- •1.4 Оцінка стану тканин пародонту.
- •1.5. Оцінка стану пульпи , електродіагностика
- •1.6. Статичні та динамічні методи визначення жувальноїефективності.Індексна оцінка за Агаповим, Оксманом,Рубіновим.
- •Відкритий прикус (рахітичний) з відокремленням усіх передніх зубів, сідловидним звуженням верхнього і сплощенням нижнього зубних рядів, тісним положенням верхніх і нижніх передніх зубів;
- •1.10. Анатомія тканин пародонту, будова зубо-ясенного з’єднання.
- •1.11. Фізіологічна та патологічна рухомість зубів.
- •1.12. Будова зубних рядів. Фактори, що забезпечують стабільність положення зубів. Шляхи та механізми перерозподілу жувального тиску, контрфорси черепа.
- •Класифікація порожнин за Блеком
- •Показання до виготовлення вкладок
- •За матеріалом виготовлення:
- •2.4. Препарування зубів під штучні коронки- правила , методика, інструментарій . Захист вітальних зубів під час та після препарування.
- •2.5.Інструментарій для препарування зубів під незнімні конструкції.
- •Фіксація коронки в порожнині рота.
- •2 .10. Технології виготовлення пластмасових коронок. Акрилові пластмаси – склад,властивості
- •2.11. Показання до протезування суцільнолитими металевими коронками.
- •2.12. Методика препарування зубів під суцільнолиті коронки, варіанти приясеневого препарування.
- •Послідовність лиття дентальних сплавів.
- •1. Нанесення компенсаційного лаку на гіпсову куксу моделі
- •2. Виготовлення воскової репродукції способом занурення
- •3. Наступний етап моделювання
- •4. Формування литникової системи при литті металокерамічних і суцільнолитих каркасів
- •5. Пакування
- •6. Попередній прогрів
- •7. Плавка й обробка відлитих каркасів
- •Технологія виготовлення суцільнолитого мостовидногопротеза із сплаву неблагородного металу на вогнетривкій моделі.
- •2.28 Помилки на клінічних етапах виготовлення ортопедичних конструкцій
- •2.29 Помилки на лабораторних етапах виготовлення ортопедичних конструкцій.
- •2.30 Собливості фіксації різних видів незнімних ортопедичних конструкцій.
- •Обстеження пацієнта стоматологічного профілю
- •3.4. Показання до протезування різними видами чзп( бюгельні, пластинчасті з пласмасовим та металевим базисом)
- •3.5. Планування фіксації чзп(точкова, лінійна, площинна), кламерні лінії та їх практичне значення.
- •3.6. Поняття про анатомічний екватор та межову лінію, опорну та ретенційну зони зуба.
- •3.10. Максимальні межі базису знімного пластинчастого протезу на верхній та нижній щелепі; співвідношення з наявними на щелепі зубами. Варіанти меж базисів в залежності від клінічних умов.
- •3.11. Отримання робочих та допоміжних відбитків для чзп, матеріали та методики.
- •Отримання подвійного силіконового відбитка(допоміжний відбиток) Методика зняття подвійного відбитка.
- •Отримання відбитка альгінатною масою(робочий відбиток)
- •3.12. Визначення та фіксація співвідношення щелеп при I, II, III, IV групах дефектів зубних рядів за Бетельманом.
- •3.17. Постановка зубів в часткових знімних протезах. Анатомічні орієнтири для постановки штучних зубів
- •Замкові кріплення (атачмени)
- •Магнітна фіксація
- •Штангова система кріплення Румпеля-Шредера-Дольдера
3.4. Показання до протезування різними видами чзп( бюгельні, пластинчасті з пласмасовим та металевим базисом)
Часткові знімні протези використовуються при дефектах зубного ряду, які відносяться до І та ІІ групи дефектів зубних рядів за Кеннеді. При ІІІ групі дефектів зубних рядів за Кеннеді, якщо у зубах, що залишилися відмічено функціональне перевантаження тканин пародонту. При деформації зубних рядів, яке супроводжується вторинним переміщенням зубів та зубних рядів. При змінах у СНЩС., які супроводжуються втратою зубів. При парафункції жувальних м'язів, при захворюваннях тканин пародонта, при підвищеній стертості зубів та зубних рядів, при порушенні функції жувальних м'язів, функції жування, мови та естетичних показників.
Визначення виду, топографії та протяжності дефекту зубного ряда відіграє важливу роль при плануванні ортопедичного лікування частковими знімними протезами. Оцінка клінічної ситуації у цілому, включаючи стан зубів, що залишилися, стан беззубої альвеолярної частини, оклюзії та між альвеолярного простору, стан скронево-нижньощелепних суглобів та жувальних м’язів, вік та статеву належність пацієнта, загальний стан здоров’я та психосоматичний статус дозволяють у кожному конкретному випадку планувати оптимальний варіант конструкції протеза.
Знімні конструкції можуть бути застосованні при дефектах переднього відділу зубного ряду (IVклас за Кеннеді) у молодих пацієнтів з достатньо вираженою пульповою камерою, при захворюванні тканин пародонта, якщо виготовлення мостоподібного протеза або протеза із односторонньою фіксацією не показано. Також виготовлення часткового знімного протеза показано у дітей із активним ростом щелеп, особливо у період змішаного прикусу.
При протезуванні включених у боковому відділі дефектів застосування часткового знімного протеза показано при перенавантаженні зубів, на які буде спиратися мостоподібний протез та неможливість застосувати незнімні конструкції.
