Вступ

Газ – один із джерел енергії, необхідної людині в побуті і на виробництві. Переваги газу в порівнянні з твердими і рідким паливом: повне згорання; високий ККД газового обладнання; відсутність диму і кіптю; можливість транспортувати по трубах на великі відстані. Природний газ широко застосовується як пальне в житлових приватних і багатоквартирних будинках для опалення, підігріву води та приготування їжі. Його використовують як паливо для машин, котелень, ТЕЦ. Це найбільш поширений вид палива для побутових і промислових потреб. В екологічному сенсі природний газ є найбільш чистим видом мінерального палива. При його згорянні утворюється значно менша кількість шкідливих речовин у порівнянні з іншими видами палива.

Поряд з корисними для людини властивостями газ, як горюча речовина, уявляє певну небезпеку . Крім того, в ньому вміщуються токсичні речовини (сірководень, окис Вуглець і т.д). При монтажі і експлуатації систем газопостачання необхідно урахувати ці особливості газу: не допускати витікання його в приміщенні і утворення вибухонебезпечних концентрацій, забезпечувати повне згорання газу і відведення продуктів згорання газу. Щоб споживач міг виявити витік газу по запаху, до нього перед подачею до споживачам додають одорант — речовину з різким специфічним запахом. У магістральних газопроводах транспортується неодоризований газ, оскільки одорант належить до агресивних речовин, що спричиняють корозію стінок труб.

В якості газового палива в побуті і в промисловості використовують природні і штучні гази:

Штучні гази – отримують в процесі термічної переробки твердого і рідкого палива або як вторинний продукт деяких виробництв (при переробці коксу або нафти).

Природні гази – отримують із газових або нафтових родовищах, для чого пробурюють свердловину до газового пласту або скопичення газу над шаром нафти. Газ під дією внутрішнього пластового тиску виходить із свердловини на поверхню і після обробки подається споживачу в газові прилади.

Зріджений природний газ отримують при охолодженні природного газу або при підвищеному тиску. Зрідження природного газу проводиться для більш легкого і компактного складування чи транспортування споживачеві. Зрідженні (скраплені) гази зберігають в спеціальних балонах під тиском 1, 6 МПа(16атм).Відносна густина (по відношенню до повітря) природних газів складає 0,55-1,09, тобто більшість цих газів легші ніж повітря.

Зріджені гази важчі ніж повітря, їх густина 1,55-2,1. Тому зріджені гази поширюються по поверхні і заповнюють найбільш низькі місця.

В населених пунктах, що віддалені від магістральних газопроводів, для газопостачання використовують зріджені гази. Гази-суміші вуглеводні (пропан, пропілен, бутан, бутилен і т.д), які переходять при відносно невеликому тиску або при зниженій температурі в рідкий стан, а при нормальних умовах знову перетворюється в газ.

2.1 Призначення і коротка характеристика даної роботи

Системи газопостачання — призначені для транспортування і розподілу газу між споживачами в побутові, комунально-побутові й технологічні потреби. Газопостачання міст може здійснюватися природним газом, що видобувається з надр землі, зрідженим газом, одержуваним з побіжного нафтового газу, і коксовим газом, який виробляється на заводах шляхом термічної обробки твердого палива без доступу повітря.

У порівнянні з твердим газоподібне паливо має такі переваги:

• воно, як правило, більш економічне;

• поліпшує санітарно-гігієнічний стан міста (відсутність викиду в атмосферу вугільного пилу, золи і сірчистих газів);

• полегшує працю людини в побуті і на виробництві;

• звільняє внутрішньоміський транспорт від перевезень палива і територію міста від складів палива і відвалів золи та шлаку;

• застосування газу полегшує автоматизацію теплових виробничих процесів і скорочує чисельність обслуговуючого персоналу, дозволяє здійснити економічно ефективні технологічні процеси.

Залежно від максимального робочого тиску газу, газопроводи підрозділяють на такі категорії:

• низького тиску — з тиском газу не більше 5 кПа;

• середнього тиску — з тиском газу від 5 кПа до 0,3 МПа;

• високого тиску – з тиском газу від 0.3 МПа до 1.2 МПа;

В газопроводах низького тиску, при постачанні побутових приладів споживачів штучним газом, повинно прийматися тиск до 0,002 МПа (0,02 кг/см2), при постачанні природним газом - до 0,003 МПа (0,03 кг/см2) а скрапленим газом-до 0,004 МПа (0,04 кг/см2).

В газопроводах, що прокладається всередині приміщень у споживачів, допускаються наступні критерії тиску:

1)на промислових підприємствах, в окремо розташованих котелень, комунальних і сільськогосподарських підприємствах - 0,6 МПа (6 кг/см2);

2)на сільськогосподарських і комунальних підприємствах (лазні, фабрики-пральні, фабрики-хімчистки, хлібопекарні та ін), вмонтованих у будівлі, - 0,3 МПа (3 кг/см3);

3)в житлових і громадських будівлях, підприємствах громадського харчування (ресторани, їдальні, буфети та ін), а також вбудовані в будівлях опалювальних котелень і підприємствах побутового обслуговування (пральні, перукарні, ательє та ін) - низький тиск (до 0,005 МПа).

Також газопроводи поділяються на: внутрішні і зовнішні.

Зовнішніми називають газопроводи, прокладені поза будинками, по вулицях (вуличні), у середині житлових кварталів (внутрішньоквартальні) , у середині дворів (дворові), по території промислових підприємств (міжцехові) між населеними пунктами (міжселищні).

Схема квартального газопроводу

Внутрішніми називають газопроводи, які прокладені в середині житлових або виробничих будинків (відповідно внутрішньобудинкові (рис. 7.3) та внутрішньоцехові газопроводи).

Схема внутрішнього газопроводу

 Схема внутрішнього газопостачання житлового будинку: 1 – газова плита; 2 – газовий проточний водонагрівач; З – газовий лічильник; 4 – вимикаючий корковий кран; 5 – газовий стояк; 6 – розподільчий трубопровід над вікнами 1-го поверху; 7 – вентиляційна решітка; 8 – внутрішньоквартирні газопроводи