4. Нормативна та проектна документація будівельного виробництва.

Проектну документацію розробляють проектні, проектно-будівельні організації та інші юридичні і фізичні особи, які мають ліцензію на право виконання проектних робіт, на основі договору (контракту) із замовником. Договір регулює правові та фінансові відносини, взаємні зобов'язання та відповідальність сторін. До розробки проекту приступають при наявності узгодженого місця розміщення об'єкта, обгрунтування інвестицій, даних інженерних вишукувань та інших проектних матеріалів. Невід'ємною частиною договору є завдання на проектування. Воно встановлює основні вимоги допараметрів і якості майбутньої будівельної продукції, а також до складу та оформлення проектноїдокументації.

Поряд із завданням на проектування замовник видає проектній організації вихідні матеріали, склад і терміни подання яких обумовлюються в договорі.

Розробка проектної документації здійснюється переважно в дві стадії. Основним проектним документом при цьому є проект або техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) будівництва. На підставі затвердженого проекту (ТЕО) будівництва розробляється робоча документація.

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується будівельними нормами та правилами (СНиП). По­рушення норм призводить до ускладнень, зниження якості викону­ваних робіт i будівельної продукції, виникнення аварійних ситуа­цій i нещасних випадків.

Відповідно до класифікатора «Строительные нормы и правила» складаються з п'яти частин:

1. Організація, управління, економіка — об'єднує в собі 6 груп(01...06).

2. Норми проектування — 12 груп (01...12).

3. Організація, виробництво і приймання робіт — 9 груп (01...09).

3. Кошторисні норми.

3. Норми затрат матеріальних і трудових ресурсів — 4 групи (01...04).

Крім основних норм i правил, будівельники користуються міждержавними стандартами (ГОСТ) , тех­нічними умовами (ТУ) i державними стандартами (ДСТ) України.

Як доповнення до основних будівельних норм і правил видають­ся відомчі, галузеві будівельні норми і правила, застосовувані тільки у відомстві, для якого вони видані. Для визначення норм затрат праці та заробітної плати робітникам користуються «Єди­ними нормами і розцінками на будівельні роботи» (ЕНиР), що регламентують норми затрат праці та розцінки на одиницю вико­нуваної роботи.

5. Розрахунок параметрів сітьового графіку.

Простіші сітьові графіки класу ПДЧ з кількістю подій до 500 краще розраховувати вручну, тому що витрати часу для підготов­ки вихідної інформації для ЕОМ, включаючи необхідні перевірки і виправлення, відповідають таким для ручного розрахунку.

Існує декілька способів розрахунку сітьових графіків вручну. Основні з них: табличні, розрахунок на графіку, матричний спосіб прискореного розрахунку графіка за потенціалами й ін.

Методика розрахунку сітьового графіка в табличній формі. Перед розрахун­ком необхідно виконати нумерацію подій, додержуючись при цьому правила упорядкованої нумерації. Згідно з цим правилом номер початкової події роботи повинен бути меншим від номера кінцевої події цієї роботи. Кожна робота отримує свій код. Розрахунок виконують у таблиці суворо визначеної форми за етапами.

Графічний розрахунок сіткового графіка на відміну від таблич­ного не потребує обов'язкової нумерації події в зростаючому порядку. Оскільки розрахунок сітьового графіка виконують безпосередньо на самому графіку, то події на ньому викреслюють більших розмірів. Кожну подію поділяють на чотири сектори, в які записують суворо визначену інформацію. Нумера­ція подій може бути довільною. Розрахунок на графіку вико­нують у кілька етапів.

Розрахунок сітьових графіків на ЕОМ дозволяє оперативніше отримувати результати розрахунку, а також розв'язувати низку задач управління, що вручну зробити неможливо або важко через великий обсяг обчислювань. Для цих цілей, найчастіше застосовують цифрові ЕОМ. По-перше, складають алгоритм розрахунку сітьового графіка на ЕОМ, потім на основі алгоритму для ЕОМ розробляють програму розрахунку, основу якої становить послідовність команд, які повинні використовувати при розрахунку сітьового графіка, а також готують вихідні дані в формі таблиці.У таблиці зазначають номери початкових і кінцевих подій робіт, тривалості робіт в одиницях часу (дні, тижні тощо). До таблиці не можна включати роботи з однаковим кодом, щоб не сталося "зациклювання" ЕОМ при розрахунку таких даних.