Кінцеві або дистально необмежені дефекти (І та ІІ клас за Кеннеді) поділяють на односторонні та двосторонні. При ІІ класі за Кеннеді показання до протезування опреділюються багатьма факторами: віком хворого, топографією та протяжністю дефекта, наявністю та станом зубів антагоністів, станом твердих тканин та пародонту опорних зубів, які оточують кінцевий дефект та станом альвеолярного відростка. Від протезування односторонніх кінцевих дефектів можливо утриматись у наступних випадках:
У пацієнтів похилого віку;
В тому випадку якщо дефекти, розташовані на одній стороні щелепи виникли лише від втрати молярів у віці пацієнта старше 40 років;
При наявності антагоністів у вигляді мостоподібного або знімного протеза на стороні дефекту;
При відсутності одного 2-го моляра на верхній щелепі, оскільки вторинне переміщення нижніх молярів відбувається повільно.
Розміри базису часткового знімного протеза залежать від кількості та стану зубів, що збереглися. При великій кількості зубів, що залишилися та високих клінічних коронках фіксація вважається найбільш сприятливою, стосовно і розміри базису збільшуються. При наявності піднебінного торуса можливе застосування вікончастого базису. Але слід пам’ятати, що зменшення розмірів базиса призводить до збільшення питомого тиску на слизову оболонку.
Особливу увагу слід звернути на протезування дефектів зубного ряду з поодиноко розташованими зубами. Поодинокі зуби найбільш часто зустрічаються у пацієнтів похилого віку, які мають вікові зміни тканин пародонта. При цьому порушуються нормальні співвідношення розмірів коронки та кореня. Крім цього відсутність зубів антагоністів також сприяє збільшенню коронкової частини за рахунок вторинного переміщення. При такій патології прикус не фіксований. За думкою багатьох вчених поодинокий зуб, що залишився на верхній щелепі слід видалити, для досягнення, в такому випадку, клапанної зони. При протезуванні частковими протезами на нижню щелепу поодинокі зуби слід зберегти, так як фіксація на нижній щелепі гірше, а зуби будуть сприяти покращенню фіксації.
Таким чином, виходячи із протяжності та локалізації дефекту необхідно в першу чергу визначити, чому конкретному пацієнту не можна виготовити незнімну конструкцію, аргументувати ці доводи, а потім грамотно пояснити це пацієнту. Ортопедичні втручання треба відносити до планових ортопедичних втручань. Із цього витікає, що лікар не має права починати свої дії, не пояснивши чітко і в подробицях, що і чому саме це він буде робити, в якій послідовності та очікуваний лікувальний ефект.
Основні елементи знімних протезів
В знімному протезі розрізняють: 1) базис - основна частина протеза;
2) сідлоподібну частину - ділянка базису в області відсутніх зубів;
3) пристосування для фіксації протезу - кламер;
4) штучні зуби, що розміщуються у базисі.
Базис протеза може бути виконаний з однорідного матеріалу - пластмаси і мати максимальні межі. Такий протез називають пластинковим.Бюгельний протез – частковий знімний протез, частина базису якого замінена металевою дугою (дуга - bugel звідкіля і назва). Або термін “ бюгельні протези ” визначає такі протези, які спираються на природні зуби, альвеолярні відростки, тіло щелепи, піднебіння, передають жувальне навантаження через слизову оболонку протезного ложа і періодонт зубів.
Показання до застосування бюгельних протезів:
1. Двосторонні кінцеві дефекти зубного ряду.
2. Односторонні кінцеві дефекти зубного ряду.
3. Включені дефекти зубного ряду в боковому відділі з відсутністю більше 3 зубів.
4. Дефекти зубного ряду в передньому відділі за відсутності більше 4 зубів.
5. Дефекти зубних рядів у поєднанні із захворюваннями пародонта.
6. Множинні дефекти зубних рядів.
Показання до вибору конструкції бюгельного протеза залежать не тільки від топографії дефекту зубного ряду, але і від його величини, стану опорних зубів, антагоністів, виду прикусу і індивідуальних особливостей пацієнта.
Для показань до бюгельного протезування необхідні наступні умови (протипоказання):
1. У області периапікальних тканин зубів, що залишилися, (особливо призначених для кламеров) не повинно бути патологічних змін.
2. Фісура на опорних зубах,призначена для оклюзійних накладок повинна бути глибока.
Коронки опорних зубів повинні мати більш-менш виражені екватори.
У зубному ряду повинно бути не менше 5-6 зубів стоячих поруч або зуби повинні бути так розташовані, щоб можна було мостовидним протезуванням створити зазначене положення в зубному ряду (ця вимога відноситься переважно до нижньої щелепи).
Коронки опорних зубів, що використовуються для кламерного кріплення, неповинні бути низькими.
Прикус не повинний бути глибоким.
На нижній щелепі повинно бути глибоке розташування дна порожнини рота.
Слизова оболонка, в області відсутніх зубів повинна відрізнятися нормальноюподатливістю.
Особливе значення для визначення показань к застосуванню бюгельних протезів має загальний стан організма, який в той чи іншій мірі може впливати на функцію опорних тканин. Наприклад, при діабеті знижуеться стійкість капілярів слизової оболонки протезного ложа.
Друга, третя і четверта умови можуть бути створені у випадку їхньої відсутності за допомогою ортопедичних втручань.
Вибір конструкції бюгельного протезу враховує вид дефекту, його протяжність, стан опірних зубів, стан слизової оболонки, вік хворого стан альвеолярного гребеня, вид прикусу, індивідуальні особливості хворого.
