1. Організаційний етап роботи.

2.1.1. Взаємозв’язок людини з навколишнім світом та впливом культурної спадщини.

Як часто, прогулюючись по різних парках, ми бачимо неймовірно красиві твори мистецтва! Садово-паркова скульптура поширилася з незапам’ятних часів Зараз її можна зустріти в багатьох місцях, як дуже знаменитих, так і практично невідомі широкому загалу.

Звичайно ж таке мистецтво завжди несло в собі певні цілі які в різні часи піддавалися сильним змінам. Також завдяки своїй довгій історії, такий вид скульптури, має безліч етапів розвитку , всі ці питання будуть подібно розглянуті в дипломній роботі. (Додаток)

Для початку потрібно дати визначення цьому напрямку мистецтва а також розповісти про деякі його характерні особливості . Отже, така скульптура є однієї із різновидів пластики. Вона створюється для прикраси різних садових і паркових зон. Такі об’єкти можуть бути будь-яких розмірів. Крім основної , декоративної складової , садово-паркова скульптура може виконувати навчальні функції, деякі об’єкти створюються для того, щоб увічнити пам'ять про відомих людей , або важливі події. Такий вид мистецтва вже давно визнаний традиційним. Найбільше він проявляється в західноєвропейський культурі, де можна зустріти безліч прекрасних прикладів.(Додаток)

Отже, на думку багатьох фахівців скульптура декоративна ( садово-паркова) зародилася ще в стародавній Греції. Тоді з’явилися найперші відомі сади (в Афінах та інших містах) саме в цей час з’явилася традиція прикрашати їх різними скульптурними об’єктами, одне з відомих місць того часу – сади академії, де збиралися філософи. (Додаток).

З цього моменту вона більше носила декоративні та розважальні функції. Відомі приклади того часу – «Старий рибалка» , « Відпочинок Сатира» , і багато інших.

Багато садово-паркових ансамблів визнані справжніми перлинами, є цінними пам’ятками культурної спадщини, і перебувають під особливим захистом і охороною(Додаток)

Створення скульптурного зображення з м’якого пластичного матеріалу. Матеріалом для ліплення є глина або пластилін. Глина –народний матеріал. ЇЇ видобувають із землі і розводять до м’якого стану водою. Для ліплення краще придатна глина зеленого або сірого кольору[13].

Пластилін – штучна пластична маса. Він м’який , не висихає, як глина, виліплені з нього.

о предмети не деформуються і не розтискуються. Але якщо температура повітря підвищена або предмет з пластиліну стоїть на сонці , пластилін розм’якшується і плавиться.(Додаток)

Для ліплення використано стеку – дерев’яну (пластмасову) лопатку, один кінець якої заточений ,як олівець, і дощечку на якій виконують роботу[3].

Без садово-паркових скульптур , виконаних з найрізноманітніших матеріалів, не обходиться практично жоден сад, жоден парк. Звісно, найпростіше замовити виготовлену скульптуру зроблену професіоналом¸. Цікавіше – зробити фігуру або композицію своїми руками. Для садово-паркових виробів підійдуть різні матеріали: дерево, каміння, гіпс, тощо. Однак найбільш довговічними будуть , безсумнівно великі чи малі форми , виконані з бетону.

Якщо скульптура, передбачається великого розміру, то її можна виготовити в майстерні , а якщо планується велика конструкція – то краще робити її на місці установки. Такі вироби можуть бути різних розмірів. Великі цілком замінять на садовій ділянці скульптуру. Маленькі можуть прикрасити будинок або квартиру.

При плануванні даної роботи необхідно визначити послідовність її виконання, а саме:

- пошуковий ескіз;

- пошук елементів по темі роботи;

- вибір найбільш вдалого ескізу, коригування по формі , об’єднання композиції;

- пошук кольорового вирішення та його затвердження;

- створення моделі з пластиліну;

Під час процесу пошуку ідеї було взято в розробку різні види скульптур, проаналізувавши форми, пропорції людини , а саме «жінки-виховательки», так як це людина , яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. Проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів. Вихователь – це не професія , а призначення життя.

Виконується вимір та розрахунок розміру матерії, на якій буде розміщена композиція.

