1.1. Загальні засади методики аналізу технологічності конструкції ез

Методика поширюється на вузли та блоки радіоелектронної апаратури, у якій можуть використовуватися електрорадіоелементи (ЕРЕ), у тому числі мікросхеми і мікрозбірки. При цьому вузли та блоки ЕЗ розглядаються як одиниці складання за ГОСТ 2.101-68 з урахуванням специфіки ЕЗ.

Методика передбачає оцінку виробничої технологічності і не розглядає експлуатаційну технологічність. Методика передбачає кількісну оцінку технологічності виробу, призначеного в основному для серійного виробництва. Крім того, методику можна застосовувати для аналізу технологічності виробів масового виробництва, а у деяких випадках – для одиничного виробництва.

Пропонована методика використовує для оцінки технологічності систему відносних часткових показників К_і та комплексний показник К, який розраховується по середньозваженій величині окремих показників з урахуванням коефіцієнтів φ_і, що характеризують вагову значимість окремих показників, тобто ступінь їх впливу на трудомісткість виготовлення виробу.

Відносні часткові показники технологічності К_і, які характеризують певні властивості виробу, приймають значення в межах 0<К_і≤1. При цьому зростання значення показника відповідає більш високій технологічності виробу. Тому вираз для розрахунку відносного часткового показника може мати вигляд:

або

Перший вираз застосовується у тих випадках, коли прямування величини A до B відповідає підвищенню технологічності виробу, інший вираз – коли наближення величини A до B знижує технологічність.

Величини коефіцієнтів φ_і залежать від порядкового номеру часткових показників технологічності, ранжована послідовність яких встановлюється експертно і розраховується за формулою

де і – порядковий номер показника у ранжируваній послідовності.

У загальному випадку аналіз технологічності конструкції ЕЗ можна поділити на такі етапи:

1Експертне визначення кількісного і якісного складу відносних часткових показників технологічності та їх ранжирування;

2Створення таблиці вихідних даних (а та в) для розрахунку відносних часткових показників технологічності;

• визначення числових значень відносних часткових показників техноло­гічності К_і;

• визначення числового значення комплексного показника технологічності розроблюваного виробу К;

• визначення числового значення базового комплексного показника техноло­гічності К_б;

• визначення показника рівня технологічності конструкції Р;

• відпрацювання конструкції ЕЗ, що розробляється, на технологічність з метою підвищення рівня технологічності конструкції Р*;

• визначення показника рівня технологічності конструкції виробу Р* після перевірки на технологічність;

• внесення змін у конструкторську документацію в тому випадку, коли відпрацювання конструкції на технологічність призводить до необхідності зміни конструкції виробу.

Методичні вказівки до виконання вказаних етапів аналізу технологічності розглядаються далі в зазначеній послідовності.

1.2. Визначення відносних часткових показників технологічності

Кількісний склад показників технологічності (комплексних та часткових) має бути мінімальним, але достатнім для оцінки технологічності конструкції виробу. Склад відносних часткових показників К_і вибирається у кількості не більше 7. До числа відібраних мають включатися такі показники, які найбільше впливають на технологічність конструкції блоків та вузлів ЕЗ.

Необхідну кількість відносних часткових показників можна визначити з числа показників, які рекомендує табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Показники технологічності вузлів і деталей ЕЗ

№ з/п	Назва показників	Позначення
1	2	3
	К о н с т р у к т о р с ь к і
1.	Коефіцієнт застосовуваності деталей
2.	Коефіцієнт застосовуваності ЕРЕ
3.	Коефіцієнт застосовуваності вузлів
4.	Коефіцієнт повторюваності деталей і вузлів
5.	Коефіцієнт повторюваності ЕРЕ
6.	Коефіцієнт повторюваності мікросхем і мікрозбірок
Продовження табл. 1.1
1	2	3
7.	Коефіцієнт повторюваності друкувальних плат	Кпов.пл.
8.	Коефіцієнт повторюваності матеріалів	Кпов.м.
9.	Коефіцієнт повторюваності марок монтажного проводу
10.	Коефіцієнт використання мікрозбірок і мікросхем	Квик.мс.
11.	Коефіцієнт установочних розмірів (кроків) ЕРЕ	Кв.р.
12.	Коефіцієнт складності друкованих плат	Кс.пл.
13.	Коефіцієнт складальності
14.	Коефіцієнт освоєння деталей
15.	Коефіцієнт складності складання	Кс.с.
16.	Коефіцієнт продуктивності складання	Кс.
17.	Коефіцієнт точності обробки	Ктч.
18.	Коефіцієнт уніфікації конструкції	Ку.к
19.	Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць
20.	Коефіцієнт уніфікації деталей
21.	Коефіцієнт стандартизації конструкції	Кст.к
22.	Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць
23.	Коефіцієнт стандартизації деталей
24.	Коефіцієнт контролепридатності	Кк.п.
25.	Коефіцієнт складності конструктивного оформлення
26.	Коефіцієнт застосування НП
27.	Коефіцієнт регульованості схеми
28.	Коефіцієнт шорсткості поверхні
Продовження табл. 1.1
1	2	3
	Т е х н о л о г і ч н і
29.	Коефіцієнт автоматизації та механізації підготовки ЕРЕ до монтажу
30.	Коефіцієнт автоматизації та механізації монтажу виробів
31.	Коефіцієнт автоматизації та механізації операцій контролю і налагоджуванням електричних параметрів
32.	Коефіцієнт застосування типових технологічних процесів
33.	Коефіцієнт прогресивності формотворення деталей
34.	Коефіцієнт складності обробки
35.	Коефіцієнт середнього квалітету обробки деталей
36.	Коефіцієнт використання матеріалів

У кожному конкретному випадку студент самостійно складає ранжировану послідовність К_і, яка найбільшою мірою характеризує аналізовану технологічність конструкції РЕА. В тексті пояснювальної записки до технологічного проекту студент здійснює обґрунтування вибору ранжированої послідовності відносних часткових показників К_і (у випадку ускладнень при виборі та ранжируванні К_і студент робить цю роботу під керівництвом викладача).