Специфіка телебачення
Телебачення здатне охопити найширші верстви населення, навіть ті, які залишаються за межами впливу інших засобів масової комунікації. Ця здатність телебачення пояснюється особливостями його фізичної природи, що визначають специфіку телебачення як засобу створення і передачі повідомлення.
Перше - здатність електромагнітних коливань, що несуть телевізійний сигнал, що приймається телевізором, проникати в будь-яку точку простору (в зоні дії передавача). Ми називаємо цю здатність всюдисущістю телебачення.
Друге - здатність передавати повідомлення у формі рухомого зображення, супроводжуваних звуком. Ми називаємо це властивість екранів телебачення. Завдяки екрані телевізійні образи сприймаються безпосередньо-чуттєво, а тому доступні найширшої аудиторії.
Третє - здатність повідомити в звукозорових формі про дію, подію, за словами Ейзенштейна, «в неповторний момент самого звершення його». Одночасність дії, події і відображення його на екрані - унікальна якість телебачення. Воно виявляється тільки в процесі прямої ( «живий») передачі, коли зображення йде в ефір безпосередньо з телевізійних камер, без опосередкування попередньою фіксацією в теперішньому часі.
Масова комунікація (від лат. communicatio — зв'язок, сполучення) — система засобів (преса, кінематограф, радіо, телебачення), яка, здійснюючи однобічний зв'язок із читачами, слухачами, глядачами, доносить до них інформацію, збуджує пізнавальний інтерес, естетично збагачує, емоційно наснажує, чим формує громадську думку, суспільну свідомість.
Масова комунікація відіграє роль регулятора динамічних процесів соціальної психіки; роль інтегратора масових настроїв; каналу циркуляції псіхоформірующей інформації. Завдяки цьому органи масової комунікації є потужним засобом впливу і на особистість, і на соціальну групу.
Унікальність комунікаційного процесу в засобі масової комунікації, такому як телебачення, пов'язана з його наступними властивостями:
- діахронії - комунікативне властивість, завдяки якому лист залишиться в часі;
- діатопність - комунікативне властивість, що дозволяє інформаційних повідомлень долати простір;
- Мультиплікує - комунікативне властивість, завдяки якому повідомлення піддається багатократному повторенню з відносно незмінним змістом;
- симультанність - властивість комунікаційного процесу, що дозволяє подавати адекватні повідомлення великій кількості людей практично одночасно;
- реплікація - властивість, що реалізує регулюючий вплив масової комунікації.
Програмна політика телеканалів
Одним із найважливіших показників зростання популярності будь-якого телеканалу є вдале застосування маркетингових механізмів програмування телевізійного ефіру. Для досягнення маркетингових цілей необхідні планомірні рішення та конструктивні дії щодо вибору маркетингових стратегій, які включають маркетингове планування та програмування. Практично немає телеканалу в Україні, в якого б не виникало проблем з плануванням ефіру, закупівлею та реалізацією телевізійного продукту. Для українських мовців ці питання актуальні тому, що брак правильно обраної політики програмування ефіру призводить до втрати пріоритетних позицій української телевізійної індустрії на світовому медіаринку, а також до невмілого використання технічних і людських ресурсів. Процес планування маркетингу здійснюється завдяки аналізу, плануванню, реалізації та контролю. Це – розроблена схема діяльності, спрямована на встановлення ринкових цілей і визначення способів їх реалізації. Якою має бути кількість випусків щоденних новин та програм власного виробництва, як співробітники служби новин будуть "зустрічатися з глядачами", без яких програм телеканали не можуть обійтися, які програмні продукти телеканали будуть купувати найближчим часом, включати до своєї сітки мовлення, яку позицію займатимуть телеканали під час продажу своєї продукції рекламодавцям – це коло питань, якими опікуються топ-менеджери телеканалів стосовно маркетингового плану. Основною тенденцією програмної політики ефіру українських телеканалів за останні п'ять років є поступове заповнення праймового часу (спочатку лідерів ринку, а потім й інших телеканалів) продуктом російського та вітчизняного виробництва (так звана локалізація). Якщо ще у 2001–2002 рр. у праймових лінійках були серіали і фільми закордонного виробництва (зокрема голлівудських мейджерів), то вже з 2003 р. подібні продукти поступово почали витіснятися у нічний ефір, а сам телевізійний ефір заповнився російськими серіалами та програмами. У вирішенні питань програмної політики телеканалів вагому роль відіграють мотиви та принципи формування сітки мовлення. Цей процес має назву "стратегічний маркетинг". Він включає всі компоненти, напрями діяльності й управління в цілому. Стратегічний маркетинг розробляє і реалізує генеральну програму дій телемовців на період понад п'ять років. Його мета – ефективне розміщення ресурсів телеканалів для досягнення цільового ринку.