Більшу частину всього полотна займатимуть зображення троянд, найменшу частину полотна, займатимуть листя (Додаток).

Та частина природи , з якою людство безпосередньо взаємодіє у житті та виробничої діяльності поки що історичного поступу , називається середовище – основне джерело природних ресурсів [22].

Навколишнім середовищем стали називати все середовище проживання і виробничої діяльності людства , весь навколишній світ людини матеріальний світ, стоїть з природного і антропогенного середовища. Тому слід уточнювати , кажучи про довкілля. Взаємодія людства з природою , з географічними середовищем постійно збільшувало вилучення природних ресурсів з одночасним поверненням значних мас відходів своєї діяльності [8]. Цей процес до другої половини 20ст досяг критичного рівня і зумовив появу двох взаємопов’язаних проблем:

• Раціональність використання природних ресурсів

• охорони навколишнього середовища природних ресурсів.

Між природним середовищем і суспільством існують складні взаємодії , обмін речовиною і енергією. Взаємовідносини суспільства і природи – вплив людського суспільства ( антропогенних факторі) на природу і природних факторів на здоров'я і господарську діяльність людини [16].

Вплив людини на природу можна класифікувати різним чином . Наприклад: розділити на руйнівний, стабілізуючий і конструктивне: пряме і непряме ; навмисне і ненавмисне; довге і короткочасне; статичне ті динамічне; Глобальне, регіональне і локальне; механічне, фізичне і хімічне та біологічне і т.д.

Життєдіяльність людини відбувається у певному середовищі , яке називають навколишнім . Існують різні , підходи до поняття «середовище» . Дехто ототожнює його із «природним середовищем» тобто довкіллям, інші – з поняттям «життєве середовище», тобто як частину Всесвіту .

З культурним середовищем , де діють фактори як матеріальної культури, так і духовної . Але найбільш вдалим є визначення, сформульоване Р. Лацко, який стверджує , що середовище - це єдність системо-утворюючих компонентів природного і матеріального походження, які формують умови функціонування середовища (Додаток).

Забезпечення безпека життєдіяльності людини завжди було однією з найважливіших умов гармонійного розвитку цивілізації. Успіху на цьому шляху можливо досягти тільки тоді , коли людство осягне й усвідомить той реальний світ , в якому минає його життя. Таке розуміння породжує вирішення цілого комплексу складних і багатогранних проблем. Насамперед, людині необхідні знання про навколишній світ і правила безпечної поведінки в ньому[12],[14].

Колись, на ранніх стадіях свого розвитку , людина безперервно відчула вплив факторів природного походження: коливання температури повітря:, атмосферні опади, стихійні явища , тощо. Незахищеною була і від тваринного світу. Постійна боротьба за своє існування спонукала людину винаходити засоби захисту: вдосконалювались, з'являлись нові, що призвело до виникнення факторів впливу на людину техногенного походження ; це вібрація , шум, витік токсичних речовин у повітрі , водоймах, грунті, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання та безліч інших [14].

Отже життєдіяльність людини відбувається у певній системі взаємопов'язаних компонентів природного , техногенного і соціального походження. Сукупність цих компонентів творить навколишнє середовище(Додаток).

Людина , як будь-який живий організм, активно взаємодіє зі всіма компонентами середовища, в якому перебуває. Як твердив старогрецький філософ Протагор: « Людина є мірилом усіх речей». Діяльність людини може бути як позитивною , так і негативною. Критерієм діяльності є знання чи незнання Наслідком людської діяльності є корить або шкода. Тобто, адаптуючись у середовищі , людина або суперечність законам природи, або, пізнавши їх , пристосовує до своїх життєвих потреб.

Взаємодія людини і середовища підпорядкована певним закономірностям, які були сформульовані визначним українським учнем В. Верданським. А саме:

• людина і середовище – діалектична єдність;

• середовище сприяє існуванню людини:

• Провідна роль у взаємозв'язках «людина – середовище» належить людині.

Отже , по-перше, людина і середовище завжди були, є і будуть взаємопов'язані та взаємозалежні. Це цілком об'єктивна закономірність. По-друге , існування людини , її діяльність і поведінка повинні підкорятись певним умовам функціонування середовища. Принцип «Людина – цар природи» змінюється на « Людина – для природи».