речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми, також забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ України від 22. 08. 1996 р. № 59.

Сумарна вага при короткочасній роботі юнаки – 272 кг, дівчата – 72 кг, тривала робота – юнаки – 130 кг, дівчата – 32 кг. Висота підіймання не повинна перевищувати 1м. Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати – 5м.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Ст. 12 Охорона праці інвалідів.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Робоче місце інваліда може бути звичайним, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізованим, тобто обладнаним спеціальним тех­нічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інвалідів залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця або уповноваженого ним органу, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його (інваліда) перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров’я інвалідів. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.