Міністерство освіти та науки України

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

Радіотехнічний факультет

Кафедра радіоконструювання та виробництва радіоапаратури

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни: Конструювання радіоелектронної апаратури

на тему: Електронно-механічний годинник з кроковим шукачем

Прийняв: Виконав:

Попсуй В.І. ­­­ студент 5-го курсу РТФ

групи РІ-61м

Сакір С.О.

Київ – 2017

1. Аналіз та розрахунок технологічності конструкції

   1. Визначення відносних часткових показників технологічності

Методика, згідно якої будуть проводитися розрахунки для оцінки технологічності використовує систему відносних часткових показників К_і і комплексний показник К, який розраховується згідно середньозваженої величини відносних часткових показників з урахуванням коефіцієнтів φ_і, які характеризують вагову значимість часткових показників, тобто, степінь їх впливу на трудомісткість виготовлення виробу.

Величина коефіцієнта φ_і залежить від порядкового номера основних показників технологічності, ранжована послідовність яких встановлюється експертно і розраховується за формулою:

, (1.1)

де, і – порядковий номер показника в ранжованій послідовності.

Кількісний склад показників технологічності (комплексних та часткових) має бути мінімальним, але достатнім для оцінки технологічності конструкції виробу. Склад відносних часткових показників К_і вибирається у кількості не більше 7. До числа відібраних мають включатися показники, які найбільше впливають на технологічність конструкції. Тому, встановимо їх в послідовності їх впливу на технологічність конструкції електронно-механічного годинника і занесемо до табл.1.1.

Таблиця 1.1 – Склад відносних часткових показників технологічності

В ранжованій послідовності	φі	Назва показника	Позначення
1	2	3	4
1	1,000	Коефіцієнт повторюваності ЕРЕ
2	1,000	Коефіцієнт повторюваності мікросхем і мікрозбірок
3	0,750	Коефіцієнт установчих розмірів	.

Продовження табл.1.1

1	2	3	4
4	0,500	Коефіцієнт прогресивності формоутворення деталей
5	0,312	Коефіцієнт освоєння деталей
6	0,187	Коефіцієнт використання матеріалів
7	0,109	Коефіцієнт складності обробки

2. Складання таблиці вихідних даних та розрахунок відносних показників технологічності

Після побудови ранжованої послідовності К_і розроблюваної конструкції за конструкторською документацією визначаємо значення показників, необхідних для розрахунку К_і, які увійшли до ранжованої послідовності, після чого складаємо таблицю вихідних даних табл.1.2.

Таблиця 1.2 – Вихідні дані для розрахунку показників технологічності К_і електронно-механічного годинника

Назва показника	Умовне позначення	Значення показника
1	2	3
Загальна кількість ЕРЕ	НЕРЕ	27
Загальна кількість типорозмірів ЕРЕ у виробі	НТ.ЕРЕ	1
Кількість типорозмірів корпусів мікросхем і мікрозбірок у виробі	НТ.МЗ.	2
Загальна кількість мікросхем і мікрозбірок у виробі	НМЗ.	5
Кількість видів установочних розмірів електрорадіоелементів у виробі	НУ.Р.	7
Кількість деталей, заготівки яких або самі деталі одержані прогресивними методами формотворення	ДПР.	3
Загальна кількість оригінальних деталей у виробі	ДОР.	1

Продовження табл.1.2

1	2	3
Загальна кількість деталей у виробі	Д	3
Маса виробу без урахування комплектуючих, кг	М	1,87
Маса матеріалу, використана на виготовлення виробу, кг	ММ.	2
Кількість деталей, з урахуванням запозичених та стандартних, які вимагають обробки зняттям стружки	ДМ.	2

1. Коефіцієнт повторюваності ЕРЕ

(1.2)

де, Н_ЕРЕ – загальна кількість ЕРЕ;

Н_Т.ЕРЕ – загальна кількість типорозмірів електрорадіоелементів у виробі (Під типорозміром розуміють конструкцію та габаритні розміри деталей без урахування номінальних значень).

2. Коефіцієнт повторюваності мікросхем і мікрозбірок

(1.3)

де, – кількість типорозмірів корпусів мікросхем і мікрозбірок у виробі;

– загальна кількість мікросхем і мікрозбірок у виробі.

3. Коефіцієнт установчих розмірів(кроків) ЕРЕ

(1.4)

де, – кількість видів установочних розмірів електрорадіоелементів у виробі.

4. Коефіцієнт прогресивності формоутворення деталей

(1.5)

де, – кількість деталей, заготовки яких або самі деталі одержані прогресивними методами формотворення (штампуванням, пресуванням, порошковою металургією, литтям за виплавленими моделями, під тиском та в кокіль, паянням, зварюванням, склеюванням з профільованого матеріалу);

Д – загальна кількість деталей (без нормалізованого кріплення).

5. Коефіцієнт освоєння деталей

(1.6)

де, –загальна кількість оригінальних деталей у виробі.

6. Коефіцієнт використання матеріалів

(1.7)

де, М – маса виробу без урахування комплектуючих, кг;

– маса матеріалу, використана на виготовлення виробу, кг.

7. Коефіцієнт складності обробки

(1.8)

де, – кількість деталей, з урахуванням запозичених та стандартних, які вимагають обробки зняттям стружки.

3. Визначення числового значення комплексного показника технологічності

Основним показником, що використовується для оцінки технологічності конструкції, є комплексний показник К. Комплексний показник визначається на основі відносних часткових показників за формулою:

(1.9)

де, – значення часткового показника технологічності;

– функція, що нормує вагову значимість показника в залежності від його порядкового номера у ранжованій послідовності;

– порядковий номер показника у ранжованій послідовності;

S – загальна кількість відносних часткових показників у ранжованій послідовності (S ≤ 7).

Отже, для електронно-механічного годинника комплексний показник технологічності буде дорівнювати: