1.8. Відпрацювання конструкції на технологічність

Відпрацювання конструкції виробу на технологічність, інакше кажучи – удосконалення конструкції з погляду технолога при аналізі технологічності має на меті вирішити такі основні питання, як підвищення серійноздатності при виготовленні виробу за рахунок впровадження стандартизації, уніфікації та групування виробів та їхніх елементів за конструктивними ознаками, використання конструктивних рішень, прийнятих на даному підприємстві, які відповідають сучасним вимогам, скороченні номенклатури комплектуючих виробів та матеріалів; застосування високопродуктивних методів формоутворення; скорочення матеріалоємності, габаритів та маси; зручність технологічного обслуговування та ремонту виробів; підвищення надійності конструкцій.

У курсовому проектуванні при аналізі технологічності конструкції ЕЗ відпрацювання конструкції на технологічність зводиться фактично до розробки конкретних рекомендацій з покращення показників технологічності. Таким чином всі рекомендації, спрямовані на покращення відносних часткових показників технологічності розроблюваної конструкції ЕЗ ( ), приводять до збільшення значення комплексного показника .

Після покращення конструкції, з погляду технолога, відносні часткові показники мають покращитися, тому нові їхні значення рекомендується позначати , відповідно нове значення для комплексного показника буде , яке визначається за формулою:

1.9. Визначення показника рівня технологічності конструкції виробу після відпрацювання на технологічність

Після перевірки конструкції виробу на технологічність відповідно до методики значення комплексного показника розроблюваної конструкції приймає нове значення . Тому показник нового рівня, досягнутого після віпрацювання на технологічність, визначається як:

тобто при визначенні нового рівня технологічності значення базового комплексного показника К_б залишається незмінним.

Досягнутий рівень технологічності має задовольняти умові:

В іншому випадку відпрацювання конструкції виробу на технологічність, яке здійснювалось, має бути продовжене.

2. Аналіз складання

Перед етапом проектування технологічного процесу складання і монтажу виробу необхідно виконати аналіз складання (конструктивно-технологічний аналіз виробу) з метою поєднання основних конструктивних рішень з технологічними.

Аналіз складання, який здійснюється студентами в ході виконання курсового проекту, рекомендується робити на підставі кількісних методик. Однак ці методики мають частковий характер. На підставі аналізу складання не можна робити категоричні висновки, а можна лише дати оцінку конструкції виробу по спрощенню процесу складання.

Складальні операції займають значну частину всього технологічного процесу виготовлення ЕЗ. Стосовно складання в поняття технологічності найчастіше входять: просте складання усіх деталей і вузлів без підганяння і доробок, без селективного відбору, забезпечення економічно прийнятними допусками в розмірних, кінематичних та електричних ланцюгах і компенсаторами в них; можливість паралельного складання при максимальному використанні фронту робіт для одержання найбільш коротких виробничих циклів; можливість найбільшої диференціації складання і забезпечення нормальної послідовності (без додаткового розбирання і повторного складання).