Лекція 1. Правові та організаційні питання з охорони праці

План

1.1 Загальна характеристика законодавчих актів з питань охорони праці

1.1.1 Основні законодавчі акти з охорони праці

1.1.2 Основні положення Закону України «Про охорону праці»

1.1.3 Гарантії прав на охорону праці

1.1.4 Управління охороною праці та обов'язки роботодавця

1.1.5 Служба охорони праці на підприємстві

1.1.6 Комісія з питань охорони праці підприємства

1.1.7 Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

1.1.8 Інструктажі з питань охорони праці

1.1.9 Фінансування охорони праці

1.1.10 Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці

1.2 Державне управління охороною праці

1.3 Органи державного управління охороною праці

1.4 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

1.4.1 Розслідування та облік нещасних випадків

1.4.2 Порядок розслідування нещасних випадків

1.4.3 Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

1.1 Загальна характеристика законодавчих актів з питань охорони праці

1.1.1 Основні законодавчі акти з охорони праці

Законодавство України про охорону праці є системою взаємозв’язаних законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики з питань охорони праці.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону праці», законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Кодекс цивільного захисту України та Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не входять до за­конодавства про охорону праці.

Проте застосування на виробництві пожежонебезпечних, токсичних і високотоксичних речовин може призвести до нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профілактикою виникнення яких займається охорона праці і тому ст. 38 Закону України «Про охорону праці» до складу органів державного нагляду за охороною праці включає спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки та спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Конституція України від 28. 06. 1996 р.

ст. 43: «…Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється…».

ст. 46: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених».

Кодекс законів про працю України від 10. 12. 1971 р. № 322-VIII.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 03. 09. 1999 № 1105-XIV.

1.1.2 Основні положення Закону України «Про охорону праці»

Законодавство України з питань охорони праці складається з низки законів та підзаконних актів, основним з яких є закон «Про охорону праці», прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року № 2694-XII і введений в дію 24 жовтня 1992 року.

Він складається:

Розділ I Загальні положення.

Розділ II Гарантії прав на охорону праці.

Розділ III організація охорони праці.

Розділ IV Стимулювання з охорони праці.

Розділ V Нормативно-правові акти з охорони праці.

Розділ VI Державне управління охороною праці.

Розділ VII Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.

Розділ VIII Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці.

Розділ IX Прикінцеві положення.

Перед тим, як характеризувати основні положення Закону, необхідно усвідомити, для вирішення яких завдань цей Закон розроблений.

Закон України «Про охорону праці»:

• визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і дорові умови праці;

• регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні для всіх підприємств, установ та організацій.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

У ст. 1 Закону України «Про охорону праці» визначено ще два терміни:

роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю;

працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відношення між працівником та роботодавцем можна представити у вигляді ерготичної системи, яка націлена на створення безпечних умов праці. ДСТУ 2293:2014 «Охорона праці».

Терміни та визначення основних понять.

Поряд із терміном охорона праці є також терміни:

• безпека праці – захищеність трудової діяльності людини від ризику вище допустимого;

• небезпечний виробничий чинник (виробничий ризик) виробничий фактор, вплив якого на людину призводить до травм, погіршення здоров'я або смерті;

• виробнича безпека – захищеність життя, здоров'я працівників і інших осіб від впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

• охорона здоров'я працівників – комплекс заходів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності працівників з урахуванням категорії виконуваних роботи особливостей виробничого середовища;

• виробничий ризик – це ймовірність ушкодження здоров'я працівника в процесі трудової діяльності нанесення шкоди майну, навколишньому середовищі, яка обумовлена шкідливістю та/або небезпекою виробничих та технологічних процесів.

Ст. 4. Державна політика в галузі охорони праці.

Пріоритет життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

Комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля.

Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану.

Використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству.

Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях.

Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.